Мета:  поглибити знання школярів про мужню поетесу Лесю Українку; проаналізувати її програмовий твір; розвивати вміння виділяти основні мотиви у поезіях письменниці; доводити власні думки, спостереження; наводячи при цьому переконливі аргументи, власні твердження; раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття пошани, любові до Лесі Українки, її мистецькому таланту; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

Обладнання:  портрет Лесі Українки, фотоматеріал про її життя і творчість; міні-бібліотечка художніх творів поетеси; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Розгадування кросворду «Що я пам’ятаю про Лесю Українку»

Учні розподіляються на дві команди, обирають капітанів. Впродовж 5–7 хвилин команди мають виконати завдання.

1.1. І команда.

 

По вертикалі: 1.  Улюблений жанр усної народної творчості Лесі Українки, яким вона скористалась у своїй письменницькій діяльності. (Казка)

По горизонталі: 1. Прізвище письменниці до одруження. (Косач) 2.  Ім’я брата Лесі, якого вона найбільше любила і поважала. (Михайло) 3. Хвороба, від якої поетеса лікувалася впродовж всього життя. (Туберкульоз) 4. Село, до народилася Леся Українка. (Колодяжне)  5. Місто для лікування і відпочинку письменниці. (Євпаторія)

1.2. ІІ команда.

 

По вертикалі: 1. Прізвище Лесі Українки. (Косач)

По горизонталі: 1. Жанр творів письменниці «Лелія», «Біда навчить». (Казка) 2. Ім’я матері Лесі. (Олена)  3. Основна риса характеру поетеси, яку вона виявила у боротьбі зі своєю хворобою. (Мужність) 4. Найулюбленіша книга Лесі. («Кобзар») 5. Відомий твір письменниці — «Казка про Оха-…». (Чародійника)

1.3. Підсумок змагання.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Життя і творчість Лесі Українки. (Матеріал для вчителя).

Міні-доповіді учнів про поетесу.

ЛАРИСА ПЕТРІВНА КОСАЧ-КВІТКА (ЛЕСЯ УКРАЇНКА)

(25 лютого 1871 р.— 1 серпня 1913 року)

1.1. Родина письменниці.

Народилася майбутня поетеса 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (колишній Звягель). Її батько Петро Антонович Косач і дві його рідні сестри — Одна та Олександра були причетні до революційного руху в Росії; мати — українська письменниця Олена Пчілка, відомий громадський діяч свого часу; двоюрідний дід по материній лінії Яків Якимовиич Драгоманов був декабристом; рідний материн брат Михайло Петрович Драгоманов — прогресивний діяч у галузі української культури й науки (публіцист, історик, літературознавець, фольклорист); друзі — родина письменника Михайла

Петровича Старицького, композитора Миколи Віталійовича Лисенка, українського бібліографа, критика, фольклориста Михайла Федоровича Комарова. Отже, виховувалась майбутня письменниця серед волелюбних революційно настроєних людей — гуманістів, патріотів своєї вітчизни.

1.2. Дитинство Лесі.

Серед шістьох дітей у сім’ї Косачів Леся була другою дитиною — на півтора року молодшою від брата Михайла. До тринадцятирічного віку Лесі вони були нерозлучні, за що їх жартома називали спільним ім’ям — Мишолосіє.

Найулюбленішими книжками Михайла та Лесі були «Кобзар» Т. Г. Шевченка, оповідання М. Вовчка, байки Л. Глібова, твори М. Гоголя, семитомник П. Чубинського з казками, легендами та піснями, казки Андерсена, сербохорватські пісні в перекладі М. Старицького та ін. Діти надзвичайно любили, як батько читав уголос твори О. Пушкіна, М. Салтикова-Щедріна.

Малі Косачі дружили з дітьми бідняцькими, бо батьки хотіли, щоб їхні діти зрозуміли, що рідний народ — це трудящий люд, щоб вони передусім навчилися шанувати свій народ, навчилися його звичаїв і мови.

З дитинства Леся цікавилися багатющою творчістю українського народу — піснями, казками, легендами. На все життя запам’яталася їй подорож літом у село Жаборлицю, що поблизу Новограда-Волинського. Там дівчина почула багато казок, повір’їв, пісень. А поетичні купальські та обжинкові обряди, які Леся бачила там, запали їй у душу на все життя.

1.3. Перші поетичні спроби. Літературна діяльність.

У 1878 році батька письменниці перевели на роботу до Луцька, куди в 1879 році переїхала вся родина.

