Стрілецькі пісні

Мета: поінформувати учнів про січових стрільців, вивчити особливості стрілецьких пісень; вміти пояснювати їхні символи, відрізняти стрілецькі пісні від інших видів пісень; визначити провідний мотив програмових творів, їхній ідейно-художній зміст; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість; робити власні висновки, узагальнення; навчити виразного читання; формувати кругозір, світогляд; виховувати повагу, пошану до стрілецьких пісень, їх авторів, історичного минулого рідного краю; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: портрети С. Чарнецького і Л. Лепкого, пісні у музичному супроводженні, дидактичний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
Дайте визначення літературної пісні.
Чим літературна пісня відрізняється від народної?
Які ви знаєте давні й сучасні літературні пісні?
Чому пісня відображає життя народу?
Що вам відомо про січових стрільців?
Як розуміти народну мудрість: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину»? Власні думки обґрунтуйте.
Чому народна пісня — дорогоцінне надбання поетичного генія нашого народу, нев’януча окраса його духовності? Відповідь вмотивуйте.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Особливості виникнення стрілецьких пісень

Ці пісні були створені та побутували серед бійців загонів УСС (Українські січові стрільці) у час національно-визвольної боротьби українського народу (1915–1920).
На початку Першої світової війни (серпень 1914 р.) у Галичині національно свідомі юнаки та дівчата у складі австрійської армії вирішили добровільно організувати військо УСС, щоб зі зброєю в руках вибороти всій Україні незалежність. Це були справжні лицарі честі та людської гідності. В тій кривавій боротьбі українських молодих патріотів «наче відновилася княжа і козацька боротьба за волю рідного народу і краю» (як сказав про неї історик А. Лотоцький), хоч і не закінчилася вона перемогою, але лишила яскраву і героїчну сторінку в нашій історії. Серед стрільців було багато людей інтелігентних, освічених. Вони писали натхненні вірші, що відразу ставали популярними піснями, які надавали сміливості в боях і підтримували під час коротких годин відпочинку, коли особливо гарно мріялося і вірилося в щасливе майбуття.

Пісні січових стрільців — різновид українських народних козацьких пісень патріотичного звучання, виникнення і розвиток яких пов’язані з історією січового стрілецтва. За жанровими ознаками і системою образів вони майже ідентичні козацьким пісням. Відмінність зумовили лише часові межі появи цих творів. Відстань між ними — понад три століття, що внесло певні зміни і в тематику, і в ідейні мотиви, і в мелодику пісень.
Зародилися пісні січових стрільців, як вже зазначалося вище, ще напередодні Першої світової війни, коли створювались перші січові організації в Галичині. Спочатку вони ставили перед собою просвітницько-пропагандистські цілі — вивчали і поширювали досвід життя демократичної держави Запорізька Січ (звідси й назва «січові стрільці»). Молоді гуртківці засвоювали побут запорозьких козаків, умови їхніх військових походів, культуру. Стрільці співали козацькі пісні, прилаштовували їх до своїх умов. Наприклад, пісню «Їхав козак на війноньку» співали як «Їхав стрілець на війноньку», дещо змінюючи текст твору. Це був регіональний варіант української народної пісні. Згодом з’явилися власні оригінальні слова і мелодії, що й започаткувало новий жанровий різновид фольклорної творчості.
Особливо плідно почали працювати стрільці, коли війна втягнула їх у свою орбіту. Створювались мистецькі гуртки в польових умовах, які називали себе Пресовою квартирою. До неї входили літератори, композитори, музиканти. Вони видавали газети, журнали, влаштовували виставки, співали пісні. У цій творчій атмосфері в перерві між боями було створено чимало пісенних творів — справжніх шедеврів народної творчості.
Тематично пісні січових стрільців можна розділити на соціально-побутові, героїко-патріотичні та жартівливі. За мелодикою — на ліричні та маршові пісні. У соціально-побутових піснях розповідається про нелегку долю січових стрільців, висловлюється туга за рідним краєм, за батьками, родиною.
Твори героїко-патріотичного характеру пройняті ідеєю боротьби за незалежну Україну, вірою в неодмінну перемогу хоч би ціною власного життя. Жартівливі пісні покликані привнести розвагу в нелегке стрілецьке буття, зняти психологічне напруження.
Стрілецькі пісні створювалися оперативно, їхній зміст і тональність часто залежали від характеру розвитку конкретних подій та настрою творців слів і музики. Коли Галицька армія змушена була відступити на територію Східної України для з’єднання з військом Петлюри, покидаючи рідний край, стрільці співали пісню, щойно написану їхнім однополчанином:

