Діалог 1 «Зустріч після канікул»
– Привіт, Сашко! Радий тебе бачити!
– Привіт! Навзаєм! Як відпочив на канікулах?
– Дуже добре! Ми з батьками їздили на тиждень у Карпати. Там так чудово! Я навчився кататися на лижах!
– Привіт, Сашко! Радий тебе бачити!
– Привіт! Навзаєм! Як відпочив на канікулах?
– Дуже добре! Ми з батьками їздили на тиждень у Карпати. Там так чудово! Я навчився кататися на лижах!
Мені цікаво роздумувати про те, якою буде школа в майбутньому. Не можу сказати, що сучасна мені зовсім не подобається. І все ж мені здається, колись навчання у школі повністю відрізнятиметься від того, що ми знаємо сьогодні. Важко уявити, яким буде наше майбутнє взагалі. Тому я хочу помріяти про те, якою буде школа, коли людина відкриє для себе секрети науки, досі нам невідомі.
Зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. Вона займає значне місце у моєму житті. Саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. Саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого.
Наше шкільне навчання часто проходить у кабінеті української мови та літератури. Я хочу описати його, бо це сучасна класна кімната. Вона простора та світла, тому що в ній великі вікна. На вікнах висять білі мережані гардини та прозорі блакитні штори.
Школа является нашим вторым домом. Я часто слышу это от учителей. И я согласен с ними . Мне нравится ходить в школу , потому что здесь я могу узнать больше о мире вокруг меня. Я общаюсь с большим количеством людей. И это помогло мне найти новых друзей. Кроме того школа учит нас, как правильно вести себя со старшими, а также с друзьями.
Школьные годы – это годы, которые навсегда остаются в сердце взрослого человека, замечательное время, которое вспоминается с радостью и ностальгией.
Мне повезло, что я учусь в школе №49 г.Москва. Вот уже на протяжении 10 лет, каждое утро мы с одноклассниками открываем двери родной школы и попадаем в яркий, шумный, красочный мир учителей и учеников, в котором все к чему-то готовятся и куда-то спешат.
Сейчас школу можно назвать моим вторым домом. Она занимает значительное место в моей жизни. Именно школа больше всего влияет на распорядок моего дня, то, чем я занимаюсь. Именно в школе я общаюсь с друзьями-одноклассниками, на уроках узнаю много нового и интересного.
Моя школа не новая, ей больше двадцати пяти лет. Это трехэтажное светло-серое здание прямоугольной формы.
Интересно размышлять о том, какой будет школа в будущем. Не могу сказать, что современная мне совсем не нравится. И все-таки мне кажется, однажды, через много десятилетий или даже столетий, учеба в школе изменится до неузнаваемости. Сложно представить, каким будет наше будущее вообще. Поэтому я хочу помечтать о том, какой будет школа, когда человек откроет для себя неведомые сегодня секреты науки.
В будущем ученики будут мало времени проводить в классах за изучением информации по книжкам. А будет так: биологию они будут изучать на природе в лесах, полях. Каждый вид растений или животных можно будет увидеть вживую, а параллельно будет объясняться теоретический материал о них.