Діалоги з української мови на тему «Прогулянка»

Варіант 1

– Привіт, Тарасе!
– І тобі привіт, Даниле!
– Куди це ти прямуєш?
– Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!
– І де ви з ним гуляєте?
– Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.
– А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…
– Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.
– Чому це?
– Там люди роблять свої ранкові пробіжки!
– Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?
– Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.
– Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!
– З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?
– Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!
– Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!
– Жартуєш! Хай тобі щастить!

Варіант 2

– Добривечір, Катю!
– І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
– Я повертаюся з чудової прогулянки!
– О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
– Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
– Чудово! А як воно там, у лісі?
– Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
– А квіти, квіти там зараз є?
– Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
– А що тобі сподобалося найбільше?
– Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
– Я щиро заздрю тобі, подруго!
– А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
– Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
– Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково попрошу, щоб тобі теж дозволили піти з нами!
– Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
– Та нема за що!

Варіанти 3

– Ромцю, синку, а ти часом не хочеш погуляти на свіжому повітрі?
– Та ні, мамо, мені вдома добре…
– Ти знову сидиш за комп’ютером?
– Так, я проходжу новий рівень гри!
– Ромцю, так не можна. Ти вже три години сидиш та кліпаєш очима перед монітором. До того ж сутулишся! Ану, швидко випрями спину, розверни плечі!
– Ага, добре, мамо!
– Значить так, сину. Через десять хвилин ти завершуєш гру та йдеш гуляти надвір. Там зараз усі твої друзі, тільки тебе не вистачає.
– Ну, мамо, я не хочу… Що я там буду робити?
– Візьми з собою великого м’яча або ракетки та маленькій м’ячик для волейболу.
– Мамо, вибач, але чому ти мене весь час виганяєш на прогулянку? Я ніяк нікому не заважаю, коли граю в комп’ютерні ігри!
– Зрозумій, сину, не можна увесь вільний час сидіти нерухомо перед екраном! Це зле для очей, для спини. Зрештою, для здоров’я! До речі, до тебе десять хвилин тому приходили хлопці, кликали йти на вулицю!
– А чому я не чув, як вони приходили?
– Ромцю, ти ж нічого не чуєш у навушниках, окрім своєї гри. Особливо, коли в тебе там гармати стріляють та танки їздять.
– Мамо, а котрі хлопці до мене заходили?
– Костя та Сашко. Вони казали, що будуть запускати повітряного змія.
– Ой-ой, я спізнюся! Я біжу! Бувай, мамо!
– Добре, сину! Чекаю на тебе!



Схожі матеріали:

Залишити коментар


9 − один =