Мета: ознайомити з відмінністю Нового Заповіту від Старого Заповіту; провести словникову роботу; познайомити зі змістом євангельських притч про сіяча, про загублену вівцю, драхму, блудного сина; зробити висновок про сенс використання в Біблії жанру притчі, розвивати увагу, логічне мислення; виховувати повагу до християнського вчення, прагнення до високих моральних ідеалів.

Обладнання: Біблія, «червоне серце».

Любовь Бога к человеку так велика, что

он не может принуждать.

Вл. Лосський, рос. богослов

В Боге надо почувствовать просящего

подаяние любви нищего, ждущего у дверей

души и никогда не дерзающего их взломать.

Вл. Лосський

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

1. Повторення вивченого

Опитування.

-Чому Біблія має таку назву?

– Коли і ким, якими мовами писалася Книга книг?

– З яких частин складається Біблія?

– Що таке притча?

– Що вам відомо про царя Соломона?

– Навіщо Соломон складав свої притчі?

2. Перевірка домашнього завдання:

твір-мініатюра «Найскладніша заповідь»

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

На дошці — червоне серце з кольорового паперу з надписами на ньому.

— Прочитайте надписи. Про що можуть свідчити усі ці вислови, підкріплені символом серця?

 

Дійсно, це любов. Вона довготерпить, не заздрить, милосердствує, не думає лихого, не радіє з неправди, не величається, не шукає тільки свого… Саме про неї і йдеться у Вічній книзі — Біблії.

ГІМН ПРО ЛЮБОВ: ЛЮБОВ НАД УСЕ!

Коли я говорю мовами людськими й ангельськими, та любови не маю,— то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо!

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю,— то пожитку не матиму жадного!

4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують,— та припиняться, хоч мови існують,— замовкнуть, хоч існує знання,— та скасується.

(Перше послання ап. Павла до Коринфян)

Слово «любов» у Біблії асоціюється з іменем Ісуса Христа, бо сааме він був проповідником нової віри — християнства, яка вже не закликала: «Око за око, зуб за зуб»,— а вчила любити ближнього свого як самого себе і прощати тим, хто ображає вас.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя

 

— Герої відомої книги В. Тендрякова «Замах на міражі» вирішили провести експеримент: за допомогою комп’ютера відповісти на запитання: чи існував Ісус Христос насправді? Обробивши закладену інформацію з історії людства, розвитку його культури, комп’ютер видав однозначну відповідь: якби на Землі не з’явився свого часу Христос, все на

нашій планеті було б не так, як зараз.

«На думку» штучно створеного інтелекту, вплив особистості Христа, людини-Бога на світ був таким могутнім, всеохопним, що сумнівів в його існуванні не може бути.

 

Польський письменник Г. Сенкевич так писав у своєму романі «Камо грядеши» про особливості нового вчення — християнства: «Надлежит оскорбляющих нас не только прощать, но любить их и платить им добром за зло; и недостаточно любить добрых, но надо любить и злых, ибо только любовью можно истребить в них зло». «…Одновременно Виниций чувствовал, что в самом безумии этого учения есть что-то более могучее, чем во всех прежних философских учениях. Он подумал, что по безумию своему оно неисполнимо, но по неисполнимости — божественно. Виницию казалось, что в этом учении нет ничего жизненного, но также, что рядом с ним жизнь нечто столь жалкое, что думать о ней не стоит».

Саме про життя та смерть Ісуса Христа, його вчення, наслідувачів і розповідається у Новому Заповіті, до якого ми звертаємось сьогодні.

2. Словникова робота

Біблія — книги.

Заповіт — Союз.

Ісус — спаситель.

Христос — месія.

Євангеліє — блага звістка.

3. Читання та аналіз євангельських притч

У Священному писанні Євангелія (їх чотири) посідають особливе місце. Записали їх ті, хто особисто знав Ісуса або його учнів, покликаних ним для виконання священної місії: Матвія, Марка, Луку, Іоанна.

Кожне з Євангелій по-своєму розповідає про одні й ті самі події: народження Христа, його життя, проповідування та мученицьку смерть заради інших людей. Христос навчав людей притчами: «Відкрию у притчах уста свої, розповім таємниці від почину світу». Настав час і нам ознайомитись з ними.

1) Притча про сіяча

Читання притчі

ІСУС НАВЧАЄ НАРОД ПРИТЧАМИ

Того ж дня Ісус вийшов із дому та й сів біля моря.

2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.

