Роман Пушкіна «Євгеній Онєгін!» – це енциклопедія російського життя 19-го століття. Роман є реалістичним. У ньому лаконічно, але виключно влучно показані різні верстви населення Російської імперії тих часів. Типовими представниками провінцийних поміщиків, мало освічених, але хазяйновитих та гостинних, є родина Лариних. Лєнский є ентузіастом, представником романтичної молоді, що здобув освіту за кордоном. Няня Тетяни – представниця простого селянства. Ця верства народу, незважаючи на своє нелегке життя, що проходить у праці, зберігає народні традиції, вірить у старі легенди та забобони. Показаний в творі також патріархальний світ старого московського дворянства, до якого входить княжна Аліна.
Сам Онєгин є представником вищого світу Петербургу, до якого потім долучиться й Тетяна. Цей світ поглинає нудьга – люди, що живуть у розкошах, яким не потрібно працювати, не можуть знайти собі діла. Тут, на відміну від провінції, немає справжньої душевної близькості між людьми. Онєгин перепробував вже усі розваги, усі ігри вищого світу, але ніде не відчув себе потрібним, корисним. Пліткувати у вищому світі, як це роблять його оточуючі, йому теж нецікаво.
Образ Онєгіна – це образ «зайвої людини» в суспільстві.
Автор проникає в психологію кожної верстви населення, багато приділяє уваги зображенням характерів та душевних порухів своїх основних персонажів: Онєгіна, Лєнского, Тетяни, Ольги, матері дівчат, няні та інших. Як бачите, в цьому списку не тільки лише головні герої. Тому характери в романі дуже колоритні, і всі вони зумовлені тією історичною епохою, тим суспільніим колом, де розвивалися.
Відтак, твір можно назвати соціально-психологічним романом у віршованій формі. Твір написаний дуже легкою, простою мовою, проте, авторські відступи, цитати, натяки, алюзії розраховані на людину думаючу. «Євгеній Онєгін» написаний Пушкіним абсолютно новаторським на той час, унікальним віршованим розміром. Зараз він носить назву «онєгінська строфа» Він складається з чотирнадцяти віршів (рядків) чотиристопного ямба, визначеним способом римовані. Ці чотирнадцять віршів діляться на чотири групи: три чотиривірші і заключний двовірш.