Мета: продовження знайомити школярів з письменниками рідного краю, зокрема з життям і творчістю І. Сенченка, проаналізувати ідейний зміст його твору «Рубін на Солом’янці»; розвивати культуру зв’язного мовлення, читацький кругозір, уміння аналізувати художній твір, робити узагальнення, висновки, необхідний коментар; формувати естетичний смак у школярів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його письменників; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці. 
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет І. Сенченка, бібліотечка його творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями
• Які письменники рідного краю вам відомі? Чи можна їх вважати патріотами, культурними діячами Харківщини?
• Про що пишуть творці Харківщини?
• Чим приваблюють вас твори письменників рідного краю?
• Чи хотіли б ви стати митцем слова? Яким чином вами досягалася ця мета?
• Які проблеми порушують письменники Харківщини? Чому вони повчають своїх читачів?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності школярів
ІV. Основний зміст уроку
Складне у них (моїх героїв) життя. І прекрасне.
І вони такі малі, що навіть не знають цього.
І. Сенченко
1. Життя і творчість І. Сенченка. Матеріал для вчителя
ІВАН ЮХИМОВИЧ СЕНЧЕНКО (1901–1975)
Зі спогадів людей, котрі знали І. Сенченка, вимальовується образ людини скромної, тактовної, надзвичайно працьовитої і працездатної, непохитної у своїх принципах, відданої обраній справі, широко освіченої.
Народився в с. Наталиному поблизу м. Краснограда, що на Харківщині, в родині безземельного селянина.
Батько майбутнього письменника перепробував чимало професій (працював садівником, білетером кінотеатру, різноробом), але жодна з них не принесла в дім ніякого достатку.
Вчився хлопець спочатку в сільській школі, потім у Костянтиноградському училищі. Образ першої вчительки зберіг він у своєму серці на все життя. Це вона навчила його розуміти добро і зло, відрізняти прекрасне від потворного, прищепила любов до книжки, до художнього слова.
Після закінчення училища І. Сенченко мав намір продовжити навчання у гімназії, але коштів у батьків не було, тому вступив до учительської гімназії. В оповіданні «Я познайомився з Йосипом» автор розповідає про один випадок зі свого життя під час перебування у цьому навчальному закладі: «Ввечері відбулася розмова з мамою. Від мами вимагалося три копійки. І на що?! На книжку! (Такого в цій родині не було ще зроду-віку. В цій хаті, як і в сусідніх витрачалися гроші на що завгодно, тільки не на книжки. Дивиться мати на своє шмаркате дітище. Очі в неї стають круглі, великі. Де це видано, де це чувано отак переводити гроші?! Три копійки! Цілі три копійки! Фунт хліба коштує одну копійку, четвертинка олії — дві копійки. При лихій годині на ці гроші можна день прожити! Але життя є життя. Воно завжди неспокійне. І мама сидить, думає. Проклятущі гроші! Добре з ними й дуже погано без них. Під причілковою стіною в хаті в мами стоїть скриня, у скрині є прискринок, у прискринку шматинка, у шматинці дев’яносто три копійки грошей. Кожна копійка на обліку; для кожної вже наперед визначено канал, по якому вона спливе з маминих рук. Отож, з одного боку, шматинка і в ній дев’яносто три копійки грошей, з другого — Іван. На небесах підноситься Справедливість. Задумалась мати на мить. Цього й вистачило, щоб Справедливість своє діло зробила. В руках у неї терези: на одну шальку склала ті гроші у шматинці, на другу згромадила Івана. Шальки хитаються, з ними й Іван: то поженеться угору, то сяде вниз. Цікава картина. Кінчається вона тим, що наша мама зітхає, каже сама собі: «Це вже, видно, такі часи настали, що людям і книжка потрібна стає…» Вголос обзивається:
— Добре, дам тобі три копійки, тільки не сьогодні… Післязавтра або в неділю.
Бідолашна мама, як їй тяжко з тими грішми розлучатися! Вони, видно, нелегко даються їй.
В той день я повернувся додому з міста з книжечкою в руках. Книжечка називалась «Малий Кобзар».
Перші літературні спроби І. Сенченка припадають на час навчання в Харкові (в 1923 році були надруковані збірки оповідань «Навесні», «Ярема Кавун»; у 1925 році вийшла в світ книжка віршів «В огнях вишневих завірюх»).