Власне в Луцьку дев’ятирічна Леся написала перший вірш (присвячений засланій у Сибір тітці Олені — батьковій сестрі-революціонерці); тут захворіла на туберкульоз, з яким мужньо вела «тридцятилітню війну»; тут почав формуватися її світогляд поетеси-борця.

Ось подивіться фотографію Лесі тих років (альбом «Леся Українка»). Вдумлива, осяяна добротою, ясне, розумне чоло; на дівчинці народне вбрання.

З тринадцяти років Леся по-справжньому стала до літературної роботи. Її поезії друкувалися в Галичині, що входила до складу Австро-Угорської імперії.

За ініціативою передової молоді, М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка як один з керівників цього гуртка дуже багато зробила в справі організації перекладів творів світової літератури українською мовою. (Показати репродукцію картини художника В. Зарецького «Леся Українка в гуртку “Плеяда”».)

У дев’ятнадцятирічному віці вона для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів».

Одночасно з віршами Леся Українка писала й оповідання, публіцистичні та літературознавчі праці. Та чи не найвищої вершини її талант сягнув у драматичних творах, яких вона написала чимало.

У 1893 році у Львові за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці — «На крилах пісень».

З середині 90-х років Леся Українка зближується з членами таємних марксистських гуртків, починає вивчати марксизм, що позначилося на віршах її другої збірки — «Думи і мрії», яка вийшла 1899 року у Львові.

У 1902 році у Чернівцях виходить третя збірка поезій поетеси «Відгуки».

1.4. Боротьба Лесі Українки зі своєю хворобою.

У 1883 році Лесі в Києві прооперували ліву руку, що позбавило її можливості грати на фортепіано (дівчина мала неабиякі музикальні здібності). З цього часу назавжди скінчилося Лесине навчання з учителями, вона самотужки здобувала освіту — джерелом знань для неї були книжки і саме життя.

Пізніше в Берліні Лесі прооперували ногу, а туберкульоз прокинувся в легенях, потім у нирках. Але в боротьбі з хворобою Леся настільки загартувалася, що самостійно вивчила мови — французьку, англійську, італійську, німецьку, польську, болгарську, старогрецьку, латину.

Стан здоров’я письменниці погіршився, і вона їздить на лікування в Грузію і Єгипет. Та не зважаючи на важкий фізичний стан, перемагаючи біль силою свого духу, Леся Українка саме в останні 4–5 передсмертних років створила такі геніальні твори, як «Лісова пісня»,

«Камінний господар», «Оргія», «Триптих».

Це була титанічного духу жінка, донька Прометея…

(Відкриваємо альбом «Леся Українка» і показуємо учням останнє фото поетеси.) Це фото Лесі Українки, уже смертельно хворої. Але ми бачимо той же мудрий, пророчий, добрий, хоч і засмучений, погляд, чисте, ясне чоло…

1.5. Вшанування пам’яті поетеси.

1 серпня 1913 року Леся Українка померла в Грузії, в містечку Сурамі, а похована в Києві, на Байковому кладовищі.

Сьогодні все прогресивне людство високо цінує творчість української письменниці, яка все свідоме життя боролася за втілення в життя волелюбних ідей, за щастя і рівноправність усіх народів. Її твори перекладні багатьма мовами народів світу і служать праві захисту миру й прогресу.

Пам’ятники Лесі Українці споруджено в Сурамі, в Батумі, в Ялті, в Луцьку, в Канаді (в Саскатуні), кілька пам’ятників у Києві.

Ім’я Лесі Українки носять вулиці, театри, школи, бібліотеки.

В багатьох містах, де побувала поетеса, відкрито музеї. Центральний музей Лесі Українки — в Києві на вулиці Саксаганського. Але найкраща шана пам’яті доньки українського народу — ростити в серцях людей посіяні нею зерна доброти, краси, мужності, волі, братерства.

2. Скласти «Доміно» — «Життєдіяльність Лесі Українки»

(Леся Українка → письменниця → фольклорист → музикант (фортепіано) → мовознавець (вивчила понад десять мов) → здібності у малюванні → авторка навчальної літератури (написала підручник «Стародавня історія східних народів») → перекладач → керівник гуртка «Плеяда» → автор публіцистичних праць → драматург → агітатор за боротьбу проти капіталізму)

3. Ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки «Ви щасливі, пречистії зорі»

3.1. Виразне читання твору.

3.2. Історія написання поезії.

