Мета:  опрацьовуючи ідейно-художній зміст повісті, дослідити та з’ясувати, яким чином у творі поєднується уявне з реалістичним, наводячи конкретні приклади; розвивати вміння раціонально використовувати навчальний час, логічно мислити і грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани, поваги до творчості В. Дрозда, любов до рідного краю, його культури.

Тип уроку:  засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання:  портрет В. Дрозда, учнівські схеми «Ирій очима головного героя повісті», текст твору, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Демонстрація учнями власної схеми (інформаційного ґрона) «Ирій очима Михайла Решета)

Орієнтовна схема

 

1. «…де ніколи не буває зими, де сонце й ночує на ясно-зелених пагорбах, де карасі надвечір вичалапують на піщаний берег і лагідно бесідують із щуками, де вовчиці вигодовують своїм молоком ягнят, а лисиці наглядають за курчатами, аби ті не заблукали у лісових нетрях…»;

2. «…звідки дме теплий вітер, що приносить відлигу у найлютіші морози…»;

3. «…край морозива в крихких відерцях, які обгризаєш, наче шкурку груші, аби потім надовше лишився в роті смак солодкого молока; країна кавунів, що ними радує тебе матір, щасливо спродавши антонівки; країна червоних півників на дерев’яних скріпках і пістолетів…, що звабно тремтять на вітрилах крамниць; країна морсу, ситра і халви…»;

4. «…звідки кінщик привозить щотижня нові кінофільми, а бібліотекар — книги і де ці кінофільми знімаються, а книги пишуться та друкуються незбагненно розумними і освіченими людьми…»;

5. «…де існує насправді те ідеально прекрасне життя, про яке тобі з першого шкільного дня розповідають учителі і про яке так гарно пишеться в книгах, країна молочних річок і медових берегів…»;

 

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Вікторина на краще знання героїв повісті «Хто з героїв твору?..»

–  «…мала єдину слабість — різала кожному у вічі щиру правдоньку, мовила од мисника, вимахуючи правицею, наче рубала тупою сапкою осот на городі…» (Параска, мати Михайла Решета)

–  «…не відмовляв виносити латку лугу, накопати торфу на болоті, поставити плетінь довкола городу чи привезти ломаччя з лісу…» (Дядько Денис)

–  «…на що… розпалювалася, махала білим ридикюлем і перелічувала майже нові хустки, кофти і Денисові штани, що їх віддала невдячній пакульській хвойді…» (Тітка Дора)

–  «Моє життя в ці роки — саме чекання, передчуття празника, невимовно прекрасного, ідеально чистого…» (Михайло Решето)

–  «…нове життя нового прагне слова…» (Дядько Денис)

–  «Народ прагне нашого живого слова, а мистецтво — це щоденна самопожертва…» (Михайло Решето)

–  «У сірім фетровім капелюсі набакир, у темно-сірому, хоч і припорошеному пакульською пилюкою кітелі, в юхтових чоботях і галіфе з малиновим полум’яним лампасом бачився казковим лицарем, що під бравурні поклики сурм ось-ось рушить на ворога…» (Дядько Денис)

–  «…зворушена власною щедрістю, вона приголомшувала бабів мішками картоплі, капусти, рукавчиками маку, квасолі, сушні та крохмалю…» (Параска, мати Михайла Решета)

–  «…я носитиму молоко для пенсійних бабусь, доглядатиму хворих, читатиму сліпим книги, гратиму з малюками у дитячих садках, малюватиму плакати для шкільних вечорів і парадів, чергуватиму в шкільному буфеті, копатиму картоплю на шкільному городі або садитиму дерева…» (Михайло Решето)

–  «І пуп’янок почав вочевидь розпушуватися: листочки здригнулися і почали руками в зеленій газовій кофтині з мереживними оборками, а рожеві пелюстки склалися в молоде, вродливе обличчя…» (Секретар директора ирійської школи)

