Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, на відміну від жовтня – провісника закінчення теплої пори і очікування першого снігу. Попереду ще багато часу не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний. Хочу більше фарб: жовтого, червоного, зеленого, оранжевого – часто лише молодь може собі дозволити виділитися з сірого натовпу.

Ще нас чекають парасолі – жовтень любить не на жарт розігратися дощами. Причому, дощі різних видів: масштабні зливи (ллє як з відра), посередні дощі (зонт хоч якось рятує) і моросящі дощики (можна просто йти в куртці і з капюшоном). Кругом вогкість, сльота, бруд. Весь час чистиш взуття, заляпуються штани, сушиш куртку. Квартира стає місцем для парасольок, які заважають проходу. Під батареєю сохнуть черевики, а зверху на ній лежать мокрі шкарпетки.

Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі і затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею і поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.

Але що я все про погане. У жовтні дерева «розквітають» тисячами фарб: приємно пройтися по осінньому саду. Можна зробити гірлянди з опалого листя і зібрати чудові букети. У цю пору збирають врожай і в лісі повно грибів. Жовтень – час культурного життя: безліч виставок, концертів відбуваються в цьому місяці. У природи немає поганої погоди, кожна погода – благодать.