У Харківській інститут народної освіти юнак прийшов з деяким доробком, на нього як на молодого автора вже звернула увагу критика.
Значну роль у творчості майбутнього письменника відіграла його дружба з О. Копиленком, який вчився тоді на природничому відділі цього ж інституту. В 1923 році вийшла навіть поетична збірка, авторами якої були І. Коляда, О. Копиленко, І. Сенченко.
Становлення творчості Івана Юхимовича припадає на тридцяті роки, початок яких ознаменувався тим, що боротьба з творчим духом письменників була визнана загальнодержавною проблемою, а вказівки про те, кому, що і як писати, вважалися цілковитою нормою. І хоч, як відомо, І. Сенченко вцілів у роки кривавого терору, він був зарахований до «неблагонадійних» людей. А підстав для цього було більш ніж досить: «у минулому член спілки письменників «Плуг», член «Вапліте» («Вапліте» — організація, в якій зібралися яскраві літературні індивідуальності: Микола Хвильовий, М. Куліш, О. Слісаренко та інші відомі письменники), учень і один з найбільш активних сподвижників Миколи Хвильового, автор «Записок Холуя» та інших сатиричних творів.
Кажуть, що життя Івана Юхимовича минуло між редакційним столом і домашнім робочим столом. Майже сорок років працював він у редакціях різних газет і журналів, готував до друку матеріали, а на власну творчість залишались вечірні години та вихідні дні.
До кращих творів письменника для дітей належать повісті «Руді вовки», «Діамантовий берег», збірки оповідань «Мої приятелі», «Два дні з життя Женьки і Левка» та інші.
І. Сенченко відомий в літературі і як перекладач. Зайнявшись перекладацькою діяльністю ще в ранній період творчості (під час укладання хрестоматій), він переклав українською мовою багато творів російських письменників (О. Пушкіна, М. Гоголя, О. Горького та інших).
Учені вважають, що І. Сенченко міг би, як і багато інших українських письменників, створити значно більше, якби не ті жорстокі обставини, за яких чимало талановитих митців було знищено фізично, інших — мордовано, регламентовано, загнано в рамки. І все ж його не без підстав називають одним із найобдарованіших українських прозаїків.
2. В. Брюховецький — про І. Сенченка
Ось що сказав про твори Івана Сенченка для юнацтва відомий літературознавець В. Брюховецький: «Сенченко сприймає й показує нам дітей у повнокровному багатстві їхніх зацікавлень, клопотів, турбот. Водночас його розповідь просвітлена мудрою інтонацією людини, котра розуміє всю серйозність і значущість дитинства. Пишучи для дітей, Сенченко вдало утримує рівновагу в зображенні, цього відмінного від уявлень дорослого світу,— він не дивиться на дитину розчулено-захопленим поглядом і водночас не утворює надмірної дистанції між собою і своїм героєм».
3. Опрацювання твору І. Сенченка «Рубін на Солом’янці»
3.1. Виразне читання, переказування окремих цікавих для дітей епізодів з твору.
3.2. Тема: зображення життя ремісників, формування особистості Рубіна під впливом Каленика Романовича.
3.3. Ідея: возвеличення доброти, працьовитості; відповідальності за доручену справу (Каленик Романович); засудження сімей, які не займаються вихованням своєї дитини, принижують її гідність (родина Рубіна); жорстокості, підступності, фальші, бракоробства (коваль Кальниболоцький).
3.4. Основна думка:
• формування молодої людини впливає на оточення, в якому вона перебуває; обізнаність у своїй справі дозволяє якісно її виконувати;
• «…адже якими бузувірами всі були. Куди там! Згадуєш — волосся сторч! А які орли з тих шмаркачів виростають!»
• «Коли з дитинства є порох у людини, то… не десь він дінеться і в дорослому, тільки на інше обернеться…»
3.5. Жанр: оповідання.
3.6. Композиція.
Експозиція: знайомство з Рубіном, його неординарною поведінкою; дружба Рубіна з Калеником Романовичем.
Зав’язка: запрошення Каленика Романовича на завод допомогти зварити крюк, який розірвався від пульманівського вагона.
Розвиток дії: життя Рубіна у майстра училища.