–  «Був він у темній залізничній формі із срібними крильцями на одворотах, рукавах та окіллі картуза, в накинутій наодмаш коричневій шкірянці, а в руках — фарбована колись у синє линяна й замаслена дерев’яна скринька…» (Яків Паровозник)

–  «…не визнавав ані корівчини, ані поросяти, тримав у сінцях табун курей, які неслися по сім разів на день, щонеділі носив на базар яйця, а спродавшись, впивався до зелених чортиків…» (Андрій Гнида)

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

IV. Оголошення теми. Мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні ми з вами продовжуємо подорожувати сторінками повісті В. Дрозда «Ирій». У кожного народу є свої традиції, свої звичаї, свої духовні цінності. Ними живе народ, на них виховує своє підростаюче покоління. І від того, якими є ці моральні цінності, залежить те, яким виросте покоління, які вчинки буде здійснювати, про що буде дбати.

Фантазія, уявне, що трапляється з героями повісті «Ирій» нагадує нам казку. Саме в ній завжди виявляється боротьба добра з лихом, правди з кривдою…Фантастичне у повісті — сміх, радість, задоволення, іноді критика. Уявне у творі збуджує думку, розвиває творчу уяву, спонукає активніше ставитись до всього, що оточувало героїв повісті.

Давайте ж отримаємо насолоду від читання «Ирія!»

2. Уявне і реальне у повісті

2.1. Бесіда за питаннями:

– Що таке фантазія?

–  Порівняйте поняття «фантазія» і «казка». Чим вони подібні?

–  З якою метою. На вашу думку, В. Дрозд використав уявне і вдало поєднав його з реальним?

–  Як читач сприймає у творі фантастичні події?

– Що свідчить про химерність повісті?

–  Яким чином гумор пов’язаний в «Ирію» з уявними подіями?

– Як уявне у творі впливає на загальний круговид читача, героїв повісті?

–  Чи можна вважати поняття «фантазія» і «Мрії» тотожними? Відповідь обґрунтуйте.

–  Уявіть, яким буде твір «Ирій», якщо вилучити з його змісту фантастичні епізоди? Висловіть свої міркування, наводячи переконливі аргументи.

2.2. Уявні епізоди з твору. Стислий їх коментар.

–  «…кидалися одна до одної в обійми, цілувалися й плакали від зворушення, заливаючи міські вулиці потоками сліз, аж бідолашним городянам доводилось кілька днів по тому плавати у човнах та ночвах…»;

–  «…на вербі ростуть груші…»;

–  «…груша затріпотіла крильми, кукурікнула сиплим голосом молоденького півня та, залишивши в дядьковій долоні хвоста, пурхнула на вербу…»;

– «…я прищикнув йому (дядькові) мову дверми, і вона жалібно заскавучала, наче цуценятко…»;

–  «…карасі надвечір вичалапують на піщаний берег і лагідно бесідують зі щуками…»;

–  «…вовчиці наглядають за курчатами, аби ті не заблукали в лісових нетрях…»;

–  «…осідавши швабри, довгим лунким коридором проскакали прибиральниці з відрами…»;

–  «Я взявся обіруч за край неба і прихилив небо до її ніг, взятих у чорні лаковані туфельки. Я відгорнув глевке передосіннє хмаровиння, і сонце зиркнуло їй у вічі…»;

–  «…корова Манька взлетіла за допомогою намальованих крил…»;

–  «…дядько Денис узяв корову правицею попід черево і поклав до кишені свого ширококрилого галіфе…»;

–  «Дядько вхопив з мисника ополоник, чигикнув ним по дну відра і впіймав тітку, наче рибу в підсаку…»;

–  «Дядько власноруч лупив нутрій і. облуплених відпускав у басейн, аби вони знову обростали шкурою та хутром…»;

– «…його (діда Єврася) стала доймати спрага, він перехилив у себе бочку з дощовою водою…»;

–  «Курку… розрізали навпіл: одна половина пострибала по бабодідових грядках, адруга — по тіткодядьковій полуниці…»;