1881 року Леся в Луцьку пішла на річку подивитися як святять воду, і в неї дуже померзли ноги. Скоро тому і від того, як тоді думали, вона заслабла: у неї так сильно почала боліти права нога, що вона, незважаючи на те, що й тоді вже була дуже терпляча, аж плакала від болю… Од тої пори треба датувати початок Лесиній, як вона сама жартуючи називала (мала настільки сильну волю, що могла жартувати і з таких речей), «тридцятилітній війні» з туберкульозом, бо то був не гострий ревматизм, а початок туберкульозу кістки в нозі, що на деякий час пригас, а потім розгорівся знову.

І тому, незважаючи ні на що, вона пише, створює шедеври поетичного мистецтва. Один з них — вірш «Ви щасливі, пречистії зорі», який належить до циклу «Ритми» збірки «Відгуки».

Зображуючи картину небесної краси, виділяючи на тлі лагідних палкі, огнисті зорі, авторка передає розгортання особистих почуттів.

3.3. Тема: відтворення мрії поетеси — стати зорею, зіркою.

3.4. Ідея:  возвеличення прагнення Лесі Українки позбутися туги, жалю.

3.5. Основна думка: оптимізм, воля, цілеспрямованість допомагають поетесі долати власну хворобу, життєві труднощі.

3.6. Жанр: філософська поезія.

3.7. Опрацювання змісту твору. Бесіда за питаннями:

– Як ви розумієте смисл поняття «щастя»? Від чого воно залежить?

– Що необхідно зробити для того, щоб відчувати себе щасливим?

–  Чому поетеса вважає, що промені зорі — це її розмова. Для чого вони потрібні героїні твору?

–  Як Леся Українка у творі висловлює власне бачення щастя?

–  Через що Леся Українка відчувала свою самотність? Чому вона погоджується на те, щоб бути одинокою? (Якби я так високо стояла Хай була б я весь вік одинока)

–  З приводу чого лірична героїня поезії заздрить зорям і хоче стати зіркою?

– Що намагалася поетеса висловити у своєму творі? Чи це їй вдалося? Відповідь обґрунтуйте.

–  Яким чином ця поезія Лесі Українки пов’язана з її життям?

3.8. Складіть інформаційне ґроно про зорі на підставі поезії «Ви щасливі, пречистії зорі»

 

3.9. Художні засоби.

Повтори:  «Ви щасливі…», «я б…», «…зорі».

Епітети:  «Щасливі, пречистії зорі», «високі зорі», «холодні, ясні, тверді зорі».

Порівняння: «зорі, наче з кришталю».

Додатковий матеріал

Дочка Прометея

(До  140-річчя  з  дня народження  Лесі Українки)

Леся  Українка  в  історії  національної  культури  України  посідає  особливе  місце  за  тими  іпостасями, які  стали  її  власними  знаками:  титульна  поетеса  європейського  спрямування,  що  вивела  тогочасну українську літературу з полону етнографічної описовості; перекладачка, яка прагнула формувати естетичні смаки національного читача на зразках світової літератури; поборниця суспільного й родинного розкріпачення жінки; публіцист, долучений до становлення української журналістики.  І за всім цим — тендітна  жінка,  приречена  на  страждання  через  непоборну  хворобу,  і  безгранично  мужня  людина, стоїк, що  вражає  й  зворушує  жадобою  повноцінного  життя  попри  всі  негаразди  долі.

Ми  знаємо  про Лесю  багато:  написано  сотні  книг,  тисячі  статей  про її життєвий шлях,  творчість,  особисте  й  громадянське  становлення,  стосунки з  іншими людьми, приватне буття. тексти письменниці ввійшли до шкільної програми, за ними учні пишуть власні твори-роздуми, міркуючи над  складними  проблемами  суспільства  й  власним  осмисленням  життя.

Знімаються фільми,  здійснюються  постановки  в  театрах  за Лесиними  літературними шедеврами.

І  все  ж  повністю  збагнути  й  осягти  геніальність  цієї  людини  й  феномен  цієї  жінки,  мабуть,  не  є  можливим.  Та  чи  й  потрібно?  Леся Українка  вкотре  буде  відкривати  свої  таємниці  тим,  хто  вперше  доторнеться  до  її житя  й  творчості,  приголомшувати  глибинами  свого інтелекту  й  передбаченням  прийдешнього,  справжністю  й  вічністю обраних  цінностей.