Кульмінація: позитивний результат виховання Рубіна Калеником Романовичем.
Розв’язка: розквіт кохання Рубіна до Мар’яни, задоволення старих від того, що з хлопця вийшла Людина.
3.7. Сюжет.
Рубін був одним із складних вихованців ремісничого училища. Жорстокість, грубість — основні риси його характеру. Під впливом Лукійченка Каленика Романовича, майстра училища, він поступово почав змінювати своє ставлення до оточуючих, праці. Майстерність Каленика Романовича, його відповідальність за доручену справу були зразком для вихованця.
Після смерті матері, залишившись сиротою, Рубін тяжко страждає. Хлопця запрошує до себе жити Лукійченко. Старий майстер виховує Рубіна, бо «рівна течія життя хлопця була заповнена спалахами вчинків дивних і несподіваних».
Після закінчення училища Рубін виїхав на Нижнє Подніпров’я. Про нього друкують в газетах. Він намагався бути таким, як той, хто його виховував.
Приїхавши до старих, Рубін закохується у Мар’яну, дівчину, яку він в дитинстві ледве не побив.
Сюжетні лінії:
• життєва доля Рубіна;
• професійна діяльність, виховання підростаючого покоління — життєва місія Лукійченка Каленика Романовича.
3.8. Проблематика твору:
• відповідальність і байдужість;
• якість, сумлінність і фальш, бракоробство;
• праця і ледарство; отримання насолоди від прожитого життя;
• любов і ненависть.
3.9. Обговорення ідейного змісту твору за питаннями.
• Чому Рубін приїхав до ремісничого училища босим? («Ноги у нього були великі, чорні й порепані; очі — теж чорні; і брови також. Черевики Рубін заробив у радгоспі, але батько в останній день украв і пропив. Хлопець дуже переживав утрату; його мучив сором, що приїде у місто босий. Він ждав насмішок»)
• Опишіть зовнішність Рубіна, коли з ним вперше знайомиться читач. («Погляд Рубіна був сміливий, руки костисті; ноги великі й сильні; груди в Рубіна широкі, сам він худий і не дуже пещений»)
• Охарактеризуйте поведінку Рубіна під час навчання у ремісничому училищі. («Він почав задаватися. Інколи знущався зі слабших, жадібно шукав сутичок із сильними, якось позубрив відкрутку для великих шурупів і алмазом вирізав круглу дірку в шибці. Його брали в роботу, і в кожного разу після прогулянки він обіцяв, що більше не буде, але через тиждень-другий знову заходив дур у голову, і він подвигався далі, бо хлопець був здоровий і не всю його силу забирало навчання»)
• Яким був майстер ремісничого училища Каленик Романович Лукійченко? («Дід був красивий, говорив таким басом, мов у бочку бухтів. …Біля горна він поводився як дома, все знав і вмів…»)
• Що свідчить про любов Каленика Романовича до своєї справи? («Із залізом… прожив усе своє життя і, проживши отак, майже не міг зрозуміти людей, які не трепетали б, побачив горно, розпечений прут заліза, сяйво іскор і бузково-синіх пластинок циндри. Йому навіть уві сні вважалися оці чорні, парові молоти, обжимні преси. Як же про ковальську справу він міг говорити байдуже?»)
• Як Рубін виготовляв кочережку? («…Кує і сам відчуває, що рука у нього б’є не так, що молоток не потрапляє куди треба. Він зосереджує всю свою волю, щоб робота вийшла як слід. І ось його кочережка готова. Вона плескувата, кути неправильні, подзьобана невправними ударами молотка. Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено»)
• Якою була історія надання імені Рубіну? («Дід і придумав мені ім’я, щоб було красиве і щоб до нього трудно було причепити якусь приповідку»)
• Чим пояснити те, що після проведеного заняття Рубін змінив своє ставлення до старого майстра училища?
• В яких умовах жив Каленик Романович? («Квартира… складалася з двох невеличких кімнаток, одна з них правила за світлицю, а друга за кухню і їдальню.