–  «Люстра ж, проломивши муровану стіну, з пронизливим виттям пронеслася над передмістям і зникла в безвісті…»;

–  «Якось у черзі бабу Одарку штовхнули і вона розсипалася; зібравши у вузлик свої кісточки, баба Одарка почалапала до лікарні, де її заново і склали…»;

–  «…курка сіяла по городу яйця…»;

–  «Я підбігав до купи брухту і штурляв кабанові все, що потрапляло під руку: підшивки старих газет та журналів, іржаві колеса тачок, потріскані, нашпиговані гвіздками гумові покришки, уламки дощок, лискучі дизельні циліндри, березові й дубові оцупалки, колінчасті вали; усе те з пекельним скреготом перемелювалося між жорно подібних зубів кабана і безслідно зникало у його невидимому череві, буцім провалювалося під землю…»;

–  «Півень… не кукурікав, а вив по-лисячи, тонко й жалібно… нестися кури перестали і цілісінькі дні греблися під горою, лаштуючи нори…»;

–  «Пес, з’ївши, і собі сказився, вислизнув з ошийника та стрибнув прямісінько в пащеку кабанові, якого саме годувала тітка…»;

–  «Кабан проковтнув Нерона-Балалайку, буцім муху, і. в сказі вирвав із землі гараж та й посунув уперед, трощачи усе на своїм шляху…»

–  «Я вхопив себе за вуха, підняв у небо і смикнув завісу, яка відділяла десь від ночі. Тої ж миті завіса впала і густа та в’язка, мов пакульська грязюка, темінь хлюпнула на землю…»;

–  «Жукове обличчя несподівано рипнуло і розсіялося, наче перестиглий гриб-димовик, коли на нього наступити, хмара смердючого

іржавого диму…»;

–  «Славко Пасічник зявився у школі аж наступного тижня, оббігши з великого переляку земну кулю по 51-й паралелі тисяча сто двадцять девять разів…»;

–  «Я… перевтілився на горобця й випурхнув через вікно на вулицю…»;

–  «…арифмометр, поблискуючи алюмінійонікелевими боками, гордо посунув крізь натовп та зник…»;

–  «Гасовщик виносив цистерни перед очі натовпу і викручував їх, наче мокру білизну!»;

–  «…жінка, що рятуючись від його (Капоти) п’яних кулаків, перекинулася сорокою і невгамовно скрекотала…»;

–  «Серце мені билося так гучно, що міліціонери на перехрестях тривожно озиралися, в довколишніх будинках подзенькували шибки…»;

–  «Телефоністи, що лагодили обірвану лінію, прийняли дядька Дениса за стовпа і обвішали дротами…»;

–  «Електромонтери примостили на дядьковому носі вуличний ліхтар, і ми довго економили на світлі…»;

–  «…дядько Денис поволі випростався, піднімаючи на плечі Собакареву гору і шпурнув її в річку»;

–  «Пиріжки в долоні стрепенулися, затріпотіли крильми і пурхнули у прочинену кватирку коридорного вікна. Краєм ока я бачив, як вони всілися на осокорі та загойдалися. Струшуючи з гілля сизу паморозь…»;

–  «Наступної миті гуца пошпурнуло в небо, неначе камінь кинутий з пращі. Він злетів усе вище та вище, аж поки не втрапив на оболонко машинного диму та пари і всівся там, звісивши ноги у лискучих юхтових чоботях…»

3. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями

–  З якої причини Тітка Дора відчувала власну відсталість від культури? («А тут — і в кіно нема коли піти, вік уже не була, од культури відстала, самі п’янички цілі дні перед очима, і сняться п’янички. Та ще сниться. Ніби я іду по дорозі і мішок з грошима знаходжу, розв’язую, а там червінці, червінці, усе новенькі, хрустять і полискують. Сон — на ревізію… Прокинешся удосвіта, лежиш і думаєш, кому не судилося на машинах роз’їжджати, тому вік пішки чалапати, хоч ти головою об стіну бийся. Хоч ти на частини розірвися і себе по частинках продай…»)

