Мета: з’ясувати функцію фантастичних елементів у повісті, зробити висновки про щасливий фінал як особливість «різдвяного» оповідання; визначити особливості композиції твору; розвивати логічне мислення, зв’язне мовлення; виховувати високі моральні якості.

Обладнання: схеми, тексти повісті.

Тип уроку: комбінований.

Народ полюбляє щасливі фінали не через

слащавий оптимізм — в ньому ще жива стара

мрія про перемогу над драконом, про торжество

обранця небес.

Г. Честертон

Хід уроку

І. Оголошення теми і мети уроку

ІІ. Узагальнення й систематизація знань

1. Словникова робота

Фантастика — не існуюче в дійсності, створене фантазією, уявою.

Композиція — побудова, розташування і взаємозв’язок всіх частин твору.

2. Робота з текстом

– Знайдіть у тексті повісті описи трьох Духів. Зачитайте їх. Як ви гадаєте, чому Духи виглядають саме так? (Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно  прагнуть приховати. Дух Нинішнього Різдва — життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він — найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво — його, і Скрудж може змінитися на краще саме нині. Дух Майбутнього Різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показатиСкруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей через його загибель — всеце вражає і разом з тим зцілює душу героя.)

– Чи можна назвати образи Духів фантастичними?

– Навіщо автор використовує ці образи у творі? (Фантастичні образи трьох

Духів Різдва покликані змусити душу Скруджа здригнутися, перетворити людиноненависника на людинолюбця.)

– Які ще елементи фантастики використовує Діккенс у повісті? (Подорож у просторі й часі; образи привидів.)

Зачитайте цитати.

Висновки. Функція фантастичних елементів у творі

У «різдвяних» творах традиційно використовуються надприродні образи вихідців з того світу, грішників, приречених на вічні муки: «…до Скруджа донеслися якісь незрозумілі звуки: неясні і безладні, але невимовно жалібні плачі і стони, тяжкі зітхання розкаяння і гіркого жалю. Він побачив безліч привидів. З жалібними криками вони неспокійно носилися у повітрі туди і сюди, й усі, як і дух Марлі, були у ланцюгах». Надприродний світ, щостривожив Скруджа в Святвечір, був покликаний не стільки налякати, скільки попередити про наслідки грішного життя, життя без Бога у серці.

Лише фантастична подорож у часі і просторі могла так сильно вплинути нагероя, чия душа зачерствіла.

– У чому полягає реалістичність «Різдвяної пісні у прозі»? (В описі деталей побуту, зображенні суспільного устрою Англії, наслідків недосконалості цього устрою, що проявляється у соціальному розшаруванні суспільства, в якому люди мало не вмирають з голоду.)

3. Робота з епіграфом

– Прочитайте вислів Г. Честертона, автора однієї з найкращих книг проДіккенса, написаних на його батьківщині.

– Поясніть, чому Діккенс використовує щасливий фінал у своєму творі. (Пo–перше, це особливість «різдвяного» твору, по-друге, так виявляється віраписьменника у силу добра, у здатність людини переродитися.)

– З якими творами зближує щасливий фінал «Різдвяну пісню у прозі»? (З народними і літературними казками, тому що щасливий фінал — неодміннаприкмета казки.)

4. Спостереження за композицією твору

«Різдвяна пісня у прозі» має підзаголовок «Святвечірнє оповідання з привидами». Оскільки вона названа у заголовку «піснею», автор і розділи твору називає відповідно «строфами».

Діккенс намагався надати гармонійної стрункості композиції твору — реальні побутові картини першої і п’ятої строф немовби облямовують три центральні розділи, сповнені фантастичних образів і видінь, що являються уві сніголовному персонажу — старому скнарі Скруджу.

III. Підбиття підсумків уроку

Слово вчителя

– Закінчити наш урок я вважаю доречним читанням вірша О. Яшина

«Спешите делать добрые дела».

Спешите делать добрые дела

Мне с отчимом невесело жилось,

Все ж он меня растил —

И оттого

Порой жалею, что не довелось

Хоть чем-нибудь порадовать его.

Когда он слег и тихо умирал,—

Рассказывает мать,—

День ото дня

Все чаще вспоминал меня и ждал:

«Вот Шурку бы… Уж он бы спас меня!»

Бездомной бабушке в селе родном

Я говорил: мол, так ее люблю,

Что подрасту и сам срублю ей дом,

Дров наготовлю,

Хлеба воз куплю.

Мечтал о многом,

Много обещал…

В блокаде ленинградской старика

От смерти б спас,

Да на день опоздал,

И дня того не возвратят века.

Теперь прошел я тысячи дорог —

Купить воз хлеба, дом срубить бы мог…

Нет отчима,

И бабка умерла…

Спешите делать добрые дела!

ІV. Домашнє завдання

Письмово відповісти на запитання: «Які уроки я виніс із повісті Ч. Діккенса “Різдвяна пісня у прозі”».