Не дуже багато письменників мають репутацію непередбачуваного та загадкового митця. Франц Кафка утримує першу позицію у цьому, якщо можна його так назвати, рейтингу. Складний життєвий шлях, неоднозначні суспільно-політичні умови і, звичайно, тонке та загострене світовідчуття зробили з Кафки майстра літературного слова.

Коли ми отримали завдання написати твір на тему «Бідність», я замислився. А що ж таке бідність? На перший погляд, слово здається настільки простим та зрозумілим, що його значення не викликає сумнівів. Але, якщо глибоко копнути, виявляється інакше. Бідність, як показник матеріального добробуту людини – тільки одне зі значень слова.

Листопад – останній місяць осені, попереду нас чекає зима, але не варто впадати у відчай. Так, в листопаді нас можуть промочити незліченні дощі. Автомобілі спробують облити з ніг до голови водою з калюж. Парасольки будуть ламатися, рватися і відлітати геть. Чекають нас також друг нежить та повсякчасна подружка холодів застуда. Хтось обов’язково зустрінеться з грипом, гайморитом.

Мені дванадцять років. Багато з моїх однолітків вважають себе вже досить дорослими для того, щоб не вірити в чудеса. А я недавно зрозумів, що все не так просто.

Був холодний зимовий вечір. Я повернувся зі школи додому. Я зняв рюкзак, роздягнувся та поставив чайник, на ходу привітався з батьками та пішов включати комп’ютер.

На мою думку, вислів «Кому дозволена мета, дозволені і засоби» звучить неоднозначно. Автор може мати на увазі не просто різні, а взагалі діаметрально протилежні речі.

Можна зрозуміти ці слова так: хто справді поставив перед собою мету, той обов’язково знайде засоби для її досягнення.

Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень – провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці.

Василь Стефаник недаремно вважається майстром психологічної прози. Його твори приковують до себе увагу детальним зображенням найменших порухів людської душі. Яскравим прикладом цього слугує твір «Новина», який належить до жанру новели. Твір базується на реальних подіях, що мали місце у голодному 1898 році в селі Трійці.

«Конотопська відьма» Григорія Квітка-Основ’яненка є одним з найвідоміших творів цього талановитого письменника. В «Конотопській відьмі», яка за жанром є бурлескно-реалістичною повістю, автор майстерно описав життя та побут на Україні ХVІІІ ст., зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а у спадщину.

«Конотопська відьма» – сатирично-реалістична повість Г. Квітки-Основ’яненка, в якій у зневажливо перебільшеному вигляді показане життя козацької верхівки ХVІІІ ст. Автор розкриває усі вади тогочасного суспільного устрою, події у повісті практично що перетворився на фарс, де честь і совість вже не грають ніякої ролі, де високі посади отримуються не за здібностями, а в якості спадщини.

Люди часто кажуть: «Я відчуваю…» Наприклад, я відчуваю любов до своєї дівчини, я відчуваю злість на хама, відчуваю смуток, коли друзі довго не дзвонять і не пишуть. Це так, для прикладу – зазвичай друзі завжди дзвонять мені вчасно або я сам їм дзвоню. Просто почуттів так багато, вони настільки різноманітні! Що ж таке почуття?