–  Які маски побачив Михайло у житловому приміщенні Кузьми Перевесла? («…Тут обличчя найрізноманітніші, на всі випадки життя і на всі настрої — добрі, зі щиросердним усміхом уст, добрі, але поблажливо зверхні, добрі, з лукаво-кривим пере смиком губ і перенісся, іронічні — до безмежжя самовбивчого скепсису і — поруч — підлесливі, лакею ваті, легковірні й неприступно замкнені в пересічній буденній звичайності…»)

–  Де запропонував побути Кузьма хлопцю на час своєї відсутності? («…Моїм вкрай подивованим очам відкрилася просторезна, без видимого обмежся зала, заставлена, наче вулик стільниками, високими, до стелі, риштуваннями з книгами. М’яке, біле, буцім денне. Світло, що лилося зверху, облямовувало тиснені золотом корінці книг, шкіряні й картонні обкладинки, лаковане дерево риштувало і скло і шафу у глибині зали сірим лопотливим серпанком…»)

–  Які відчуття охопили хлопця, коли він потрапив до домашньої бібліотеки Перевесла? («…У голові мені радісно дзвеніли джмелі, а коліна тремтіли й підгиналися, а подушечки пальців зачаровано німіли, коли торкалися обкладинок книг, що відкривалися і закривалися з тихим сухим шелестом. Я йшов крізь книги, наче крізь анфіладу кімнат, де кімнати напрочуд не схожі й по-різному розписані, і з тремтливим хвилюванням у серці чекав. Що зараз відкриється моїм очам…»)

–  Із приводу чого до Солом’яника Дениса вишикувалась черга? («Об’явилося йому вино із яблук робить…»)

–  Звідкіль дядько Денис позичив собі машину для виготовлення вина? («Цю машину дядько Денис позичив собі на осінь у знайомого завідувача складу науково-дослідного інституту…»)

– Чому дядько Денис знервовано сприймав інформацію Михайла про давність Пакуля?

– Яке місце Пакулю і власне своє визначив хлопець у всесвіті? («І Пакуль видовжився, як видовжується у полі вітер, та ліг на тисячоліття людського буття — так лягає на карту світу, на моря, материки, океани й острови в океанах сітка меридіан і паралелей.

А я був щось незрівнянно крихітне біля нього, глухого, забагнюченого, загубленого в лісах і болотах Пакуля, порошинка в потокові віддзеркаленого від нього світла і водночас щось більше від нього, бо він уже був у мені, як зернина в землі, мною відчутний і осмислений. Тоді я подумав. Як далеко в минуле і далеко в майбутнє розпросторивсяя

і Пакуль у мені, Пакуль і я в нім… Я, Михайло Решето, майбутній великий актор, будівничий, космонавт, поет, радіо конструктор, геолог, журналіст,— лише вузлики на неосяжнім корені неосяжного, гінкого й крислатого дерева…»)

–  Про що написала тітка Дора листа Михайлові, коли той після випускного вечора виїхав з Ирію? («Тітка Дора одписувала скупо: Андрій вивчився на машиніста, водить паровоз, одружився з Люською, тепер такими молодими женяться, що ну. Колька Капель дудка п’є, розбив вітрину, п’ятнадцять діб підмітав міський майдан; старий Паровозник три дні пролежав із серцем та й вмер, а в молодих народився син, невістку з родильні забирають, а свекор — на лавці, побивався Яків, що онука не побачить, а вмер легко — зітхнув та й відійшов…»)

–  За якими ознаками Михайло пізнав Якова Паровозника, коли через десять років повернувся із Ирію? («То була його хода, стримана й важкувата, неначе йшов по рилі за бороною чи сівалкою, то була його постава з ледь нахиленим вперед плечима — постава людини, яка цілі дні просиджує за пультом, то була нарешті, його шкірянка з мідними блискавками на грудях, хіба що зморшкувата, аніж десять літ тому…»)

–  Яких змін зазнало професійне становище дядька Дениса? («…Що твого дядька призначено директором водо контори замість Омелька Омельковича… І шановному директорові вже подано до двору особистий екіпаж о так! Ласкаво просимо сісти й котити до контори, поки панульського Омелька прасують в автобусі!»)

