Мета: перевірити, як учні вміють виразно, грамотно переказувати найцікавішу пригоду героя повісті, знають її зміст; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, логічне мислення, вміння аргументувати своє зацікавлення, робити висновки; формувати етичні смаки школярів; виховувати почуття любові до книги, повагу до її автора; прищеплювати інтерес до наслідків своєї праці.
Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.
Обладнання: портрет А. Дімарова, текст твору, малюнки учнів до епізоду повісті, про який вони розповідатимуть.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
Бесіда за питаннями
· Чому твір А. Дімарова вважається автобіографічним?
· Які художні засоби використав автор у повісті і для чого?
· Чи зміг А. Дімаров захопити читача своїм твором?
· Які проблеми порушуються у повісті?
· З чим, на ваш погляд, пов’язано те, що письменник вирішив написати твір про своє дитинство, юність?
· Як ви ставитеся до вчинків головного героя повісті?
· Чи хотіли б ви мати такого товариша, друга, як Толя? Відповідь вмотивуйте.
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку
Книга – нива,
Яку ти мусиш зорати й засіяти:
Не для себе – для людей.
Тож спершу, ніж орати й сіяти,
Подумай, що кинеш у землю:
Добірне зерно чи кукіль.
А. Дімаров
1. Вступне слово вчителя
Важливе значення в розвитку людини має її контакт із книгою, під впливом прочитаного і почутого вона починає серйозніше замислюватися над життям, вчинками героїв.
Слова, які ви вимовляєте вголос у присутності інших людей, призначаються для тих, хто слухає, для того, щоб викликати певні думки і почуття, активно впливати на їхню свідомість, досягти повного взаєморозуміння.
Під час розповіді ви повинні поділитися тим, що ви відчули, зрозуміли, уявили.
Вступ завжди супроводжується певною мімікою і жестами. Вони мають бути нерозривно пов’язані з інтонацією. Жести і міміка не виникають самі собою, а доповнюють думку, яку іноді неможливо виразити самими лише словами; виступають як допоміжний засіб відтворення почуттів.
Тож сьогодні ми послухаємо цікаві епізоди з твору А. Дімарова «Блакитна дитина».
2. Словникова робота
Переказуючи найцікавіший епізод твору та аргументуючи свій вибір, пропонується вживати такі мовні конструкції: «Я вважаю»; «На мою думку», «тому що», «це доводить», «підтвердженням цього є», «це засвідчує», «свідченням цього є», «доказом цього може бути», «наприклад…», «прикладом може слугувати…», «яскравим прикладом цього може слугувати…», «не можна не згадати…», «як було зазначено…», «повертаючись до думки…», «як можна побачити…», «отже», «таким чином», «можна зробити висновок», «висновком може слугувати».
3. Вимоги до оповідача
· Образне мислення й емоційна збудливість;
· здатність переключатися з одного психічного стану в інший;
· вміння володіти собою та слухачем»;
· бездоганне володіння технікою мовлення;
· знати закони музики мови;
· висловити своє ставлення до епізоду, героя та твору загалом;
· невпинний розвиток і поліпшення художнього смаку та художніх здібностей.
Висновок: оповідач ніколи не залишиться байдужим до прочитаного, якщо він сам осмислить усі проблеми, які хвилювали автора: чому він написав саме про те, а не про інше, чому йому бачиться саме так, а не інакше.
4. Конкурс «Цікавий оповідач»
Клас розподіляється за бажаннями учнів на дві команди. Кожна команда представляє для конкурсу своїх оповідачів (одинакову кількість). Конкурсант протягом 5–7 хвилин переказує з повісті А. Дімарова «Блакитна дитина» найцікавішу пригоду героя-підлітка, аргументуючи свій вибір. Під час оповіді учні мають можливість застосовувати свої малюнки, дібрану для цього епізоду музику; можлива інсценізація.
Поряд з цим обирається склад журі, яке визначить переможців конкурсу.
V. Підсумок уроку
VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІ. Домашнє завдання
Дібрати матеріал про життя і творчість В. Голобородька, висловлювання, поезію про мову.