У світлиці стояв святковий стіл, велике ліжко, заслане білим в’язаним запиналом; підлога була пофарбована світло-коричневою фарбою, заслана від стола до порога цупкою доріжкою. На підвіконнях росло багато квітів; Рубін побачив тут калачика і зведені на драбинки фуксії. У світлиці над диваном висіло дві великі фотографії»)
• Як Рубін охарактеризував своїх батьків? («Батька в мене нема. Хіба то батько? Матір він замучив. Усе пропив. День і ніч п’є. І ніде нічого не робить»)
• Чим хлопцю сподобалася Ганна Сильвестрівна? («…Здалося, що це говорить не бабуся, яку він сьогодні вперше в житті побачив, а мати — так багато було спільного в інтонаціях, навіть у самому ладі мови. …Вона таки справді сердилася, але тим добрим серцем, як і мати»)
• Через що Рубін був незадоволений, коли катався на санчатах і хотів помститися Марії?
• В чому виявилися дружні стосунки Рубіна з Калеником Романовичем? («Він почав часто бувати у них, грав з хазяїном у дамки… але за найкращі для себе він вважав ті години, коли вони з Калеником Романовичем залишалися біля горна. І старий коваль вводив Рубіна в таємниці свого ремесла, давав йому завдання і, розчервонілий, нетерплячий, стежив за тим, як хлопець невправно орудував молотком»)
• Як адміністрація цеху ставилася до Каленика Романовича? («Лише дуже велика невправка могла змусити адміністрацію цеху, де працює стільки ковалів, звернутися до авторитету коваля відставного»)
• Для чого було викликано старого майстра на завод? («В цеху з’ясувалося таке. Розірвався крюк від пульманівського вагона і треба було його зварити. Цехові ковалі як не бралися, що не робили, діло в них не ладилося…»)
• За що не любили і не поважали коваля Кальниболоцького? («Це була небезпечна людина, в’юнка, мстива. Завжди траплялося так: коли заводські організації ставали на боротьбу з фальшивістю, ледарством, бракоробством, він в якийсь незрозумілий спосіб викручувався і випливав наверх і, замість того, щоб самому відповідати, притягав до відповідальності інших. Його боялися і ненавиділи. Але він мав великі зв’язки. І його ніхто не наважувався зачепити»)
• Якою була зустріч Каленика Романовича з Хворостом? («Справді, радість зустрічі просвічувалася з кожної рисочки облич обох цих людей. Вони почали розмовляти про своє домашнє життя») Про що це свідчить?
• Як старий майстер відрекомендував Рубіна начальнику цеха? («Але ж парубок який!.. З шибки вирізав круг, як під циркуль»)
• В чому була помилка Кальниболоцького, коли той хотів поладнати крюк? («…Він, не зумівши прогріти наскрізь заліза, спалив його, і, коли почав варити, у нього нічого не вийшло…»)
• З яким проханням звернувся майстер училища до ковалів заводу стосовно розпалювання горна? («Нам треба багато жару, без сухого вугілля його не доможешся»)
• Що цікавого дізнався Рубін про вплив піска на залізо в горні? («…Пісок уберігає залізо від горіння і разом з тим допомагає кращому його прогріванню. Іскра заліза, готового до зварювання, повинна бути прозорою і чистою»)
• Опишіть процес зварювання крюку. («Рух рук — і молот шалено і весело загупав, підлітаючи в гору й опускаючись вниз. Полетіли фонтани іскор. Складені краями куски металу з першого удару вгрузли один в одного. Наступні удари без жалю їх місили, і залізо слухняно зв’язувалося, як зв’язуються у вмілих руках два шматки тіста.
Почався процес зварювання. Обидві частини зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня…»)
• За що поважав і цінував Рубін свого майстра? («Він тепер знав справжню ціну Каленику Романовичу, ходив за ним невідступно і пильно прислухався до його слів»)
• Як хлопець сприйняв смерть матері? («Усе всередині йому боліло, мов там була відкрита рана, яка, здавалося, і загоїться не могла. Як він тепер житиме на світі? І як це тяжко усвідомити, що матері, яку він так любив, вже немає на світі і ніколи не буде, ніколи він її вже не побачить, не почує її голосу, не загляне у вічі!»)
• Чим було сповнене життя Рубіна, коли він оселився в родині Лукійченків? («Рівна течія життя його була заповнена спалахами вчинків дивних і несподіваних.