–  У чому звинувачував дядько Денис Михайла, перебуваючи напідпитку? («Ти кличеш мене до спочинку в цю вельми напружену хвилину, коли ирійська водо контора стоїть на порозі нових глобальних реорганізацій. Ти хочеш приспати мою пильність і дати можливість куркулівським анонімникам, яким пектиме моє високе призначення, донести у вищі інстанції, що новий директор водо контори організував на своїм обійсті винний завод…»)

–  З якою промовою звернувся дядько Денис до куркулівців і до машини, що виготовляла вино? («Товариші, громадяни куркулівці! Офіційно і конфіденційно повідомляю, що моя винарня самоліквідується і взагалі алкоголь шкодить здоров’ю. Пийте пиво-води і їжте морозиво — смачний поживний продукт. З тим — і до свіданьїца. А вас, арифметична машино, ласкаво прошу зупинити виробництво і спокійно, без непотрібних ексцесів, повернутися на склад науководослідного інституту, де на вас чекає плідна робота у сфері науки, техніки, народного господарства…»)

«Чудище Собакаревої гори»

–  Із приводу чого дядько Денис потрапив до палати жовтого будинку?

–  Про що розповіла сусідка бабі Одарці про невідоме чудовисько? («…Що минулої ночі воно ковтнуло Радульский провулок і жодна людина не врятувалась, лишень п’яний Капота проспавши ніч під вербою на автобусній зупинці, приперся додому удосвіта і взрівши замість своєї хати припорошену снігом коло баню — то воно ступило, а по провулку ніби праскою чи катком — ні хатиночки, ні деревця, і вже провулок міліція оточила і нікого не підпускає… десь під лісом людоньки, отак на мене суне, суне, наче танка у війну, тільки тріск несусвітний, а то воно кумову хату перед себе перло… Чую, каже, що такий тарарам, вискочив із хати, а воно по городі суне…»)

–  Якої шкоди чинило чудовисько людям і навколишньому середовищу? («Дерева воно вчавило у землю, хати пожувало і виплюнуло, а де були льохи, темніли на білому глибокі й порожні, наче бульдозерські ями…»)

–  Що розповіла мати Михайлові про чудовисько? («…Буцімто бачили на базарі чудовисько з тілом пса й трьома людськими головами…»)

–  З яким проханням вона зверталася до нього у листі? («Тож наказувала мати строго-престрого не бігати по дурних стежках, а триматися домівки та школи і писати хоч через день, бо душа її неспокійна і вже не рада вона, що віддала мене в Ирій…»)

–  Яких збитків від чудовиська зазнала овочева крамниця? («…В напівпідвалі було вигризено й вилизано з кислими зеленими помідорами, що стояли в крамниці цілорічно, було пожовано…»)

–  Через що страждав і морально мучився Михайло? («Я володів великою таємницею і мусив поділитися нею з громадськістю. Але, водночас, своєю принциповою відвертістю я завдам чимало прикростей дядькові Денису і тітці Дорі, чий хліб їм уже ось четвертий місяць. Після мого свідчення людям відкриється, ким вигодоване страховисько

і що за панцир, якого не проб’є навіть снаряд протитанкової гармати, носить на собі…»)

–  Яким чином стаття у газеті «Голос ірійця» полегшила внутрішній стан героя? («Після консультації з авторитетними товаришами з ирійської санстанції ми інформуємо наших шановних читачів, що ніякого буцімто незнаного, некласифікованого наукою чудовиська поблизу Ирію нема і бути не може…»)

–  Якою була зустріч Андрія Паровозника з Михайлом?