Ой та зажурились
Стрільці січовії,
Як Збруч-річку переходили,
Що стільки народу
Впало за свободу,
Встояти не було сили.
Стрілецькі пісні, створені в останнє століття, значно поповнили фонд народних пісень. Вони змістовні, мелодійні, досконалі за ритмікою, їх із великим задоволенням співає сучасна молодь. Тепер іде процес реанімації та реставрації призабутих чи заборонених тоталітарним режимом пісень січових стрільців. Вони збагатять духовну скарбницю нашого народу.
2. Опрацювання пісні С. Чарнецького «Ой у лузі червона калина похилилася»

2.1. Виразне читання поезії.
2.2. Стисле ознайомлення учнів із життям і творчістю С. Чарнецького (матеріал для вчителя).
СТЕПАН МИКОЛАЙОВИЧ ЧАРНЕЦЬКИЙ (21.01.1881–02.10.1944)

Степан Чарнецький — український поет і театральний діяч. Як явище суспільно-художнє, Степан Чарнецький сформувався на ґрунті культурного життя Галичини початку ХХ століття. Темами, мотивами, настроями й образами його поезії співзвучні з творчістю інших учасників літературної групи «Молода муза», до якої належав поет.
Народився в селі Шмальківцях (тепер Чортківського району Тернопільської області). Селянський син, тринадцята дитина в родині (батько помер ще до його народження), Степан навчався у гімназії, звідки був відрахований за зневажливе ставлення до релігії, навчався у реальній школі, політехнічному інституті. Працював інженером-мостобудівником. З 1913 р. — режисер і художній керівник українського театру у Львові. Деякий час працював у пресі (газети «Українське слово», «Діло»). З 1939 р. — науковий співробітник бібліотеки АН УРСР у Львові. У збірках поезій «В годині сумерку» (1908), «В годині задуми» (1917), «Сумні ідеї» (1920) показав трагічну долю галицького селянина, солдата австрійської армії, відбив дух боротьби прогресивних сил проти реакції. Частина поезій С. Чарнецького пройнята декадентськими мотивами. У 1921 р. вийшла збірка фейлетонів і новел Степана Миколайовича «Дикий виноград», які друкувалися під псевдонімом Тіберій Горобець. Чарнецький — автор «Нарису історії українського театру в Галичині» (1934), що досі не втратив своєї наукової вартості.
У житті не раз доводилося йому скрутно. «Всі дивуються, як він живе і чим живе. Та ніхто не чув ніколи, щоб він жалувався на важкі умови існування… Є в що вдягнутися — добре, нема — обійдеться», — писав про нього П. Карманський.
Щоправда, далеко не вся поетична спадщина його зібрана, вона розсипана по газетах та журналах і ще чекає свого дослідника. Виступав С. Чарнецький також із новелами та фейлетонами, театральними рецензіями, перекладами віршів, п’єс і лібретто опер для театру з німецької та польської на українську мову та з української на польську. Зокрема, сучасники відзначали його майстерний польський переклад вірша І. Франка «Як почуєш вночі…».
Помер С. Чарнецький 2 жовтня 1944 року у Львові.
2.3. Тема: зображення суму України за синами-українцями, які потерпають у неволі в московських кайданах; битва січовиків із ворогом за визволення полонених.
2.4. Ідея: уславлення мужності, відваги січових стрільців — оборонців України.
2.5. Основна думка: єдність, мужність, волелюбність, вміння захищати рідний край, прийти на допомогу браттям, які перебувають у небезпеці — ось основні риси січових стрільців-захисників.
2.6. Обговорення змісту твору за питаннями:
Чому, на вашу думку, Україна зажурилася?
Що символізує калина? Які ще образи-символи вам відомі? (Верба, вогонь…)
Прокоментуйте наступні слова з твору: «Не журися, славна Україно, маєш добрий рід».
Чому Україна порівнюється з калиною?
З яким ворогом і за що борються січовики?
Як січовики намагаються розвеселити Україну? Що про це сказано у творі?
Чим прославилися січові стрільці?
2.7. Художні особливості поезії:
повторення:
«А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо»;
метафора: «Україна зажурилася»;
звертання: « червона калино», «славна Україно»;
епітети: «кривий тан», «московські кайдани», «золотистий лан», «буйнесенький вітер»;
риторичні оклики:
«А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!»;
«То прославить по всій Україні січових стрільців!».
3. Аналізування поезії Л. Лепкого «Гей, видно село»

3.1. Виразне читання твору.
3.2. Ознайомлення школярів із життям і творчістю Л. Лепкого.

