На вулицях Петербурга завжди багатолюдно, навіть коли мете або морозить. Багатолюдно і у невеликому будинку під номером 12 на Набережній Мийки. Маленьке вікно осяяне нерівним світлом, догорає свічка. Так, у кімнаті за вікном створює свої шедеври О.С. Пушкін. Щасливими були ті, хто міг запросто прийти до нього в гості.

Уявімо, ніби і ми товаришували з поетом. Ми зустрілися з Олександром Сергійовичем біля Олександрійського стовпа, рівно в дванадцять. Він ніколи не спізнювався. Ми попрямували до нього додому. Він багато розповідав про свої вірші, про дружину, про дітей. Деякі нові вірші він читав мені. Я був шалено радий, відчував надзвичайне почуття, тому що я був першим слухачем цих прекрасних віршів. Ми вже пройшли зелений міст, до його будинку залишилися лічені метри, але раптом він зупинив мене і прочитав вірші, які назавжди врізалися в моє серце:

Люблю тебе, Петра створіння

Люблю твій строгий стрункий вигляд…

Я думав про ці вірші протягом всієї нашої зустрічі. Здавалося, ніхто і ніколи не міг би описати Петербург краще Пушкіна…

Ось ми пройшли низенький вхід, зроблений в дерев’яних воротах парадної, піднялися сходами до дверей, зайшли в квартиру. Я повісив свою шинель на вішалку у передпокої, потім ми пройшли в кабінет. Я ніколи не бачив такої кількості книжок в одній кімнаті. Він сів у своє розсувне крісло, з безліччю примх, подивився на мене і спитав, чи хочу я познайомитися з його дружиною на власні очі, так як я вже встиг дізнатися про неї багато чого з розповідей Олександра Сергійовича.

Пушкін піднявся, пройшов в одну з прохідних кімнат і вийшов звідти зі своєю дружиною. Наталія Миколаївна була ще краща, ніж в оповіданнях Пушкіна. Я встав, поцілував Наталії Миколаївні руку і не сідав, поки вона не сіла на стілець біля крісла Пушкіна.

Ми розмовляли до самого вечора, здавалося, переказали один одному все життя. Наталія Миколаївна запропонувала пройти в їдальню, щоб повечеряти.

Але мені пора вже було збиратися додому, і я ввічливо відкланявся. Я потиснув Олександру Сергійовичу руку і сказав йому, що дуже радий був нашій зустрічі. Потім поцілував руку Наталії Миколаївні, зауважив, що вона сьогодні ввечері особливо красива, і вийшов з дому Пушкіних. Коли я вийшов з парадних, я був украй здивований, тому що відразу занурився в темряву, адже час наближався до півночі.

Я зловив візника, який теж виявився милим співрозмовником, і поїхав на Васильєвський острів, благо їхати було не далеко. У чверть першого я був уже в своєму будинку. Я вмився, роздягнувся і ліг спати, все прочитуючи подумки рядки нових віршів Пушкіна…

Про все це я подумав і представив, дивлячись на фігуру О.С. Пушкіну в нашому місті.