Діалог українською мовою “В бібліотеці”

– Привіт, Василю! Куди прямуєш?

– Привіт, Антоне! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.

– Здавати чи як?

– Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.

– Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читав нічого новенького.

– А ти просто сам собі книжки читати береш? Не за програмою?

– Ну ти, Василю, і смішний! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.

– А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.

– То візьму в районній бібліотеці, я туди записаний.

– А так що, можна?

– Я ж кажу, Василю, смішний ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувався? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?

– Оце тільки в шкільну записаний. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.

– Даремно, друже. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.

– Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотів!

– Тепер — цить… В бібліотеці галасувати не можна…



Схожі матеріали:

Залишити коментар


п'ять − 1 =