Сьогодні  ми  лише  нагадаємо  про  те, що  окреслило  вимір  неповторності  долі  української  дочки Прометея.

серед  близького оточення майбутньої поетеси  були  відомі  культурні діячі: м.  Драгоманов  (її  дядько  по  матері), М.  Старицький, М.  Лисенко.

Усе це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: у дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884 р. у Львові в журналі «зоря» було опубліковано два вірші  («конвалія»  і «сафо»), під якими  вперше  з’явилось  ім’я —  Леся  Українка.

Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну та світову літературу,  історію, філософію.  У  19  років  вона  написала  для  своєї  сестри підручник  «Стародавня  історія  східних  народів».

1892  р.  у  Львові  виходить  «книга  пісень»  Г.  Гейне,  де  Лесі  Українці  належали  92  переклади.  вона  перекладає  поезію  в  прозі  І. Тургенєва «Німфи»,  уривок  з  поеми  а.  міцкевича  «конрад  валленрод»,  поетичні твори  В.  Гюго  «Лагідні  поети,  співайте»  і  «Сірома»,  уривки  з  «Одіссеї»

Гомера,  індійські обрядові гімни зі збірки «ріг-веди», «макбет» Шекспіра, «Пекло» Данте, «каїн» байрона. вона переклала також драму Г. Гауптмана «ткачі»,  яка  належала  до  забороненої  в  Росії  літератури,  вірші надсона, конопніцької,  ади  негрі.  як  перекладач  Леся  Українка  додержує  принципу  змістової  точності,  уникає  стилізації.

З  метою  популяризації  української  літератури  серед  російського читача  Леся  Українка  вибирає  для  перекладу  твори  на  народні  теми.

Так,  у  видавництві  «Донская  речь»  у  Ростові-на-Дону  в  1903–1905  рр.

Вийшли  в  її  перекладах  російською  мовою  оповідання  і.  Франка  «сам  собі  винен»,  «Добрий  заробок»,  «На  дні»,  «Ліси  і  пасовиська»,  «Історія кожуха»,  «До  світла».

з 1893 р. вона перебуває під таємним наглядом поліції, підтримує  тісні  зв’язки  з особами,  які  були на  засланні,  й  багатьма  студентами  «сумнівної  політичної  благонадійності».

1898  року  в  «Літературно-науковому  віснику»

З’являється  стаття  і.  Франка  про  творчість  Лесі Українки,  у  якій  він  ставить  поетку  в  один  ряд  із Шевченком.

Через  хворобу  Лесі  Українці  доводилось  багато  їздити  по  світу.  вона  лікувалася  в  криму  й  на кавказі, у німеччині та Швейцарії, в  італії та єгипті.  і  хоча  чужина  завжди  викликала  в  неї  тугу  за рідним  краєм,  але  й  збагачувала  новими  враженнями,  знанням  життя  інших  народів.  Так,  у  циклі «весна  в  єгипті»  (1910),  Леся  Українка  знайомить українського  читача  з  цим  краєм,  його  природою, людьми.

В  останнє  десятиліття  у  творчості Лесі Українки  переважає  драматургія.  за  порівняно  короткий час  було  написано  понад  двадцять  драматичних творів,  які  відкрили  нову  сторінку  в  історії  театральної  культури.

Визначним досягненням драматургії Лесі Українки  є  її  «камінний  господар».  це  одна  з  найцікавіших  версій  легенди  про  Дон  жуана,  до  образу  якого  зверталося  багато  великих  художників.

Звернення  до  образу  Дон жуана  мало  й  конкретні  причини.  У  1911р.  в  журналі  «русская  мысль» П. струве, який у 90-х рр. підтримував культурний рух  в  Україні,  виступив  зі  статтею,  де  заперечував доцільність  самого  існування української культури, говорив  про  її  нездатність  використовувати  світові  образи. Політичне  донжуанство струве  обурило Лесю Українку,  і, вважаючи, що лише публіцистичної полеміки тут замало, вона написала «камінного

господаря».

Останні  роки  Леся  Українка  жила  в  Грузії  та Єгипті.  невблаганно  прогресувала  хвороба.  Дола-ючи  страждання,  вона  знаходила  силу  працювати. На  кавказі  вона  все  частіше  згадувала  волинське дитинство,  перед  нею  поставали  картини  задумливої  поліської  краси.  так  виникла  «Лісова  пісня», яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою.

