Здавалося б – що такого важливого в шматочку тканини? Але рушник з давніх-давен в Україні мав велике значення. Він був частиною традиційних обрядів на свята, важливим елементом весіль, похорон, хрещення дитини. А також, звичайно, частиною декору.

Нещодавно я прочитала художній твір М.Агєєва під назвою «Роман з кокаїном». У цьому творі відомий російський письменник, філолог-германіст, М.Агєєв малює образ жалюгідної жінки, кожне слово якої викликає співчуття: «облисіла шубка», «смішний капор», «сиві волоски», «безпорадно вдивлялася».

Проблеми «людина і середовища», бездуховність життя завжди цікавили А. П. Чехова, Протест проти «футлярного» життя звучить і в його «маленьких трилогіях» («Про любов», «Агрус» , «Людина у футлярі» ). Ці розповіді відомі, напевно, дуже багатьом читачам. Бєліков з його калошами, парасолькою і темними окулярами, став символом боягузтва і фіскальства.

Один з кращих способів відпочити влітку – це поїхати або піти на річку. Тут, біля води, прохолодно навіть у спеку. Як добре піти купатися, освіжитися у воді! А потім відпочивати на сонячному березі!

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. По тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. Мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба.

Усім нам знайоме прислів’я: «По одягу зустрічають, по розуму проводжають». Але не всі люди замислюються, що мова теж характеризує людину. Це така ж «візитна картка», за якою люди складають перше враження про людину. Мова говорить не менше, ніж одяг, а часто і більше.

У комедії Д. Фонвізіна «Недоросль» розповідається про події, що відбувалися в будинку Простакова. Їх головними учасниками є Митрофан, син господаря будинку, його мати, пані Простакова, і Стародумов зі своєю племінницею.

– Не будь я Тарас Скотинин, якщо у мене не всяка вина винна. У мене в цьому, сестриця, один звичай з тобою, – так характеризує брат схильність пані Простакової до жорстокого і несправедливого відношення до слуг.

У романі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» почуття і поведінка героїв багато в чому обумовлені укладом життя суспільства, в якому вони спілкуються. Центральний персонаж роману – молодий дворянин Євгеній Онєгін, характер якого розкривається в протиставленні театрального життя в першому розділі і реальних людських почуттів в кінці роману.