– Добридень, Богдане!
– Привіт, Оленко!
– Богдане, ти просто сяєш! В тебе добрі новини?
– Бачиш, диск додому несу?
– Так. І чому ти так радієш?
– Це не простий диск. На ньому автограф мого улюбленого ді-джея. І запис теж ексклюзивний, такого в Інтернеті не знайдеш.
– А як звуть твого улюбленого ді-джея?
– Андрій Балконський! Його псевдонім майже як прізвище героя «Війни та миру», але від слова «балкон»!
– Ха-ха-ха! Смішно! Знаєш, Богданчику, я тобі заздрю. Адже мені музика не приносить такої насолоди, як тобі.
– Ти не любиш музики? Чому?
– Не знаю. Мені не подобаються всі ці дурні пісні про кохання, як передають по радіо. І артисти, яких показують по телевізору, мені теж не до вподоби.
– Пробач, так не буває, щоб людина не любила музики! Значить, ти просто не знайшла свого улюбленого стилю. А які пісні тобі коли-небудь подобалися?
– Тільки не смійся, Богдане. Мені до вподоби були народні пісні, які ми вивчали в школі. Але не веселі мелодії, під які гопак танцюють, а сумні, мінорні композиції. Та біда, ніхто з моїх друзів такої музики не слухає! Вона не модна!
– Не буду я сміятись! Я, навпаки, пораджу тобі слухати народні мелодії або сучасні обробки фольклорних пісень. Існує багато записів музикантів, які грають на флейті, на кобзі, на бандурі тощо. Музика має бути для душі, а не для моди!
– Спасибі за добру пораду!
– Ну, бувай здорова, подружко!
– І ти бувай, Богдане!