– Що змінилося у поглядах, зовнішності дядька Дениса після його повернення з жовтого дому? («…Задумливий і тихий. Перші дні тільки й знав, що сидіти біля вікна та пасти очима Солом’яну вулицю. Невдовзі почав виходити на двір. Вбирався у валянки, кожух, заячу шапку діда Єврася і з ранку до самісінького вечора непорушно простоював біля воріт, зирячи у небо — видивлявся завтрашній день. До нього скоро так звикли, що вже й не віталися, зграї ворон та горобців днювали на його шапці, на комірі кожуха і увечері, коли дядько нарешті простував до хати, з ґелґотом, з хрускотом промерзлих крил спалахували в небо…»)

–  Чим чудовисько поласувало у Параски? («З материного добра у пащеці чудовиська назавжди зникли три мішки картоплі, вінок цибулі, рукавчик маку і фунтів з п’ять старого сала…»)

–  Як дядько Денис готувався до зустрічі з чудовиськом? («Тим часом дядько Денис поголився і наказав тітці Дорі, голосом строгим та владним, подати нове пальто з каракулевим коміром і таку ж, із сивого каракуля, шапку… уже вбраний. Дядько Денис облишив польову сумку, набиту харчами, натомість узявся за портфеля, з яким ходив на службу, тільки поклав між бухгалтерських книг та квитанцій пляшку з виноградним соком… Баба Одарка, дріботячи чунями, обережно обійняла сина і з нижніх сходинок ґанку благословила його в дорогу родинною, ще від прабаби іконою на темно-сизих перевеслах рук…»)

–  З якою промовою звернувся дядько Денис до ирійців, стосовно своєї можливої смерті?

– (Бо не герой я, лише данник ваш, кукуріківець, як і ви, і героїчна смерть моя в черзі з чудищем нехай стане світлим вінцем мого не зовсім праведного життя впродовж багатьох років. Якщо ж над майбутніми поколіннями ирійців ім’я моє піднесеться, повите млою високих легенд, хай вони посадіть сад в Ирій, там, де тепер палати жовтого дому, покладуть у тім саду гранітну плиту і виб’ють на ній два скромних, але значущих для мене слова: «Ирійський пакільцю».)

–  У чому полягав власний планн Михайла щодо боротьби з чудовиськом? («Виковзнувши Радульським провулком на Піщану вулицю, я побіг через сосняк, аби перестріти дядька Дениса, десь на півдорозі до Собакаревої гори і, невидимкою, супроводити його…»)

–  Що передбачало лихо у прагненні дядька Дениса? («Хмара вороння, віщуючи кривавий герць висіла над дядьком, густо, жадібно каркаючи, сковзувала з рожево-сизої небесної крутизни у долину Живця…»)

–  Як дядько переміг потвору? («…Піднімаючи на плечі Собакереву гору і шпурнув її в ріку на чорну громадину панцирника, як скидають з плечей мішок збіжжя. Гора шпурхнула на середину ріки, в пробиту чудовищем ополонку і вода бризнула увсебіч холодно-сизими пінистими хвилями…»)

– Яку допомогу надав Михайло дядькові, спостерігаючи за його боротьбою із чудовиськом? («Я встиг підхопити дядька попід руки і відтягти на уз гір’я до лісу. А вже ріка, по вінця наповнивши улоговину перед греблею, хлинула, змітаючи все живе зі своєї дороги і Собакарева гора стала на віки Денисовим островом…»)

–  Яким було становище дядьки після боротьби зі звіром? («Дядько усе ще був непритомний і тіло його важке і в’яле, буцім з мокрої вати, обривало мені руки…»)

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового контрольного опитування

1. Чим пояснила свій сон тітка Дора, якій привиділися гроші?

а) Бути дощовій погоді; б) витратить багато часу на оформлення бухгалтерського звіту; в)  на прибуття ревізії;  г) погіршення власного стану здоров’я.

