– Привіт, Мишко, як справи?

– Привіт! Ти бачиш, Яночко, я по вуха у пригодах. Вчора їздили на велосипеді з другом до річки, так назад пленталися пішки сім кілометрів, ще велосипеда на собі несли.

– І як, прийшли?

– Ха, краще сказати: «доповзли» або «дошкандибали».

– А чому ж ви добиралися пішки?

– А тому що біля річки хтось швендяв. Поки ми купалися, поцупив переднє колосо та й учимчикував. Зробив нам сюприз!

– Слухай, Мишко, скільки слів цікавих є в мові з приводу твоєї ситуації!

– Оце тільки й втішає, що мова в нас багата. А от люди деякі зустрічаються, що заслуговують лозини…