Він бився з хлопцями на вулиці, тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив»)
• Які враження охопили хлопця після прочитаної ним повісті Нечуя-Левицького про Кайдашеву сім’ю? («…Він поглинав сторінку за сторінкою, обурювався, сміявся і лаявся: “Ну й сімейка, ну й життя; хай йому лиха година!”»)
• Опишіть сад Бондаренчихи. («Сад за огорожею вражав чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв’язане. Стежечки посипані білим піском, в тіні під грушею біліли вискребені до воскового кольору лавочка і стіл») Про що свідчить цей опис?
• Чи вдалося Рубіну посмакувати яблук? Відповідь вмотивуйте.
• Якого покарання намагався уникнути Рубін від Бондаренчихи?
• Хто завітав до родини ковальського майстра?
• Про що мріяв Каленик Романович? («От коли б під вербою отут та ще невеличкий фонтанчик!») Як до цього поставився Рубін? («Ось розпитаюся, як його робити,— і зроблю. Тоді хай не кажуть: “Геть з очей, щоб я тебе не бачив!”»)
• Навколо чого точилася розмова між гостями у Каленика Романовича? («Згадували молодість, якихось невідомих Рубінові людей, розповідали про пригоди, які траплялися з ним на Солом’янці, в місті, на заводі»)
• Що дізнався Рубін про дітей Каленика Романовича? («…Усиновили спочатку трьох хлопців-братів, потім ще двох, а разом з рідними синами поставили на ноги сім чоловік»)
• Яким чином Рубін підтримував зв’язок з Лукінченками після того, як після закінчення училища виїхав на Нижнє Подніпров’я? («Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід. Через рік з Дніпропетровська знову прийшов лист. З листом Рубін прислав газету зі своїм портретом, надрукованим у тій газеті, і п’ятдесят карбованців грошей. У тій газеті Рубіна хвалили. З того часу на Солом’янку почало щомісяця надходити по п’ятдесят карбованців Ганні Сильвестрівні на насіння»)
• Як змінилася зовнішність Рубіна — вже дорослої людини? («…Змужнів, чорні вуса густо засіяли верхню губу, брови дугами сходилися на переніссі, з-під них дивилися сміливі й гострі чорні очі»)
• Яку музику полюбляв Рубін? («Найбільше йому подобалася музика швидка — польки, галопи, фокстроти…») Як це характеризує героя?
• Про яку дівчину для себе мріяв юнак? («…Дівчина в нього буде висока й струнка, як тополя, біла, як цвіт жасмину, прекрасна, як щастя») Чи здійснилася ця мрія?
• Чим Мар’яна сподобалася хлопцю? («Мар’яна стояла перед Рубіном у цьому світлі, як царівна; очі в неї були великі, чорні коси, перекинуті наперед, обрамляли лише незвичайне, все у грі тіней і ямочок, зігріте посмішкою, хоч і насмішкуватою, але таке, заради якого можна загинути!»)
• До якого висновку дійшли старі Лукійченки, характеризуючи своїх вихованців? Чи були вони щасливими?
• Як, на ваш погляд, чи відповідає ім’я хлопця його досягненням і призначенню у житті?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Через що Рубіна мучив сором, коли він приїхав у ремісниче училище? Герой:
а) вимушений був приїхати у місто босим;
б) не допоміг бабусі посадити картоплю;
в) не виконав обіцянки перед другом.
2. Незабаром в ремісничому училищі хлопцям видали:
а) підручники; б) форму; в) посвідчення.
3. Фразеологізм, який використав письменник у творі для характеристики свого героя:
а) заходив дур у голову; б) обламав роги; в) горить у руках.
4. Каленик Роман Лукійченко проводив в училищі уроки з:
а) математики; б) металообробки; в) ковальської справи.
5. Рубіну спочатку не подобався Каленик Романович через те, що майстер училища:
а) був суворим і вимогливим до учнів;
б) завжди знервований і грубий у своїх висловлюваннях;
в) поводився біля горна, як дома.
6. Під час заняття Рубін виявив бажання спробувати виготовити:
а) серп; б) кочережку; в) граблі.
7. Старий майстер сказав, що ім’я у Рубіна:
а) унікальне; б) красиве; в) дорогоцінне.
8. Рубіном хлопця назвав:
а) батько; б) дід; в) піп.
9. Рубін виявив бажання допомогти Каленику Романовичу:
а) прибрати у майстерні; б) нарубати дров або принести води;
в) обкопати дерева.