2. Пахощі яблук, які не можна було почути у дворі дядьки Дениса?

а) Білого наливу; б) шафрану; в) антонівки; г) пепінки.

3. Машину для виготовлення вина дядько Денис позичив у:

а) діда Єврася; б) Омельки Омельковича; в) Параски; г) завідувача складу науково-дослідного інституту.

4. Дід Семирозум на початку століття змайстрував:

а) радіоприймач; б) невеличку електричну праску; в) дерев’яного літака;  г) двигун на автомобіль.

5. Дядько Остап, червоний кіннотник, загинув під:

а) Жмеринкою; б) Одесою; в) Ужгородом; г) Тернополем.

6. Через що Михайло залишив Ирій? Бо:

а)  закінчив школу; б) хотів провідати матір;в) не виявив бажання зустрічатися з Жуком і його командою; г) в родині Солом’яників повсякчас сварилися, що впливало на хлопця.

7. Яку новину принесла сорока на хвості, на думку дядька Дениса?

а) Незабаром до Ирію прокладатимуть метро; б) у центрі міста збудовано церкву; в) його призначено директором водо контори; г) що він придбав нову квартиру.

8. Птах, на якого перевтілився Михайло, аби швидше залишити помешкання свого дядьки?

а) Ворона; б)  горобець;  в) голуб; г) ластівка.

«Чудовисько Собакерової гори»

9. Тіло чудовиська буцімто нагадувало:

а) вовка; б)  собаку;  в) кабана; г) оленя.

10. Значної школи завдано чудовиськом:

а) шкільній бібліотеці; б) залізничному вокзалу; в) бабі Одарці; г) овочевій крамниці.

11. На думку Михайла, немає в світі нічого страшнішого і підступнішого, аніж:

а) хитрість; б) зрада другові; в) людські забобони; г) раптова смерть.

12. Після того, як дядько Денис повернувся з жовтого дому, він тільки й знав, що:

а) читав книги; б) грав у доміно; в)  сидів біля вікна і дивився на вулицю;  г) працював на винарні.

Примітка. Кожна правильна відповідь оцінюється в 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, яким бачив Михайло решето майбутнє своє і рідного краю. Про що свідчать міркування і прагнення героя?

2. Як ви вважаєте, під впливом кого і чого саме відбувся негативізм в образі життя Кольки Капель дудки? Наведіть переконливі аргументи.

3. Біля овочевої крамниці знаходився будинок, на одному з поверхів якого знаходилася редакція газети:

а) «Голос ирийця»; б) «Ирий молодий»; в) «Новини Кукуріківщини»; г) «Факти Ирія».

Картка № 2

1. Як, на ваш погляд, через що дядько Денис припинив вживати алкоголь і виготовляти вино? Чи зробив він це свідомо? Відповідь обґрунтуйте.

2. Що свідчить про рішення дядька Дениса піти на боротьбу з чудовиськом? Відповідь аргументуйте.

3. Чим обіцяв допомогти дядько Денис Парасці?

а) Посадити городину; б) перекрити дах хати; в) зробити паркан вздовж вулиці; г) посадити городину навесні.

Картка № 3

1. Обґрунтуйте, через що Собакарева гора стала на віки Денисовим островом? Чи заслужено було надано цю назву? Відповідь вмотивуйте.

2. Яке значення, на ваш погляд, мав приїзд Якова Паровозника після закінчення його з чудовиськом? Як це характеризує героя?

3. Яким чином дядько Денис переміг чудовисько? Він його:

а) зарізав; б) отруїв; в) підстрелив; г) знищив, кинувши на нього Собакереву гору.

VІІ. Підсумок уроку

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

ІХ. Домашнє завдання

Опрацювати ідейний зміст трьох останніх частин повісті «Любовна драма Михайла Решета», «Перелітні птахи», «Наукова експедиція на Кукуріківщину»; скласти пан, дібрати цитати до характеристики образу Михайла Решета.