3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи:

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

«Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.

4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги,— і пташки налетіли, та їх повидзьобували.

5 Другі ж упали на ґрунт кам’янистий, де не мали багато землі,— і негайно посходили, бо земля неглибока була;

6 а як сонце зійшло,— то зів’яли і, коріння не мавши,— посохли.

7 А інші попадали в терен,— і вигнався терен, і їх поглушив.

8 Інші ж упали на добрую землю — і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.

9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»

ЧОМУ ІСУС НАВЧАВ НАРОД ПРИТЧАМИ

10 І учні Його приступили й сказали до Нього: «Чому притчами Ти промовляєш до них?»

11 А Він відповів і промовив: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,— їм же не дано.

12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має,— забереться від нього й те, що він має.

13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.

14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:

«Почуєте слухом,— і не зрозумієте,  дивитися будете оком,— і не побачите.

15 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої,

щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»

16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.

17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви,— та не бачили, і почути, що чуєте ви,— і не чули.

ПРИТЧА ПРО СІЯЧА

18 Послухайте ж притчу про сіяча.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.

20 А посіяне на кам’янистому ґрунті,— це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;

21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.

22 А між терен посіяне,— це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово,— і воно зостається без плоду.

23 А посіяне в добрій землі,— це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро».

(Євангеліє від Матвія; 13:1–23)

 

Бесіда

-Чому Христос говорив притчами? (Щоб на простих прикладах з життя усі люди могли б осягнути філософські ідеї його вчення)

– Назвіть приклади алегорій у притчі. (Сім’я — слово; душа людини — добрий ґрунт, кам’янистий чи земля під терном; сіяч — Бог)

– Доведіть, що ця історія — притча (за визначенням).

2) Притчі про загублену вівцю, драхму, про блудного сина

Словник

Митарі — збирачі податі.

Драхма — монета.

ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ Й ЗАГУБЛЕНУ ДРАХМУ

Наближались до Нього всі митники й грішники, щоб послухати Його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: «Приймає Він грішників та з ними їсть».

3 А Він їм розповів оцю притчу, говорячи:

4 «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?

5 А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє.

6 І, прийшовши додому, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: «Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загублену».

7 Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев’ятдесятьох і дев’ятьох праведників, що не потребують покаяння!..

8 Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не знайде?

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!»

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголів за одного грішника, який кається.

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

11 І він оповів: «У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї,— і він став бідувати.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе.

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів».

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм».

22 А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти.

24 Бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовшися». І почали веселитись вони.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зо слуг та й спитав: «Що це таке?»

27 А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв».

28 І розгнівався той,— ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив,— ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я.

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями,— ти для нього звелів заколоти теля відгодоване».

31 І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!»

(Євангеліє від Луки; 15 : 1–32)

 

Бесіда

– Чому Христос підкреслює, що і людина, і Бог однаково радіють тому, що було загублено і знайдено? (Пояснює вчинки Бога через психологію людини)

– Чи правильно вчинив батько, відпустивши сина?

– Чому батько простив молодшого сина? Чому про нього сказав: «Був мертвий і ожив»? (У духовному сенсі, моральному)

– Що могло б статися, якби батько не простив блудного сина?

Спроектуйте цю історію на сучасність.

Висновок. Чому притчі розташовані у такій послідовності? (Перша та друга притчі допомагають зрозуміти третю.) Висновок для них спільний: грішник, що розкаявся, важливіший для Бога, ніж праведник.

IV. Підсумки уроку

– Що таке притча?

-Кому належать найвідоміші біблійні притчі?

– Чого Христос повчав притчами?

– Чого навчають євангельські притчі?

Висновок. Нова мораль, носієм якої уперше виступив Іісус Христос, стала наступною сходинкою у розвитку людства. Можна дотримуватися заповідей Божих чи не робити цього, та ідеалом великої частини людства протягом двох тисяч років залишається християнська мораль.  Досягти цього абсолютного ідеалу неможливо, але в прагненні до нього й полягає сенс життя людини.

V. Домашнє завдання

 

Прочитати притчі про бідного самарянина (Луки; 10), про гірчичне зерно (Матвія; 13) та підготувати їх переказ. Пояснити епіграфи до уроку.

Індивідуальне завдання. Учням-читцям вивчити поезії К. Бальмонта, А. Ахматової, Б. Пастернака.

Учням-мистецтвознавцям підготувати повідомлення про картину Рембрандта «Повернення блудного сина».