ЛЕВКО СИЛЬВЕСТРОВИЧ ЛЕПКИЙ (07.12.1888–28.10.1971)
Левко Лепкий (псевдоніми — Зиз, Зазик, Льоньо, Леле, Оровець) народився 07.12.1888 року в селі Поручик Бережанського повіту, тепер с. Бище Бережанського району Тернопільської області — український письменник, видавець, композитор у США. Його брат — Богдан Лепкий. Левко Сильвестрович закінчив Бережанську гімназію, а потім з 1909 по 1914 рр. навчався у Краківському університеті. Учасник Першої світової війни. У 1940 р. виїхав до Кракова, а з 1944 р. — до США. Один із організаторів та командир кавалерії Українських січових стрільців. Належав до літературного об’єднання «Богема» та Товариства письменників і журналістів імені І. Франка у Львові.
Був директором видавництва «Червона калина», редактором сатирично-гумористичних журналів «Будян», «Зиз». Друкувався в журналах «Шляхи», «Нові шляхи», «Календарі Червоної калини» та інших. Окремі вірші Левка Лепкого опубліковано в антології «Струни» (1922). Автор п’єси для дітей «Сон Івасика» (1922 р., з нотним додатком). Один із видавців пісенника «Великий співаник «Червоної Калини» (1937). Упорядник пісенника «140 пісень
з нотами» (1940, містить святкові, козацькі, стрілецькі, побутові, любовні та лемківські пісні, коломийки, гагілки, веснянки). Один із засновників першого на західноукраїнських землях літературно-мистецького театру «Співомовки» і лялькового театру сатири і гумору «Вертеп наших днів» (обидва у Львові). Написав пісню «Журавлі» (слова Б. Лепкого; відома також
під назвою «Чуєш, брате мій?») та пісні на власні вірші «Ой видно село..», «Маєва нічка», «Бо війна війною», що стали народними. Редакцією журналу «Тернопіль» 1992 р. встановлено літературно-мистецьку премію імені братів Богдана і Левка Лепких.
Помер Лепкий Левко Сильвестрович 28.10.1971 р. у місті Трентон, США.
3.3. Тема: зображення походу війська січових стрільців, які «йдуть за Вкраїну воювати», та звернення січовиків із запрошенням до селянських хлопців залучитися до них, щоб «славу мати..».
3.4. Ідея: возвеличення мужності, завзятості, віри січових стрільців у своїй справі — захистити рідний край від ворогів.
3.5. Основна думка: вірність благородній справі, прагнення боротися за Вкраїну, залучаючи до цього все більше народних мас, за її щасливе майбутнє, — ось головна мета січовиків — оборонців рідної землі.
3.6. Обговорення змісту поезії за питаннями:
Як у творі зображені січові стрільці?
Про яку історичну подію йде мова у поезії?
Чому січовики порівнюються з соколами?
Кого і для чого запрошують військові залучитися до походу?
Поясніть назву твору.
Яке значення має в поезії образ чорнобрової дівчини?
Чи бували ви на селі? Чим воно вас вражає? Як село зображено у пісні?
3.7. Дослідницьке завдання:
розпитати у мешканців будь-якого села про історичні події, що відбувалися безпосередньо на його території або неподалік від нього;
дізнатися про українські пісні, які популярні на селі.
Примітка. Зібраний дослідницький матеріал узагальнити, систематизувати і оформити як міні-доповідь.
3.8. Художні особливості пісні.
повторення: «Гей, видно село, широке село під горою…», «Хлопці ж бо то хлопці, як соколи!», «Ха-ха, ха-ха, ха, ха, ха, ха, ха, ха, гей!»,
«Дівчино, рибчино, чорнобривко моя», «Вийди, вийди, вийди, вийди, вийди чим скоріш до вікна»;
звертання: «Дівчино, рибчино,…»;
порівняння: «Хлопці…, як соколи»;
риторичні оклики: «Хлопці ж бо то, хлопці…!», «Ха-ха …, гей!», «Хто має охоту, хай іде за нами!», «Ми йдем за Вкраїну воювати!».
V. Розв’язування тестових завдань та робота за картками
VI. Підсумок уроку
Скласти «Доміно»; «Якими я уявляю січових стрільців…» (І варіант); «Велич України в…» (ІІ варіант).
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності
VIII. Домашнє завдання