10. Взимку Рубін з Володькою каталися на:
а) лижах; б) санках; в) ковзанах.
11. Часто гостюючи у старого майстра вдома, хлопець грав з ним у:
а) шахи; б) доміно; в) дамки.
12. Каленик Романович охарактеризував Кальниболоцького як людину:
а) фальшиву; б) добру; в) підступну.
13. Хворост, зустрівшись з Калеником Романовичем, назвав його:
а) генієм; б) героєм; в) великим майстром.
14. З яким проханням звернувся начальник цеху до Лукійченка? Допомогти:
а) зварити шматки крюка; б) відремонтувати старий комбайн;
в) полагодити токарний станок.
15. Розмір крюка у діаметрі, частини якого мав зварити майстер училища, дорівнює:
а) сімдесят міліметрів; б) п’ятдесят сантиметрів;
в) тридцять дев’ять міліметрів.
16. Причиною невдачі з крюком, на думку ковальчиних майстрів, було:
а) залізо, не придатне для зварювання;
б) незнання хитрощів цієї справи;
в) невміле застосування зварювального апарату.
17. Як назвали заводські ковалі Лукійченка?
а) Героєм; б) варягою; в) скептиком.
18. Каленик Романович був впевнений у тому, що пісок, потрапляючи на залізо:
а) не має ніякого значення для нього; б) оберігає від горіння;
в) робить його твердішим.
19. Після успішної роботи Каленик Романович вийшов з цеху:
а) щасливий; б) серйозний і втомлений; в) схвильований і разом з тим у великому піднесенні.
20. Хто з героїв твору жалів з того, що так швидко усе минає «і за плечима старість»?
а) Кальниболоцький; б) Ганна Сильвестрівна; в) Каленик Романович.
21. Рубін мріяв про те, як:
а) він поїде за кордон;
б) буде брати участь у конкурсі з ковальської справи і в результаті отримає перемогу;
в) його назвуть майстром ковальської праці.
22. Що запропонував майстер Рубіну, коли хлопець залишився сиротою після смерті матері?
а) Поїхати до родичів у інше місто; б) жити Рубіну у нього.
в) жити в гуртожитку для тих, хто навчається в училищі;
23. Від якої книги, прочитавши її, хлопець отрима насолоду?
а) «Тореадори з Васюківки»; б) «Кайдашева сім’я»; в) «Захар Беркут».
24. З якою метою Рубін з іншими хлопцями потрапив у сад до Бондаренчихи?
а) Обкопати та побіліти дерева;
б) знайти футбольний м’яч, який перелетів через огорожу;
в) посмакувати яблук.
Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Вмотивуйте, під впливом яких фактів змужнів, порозумнішав Рубін? З чим було пов’язані зміни у характері, поведінці героя після того, як він поїхав на Нижнє Подніпров’я?
2. Доведіть, що війна — страшне лихо. Як у творі зображені страждання людей внаслідок Великої Вітчизняної війни. Відповідаючи, посилайтеся на фактичний матеріал з твору.
3. У Каленика Романовича фруктових дерев не було перед домом, замість цього там росла:
а) липа; б) верба; в) дика груша.
Картка № 2
1. Дослідіть, яким чином приклад умілої праці вплинув на свідомість рубіна. Своє спостереження обгрунтуйте, посилаючись на зміст твору.
2. Як виховання у сім’ї Лукійченків вплинуло на характер і подальшу поведінку Рубіна, коли він навчався в училищі?
3. Події у творі відбуваються на околиці старого:
а) Києва; б) Харкова; в) Житомира.
Картка № 3
1. Що мав на увазі Каленик Романович, коли думав про Рубіна: «Є, хлопче! Та життя тобі не вистеляло шовкових доріжок. Палкий. З цього будуть люди…»
2. На підставі чого Рубін з’ясував, що на заводі Каленика Романовича вважали за людину, «з якою рахувався весь цех — від його начальника до ковальського помічника». Відповідь обгрунтуйте.
3. Молоді ковальські помічники боялися і ненавиділи:
а) Кальниболоцького; б) Хвороста; в) Лукійченка.
VІ. Підсумок уроку
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІІ. Домашнє завдання
Підготуватися до тематичної контрольної роботи.