Феномен  таланту  Лесі  Українки  полягав  серед  іншого в тому, що вона одночасно плідно працювала  в  різних  літературних  жанрах,  розширюючи  палітру  української  літератури  досконалими  зразками  інтимної,  пейзажної  й  громадянської  лірики,  історичної  драми,  трагедії, драми-феєрії.

Усе,  що  було  написано,  видруковано,  перекладено,  сказано Лесею Українкою,  становить  золотий фонд  української  національної  культури.

Думки й  ідеї письменниці — поза часом, вони  є  і будуть актуальними для всіх наступників, бо в  них —  загальнолюдське  гуманістичне  начало, власне, те, що в серці «не вмирає» — честь, гідність, щирість,  любов.

А за  цим — жінка  з  її  духовними  чеснотами, жагою людського щастя, добротою серця й вогнем почуттів. жінка,  яка  створена  для щедрої  любові, материнства, родинності,  і при цьому без  зазіхань на  чужу  долю.  така,  яка  створена  в  поезії  «жіночий  портрет».  відчуйте  в  цьому  образкові Лесину душу.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1) Щасливими, на думку поета, є: а) небеса; б) промені; в)  зорі;  г) хмари.

2. Промені зорі в поезії — це: а) вияв тепла; б) народження нового дня; в) радість; г)  їх розмова.

3. Лірична героїня поезії «ніколи не мовила слова», якщо б: а) могла вільно літати над морем; б) спостерігати красу рідного краю; в) вважати свій народ щасливим; г) мала промені зорі.

4. Зорі Леся Українка називає: а) світлими; б) життєстверджуючими; в) такими, які приносять людям тепло і радість; г) пречистими.

5. Поетеса заздрить зорям через те, що вони: а)  все бачать на світі; б) кожному дарують любов; в) символізують народження нових сподівань і мрій; г) обігрівають знедолених.

6. Якби лірична героїня поезії «так високо стояла», то вона: а)  згодна бути весь вік самотньою; б) дарувати всім людям радість і щастя;в) знищила соціальну несправедливість на землі; г) спостерігала за хвилями морськими.

7. Зорі в поезії порівнюються із: а) золотим сяйвом; б) сріблом; в) кришталем;
г) райдугою.

8. Лірична героїня поезії прагне стати: а) вільним птахом; б) сонцем; в) трояндою;
г)  зіркою.

9. Поетеса не хоче знати: а) страждань і поневірянь; б) туги і жалю;  в) болі і зла;
г) жорстокості й підступності.

10. Фраза, яка тричі повторюється у творі: а)  «ви щасливі…»; б) «холоднії зорі»; в) «я б ніколи…»; г) «хай була б я…».

11. Займенник, який підкреслює індивідуальність героїні поезії: а) ви; б)  я;  в) ти; г) мене.

12. До якої збірки Лесі Українки належить дана поезія? а) «На крилах пісень»;
б)  «Відгуки»;  в) «Думи і мрії»; г) до творів, які не увійшли до жодної зі збірок.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Дослідіть, у чому вбачає для себе щастя поетеса. Відповідаючи, посилайтеся на зміст твору.

2. Чим пояснити прагнення ліричної героїні звисока спостерігати за світом, погоджуючись навіть заради цього бути самотньою і «ніколи не мовити слова»? Свої міркування обґрунтуйте.

3. Лірична героїня поезії хотіла для себе мати: а) промені; б) луну; в) чарівного птаха;
г) щасливу хвилину.

Картка № 2

1. Чому, на ваш погляд, Леся Українка бажає знаходитися звисока над землею? Відповідь вмотивуйте.

2. Дослідіть, як упродовж поезії змінюється настрій героїні? Власні спостереження узагальніть.

3. Віднайдіть зайве слово, яким поетеса не характеризує зорі: а)  сяючі; б) пречистії;
в) високії; г) холоднії.

Картка № 3

1. Поміркуйте, чим зумовлене велике бажання поетеси мати промені зорі в обмін на свою мову? Відповідь обґрунтуйте?

2. У народі кажуть, що кожна зірка на небі — то людське життя. Яким чином дана фраза пов’язана з ідейно-художнім змістом поезії Лесі Українки «Ви щасливі, пречистії зорі!»? Наведіть переконливі аргументи.

3. Кришталь у поезії нагадують: а) хмари; б)  зорі;  в) сонячні промені; г) зірки.

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результатів учнів на уроці

IX. Домашнє завдання

Опрацювати ідейно-художній аналіз поезії Лесі Українки «Давня весна», скласти питання до неї і підготувати малюнок.