Діалоги на тему «Українська мова»

Діалог 1

– Привіт, Оксано!
– Привіт, Альонко! Як ся маєш?
– Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
– Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
– Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
– Та не може бути! Ти ще сама маленька!
– Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
– А твій брат зовсім не знає української мови?
– Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки,  переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
– Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
– Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
– І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
– Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен  мені скласти речення з цими словами.
– А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
– Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
– Альонко, мені здається, що я можу допомогти тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
– Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна допомога!
– Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
– Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
– Ну, тоді до зустрічі!
– До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!

Діалог 2

– Аню, ти зараз не нічим не зайнята?
– Та ні, зараз же перерва! Ти хочеш щось спитати, Михайлику?
– Так, хочу. Я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. Що там такого цікавого?
– В цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. Тобто ті слова, які вони говорять неправильно.
– Я щось не зрозумів. Як це – говорять неправильно?
– Наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». А правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». Або «він не володіє українською мовою».
– І де ж тут помилка? «На українській мові» – це також правильно. Мій батько говорить саме так.
– Але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».
– А що ще є в твоїй книзі?
– Багато різних прикладів. Правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…
– Слухай, Аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? Чи тобі не все одно, яке слово вживати?
– Я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.
– Аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. Може, краще підеш подивишся новий Сергієвій I Pod? Оце справжня річ! Прогрес науки! І коштує – ого-го!
– Залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. Але мова мене теж цікавить не менше. До того ж я планую брати участь у Всеукраїнському конкурсі з української мови. І мені треба підготуватися.
– Ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… Але це не для мене! То я пішов! Приєднуйся до нас!
– Добре, але спершу дочитаю приклад!

Діалог 3

– Добридень, бабусечко!
– Добридень, онучко! Як успіхи в школі?
– Дуже добре! Отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!
– А що ви сьогодні вивчали?
– Ми читали текст про природу, робили за ним вправи. Там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! А як твоє здоров’я, бабусю?
– Вже краще, ніж було. Ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?
– Так, звичайно
– Там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. Здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. Бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?
– Так, ось це, наприклад, малина.
– А ось ця ягідка як називається українською мовою?
– Я знаю! Це полуниця! А це – лісова суниця! А цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!
– Так, її вживання дуже корисне для очей… А таку ягідку ти знаєш?
– Здається, я бачу калину… А в наступній баночці… Як же вона називається?… Клюква…
– Не клюква, а журавлина. Ви сьогодні не вивчали її?
– Ні… Але я її запам’ятаю! Бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! І які гарні слова їх позначають! Яка багата наша українська мова!
– Добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. А ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. Це рідкісна ягідка. Називається лохиною. Піду приготую нам чаю з варенням. Тобі з яким?
– З суничками, будь ласка! Я зараз прийду, бабусю!
– Чекаю до столу!



Залишити коментар


+ 8 = шістнадцять