В. Шекспір — геніальний англійський драматург і поет доби Відродження

Мета: ознайомити з особливостями театру шекспірівської доби, з фактами біографії В. Шекспіра, творчим спадком драматурга; з’ясуватисуть шекспірівського питання; розвивати уміння складати опорніконспекти, логічне мислення; виховувати допитливість, уміння працювати в парах.

Обладнання: портрети В. Шекспіра, виставка різних видань творів драматурга.

Totus mundus agit histrionem.

ХІД УРОКУ

I. Оголошення результатів виконання завдань тематичної атестації

II. Мотивація навчальної діяльності

На театрі, в якому грав та для якого писав п’єси великий Шекспір, було написано латиною: «Totus mundus agit histrionem». Розгадайте криптограму та дізнайтесь, які це слова. У пригоді вам стане український алфавіт.

«Увесь світ лицедіє…» Як ви розумієте ці слова? Чому їх було написано на театрі Шекспіра?

III. Вивчення нового матеріалу

Учні роблять записи у зошити з метою створення опорних конспектів.

1. Розповідь учня-історика про театр шекспірівської доби

У 70-х роках XVI ст. у Лондоні з’явилася велика група акторів, що називали себе слугами графа Лестера. Вони починали грати на порогах готелів, як робили це за часів своїх мандрівок.

У 1576 р. столяр Джеймс Бербедж, батько знаменитого драматурга Річарда Бербеджа, побудував у передмісті Лондона стаціонарний театр. Протягом недовгого часу з’явився другий. А до кінця століття у Лондоні налічувалося вже 9 театральних споруд. Найбільшим із них був «Глобус», який побудував у 1599 році той же Бербедж. У жодному європейському

місті не було такої кількості театрів.

«Глобус» за своєю архітектурою нагадував поріг готелю: великий овальний простір був огороджений високою дерев’яною стіною. Під час вистави двір заповнювався бідняками — платили за вхід усього одне пенні. Вздовж внутрішньої стіни були влаштовані галереї для багатих жителів міста. Дехто міг сидіти прямо на сцені.Передня частина сцени була розташована просто неба, задня частина — прикрита навісом. Декорацій у сучасному розумінні цього слова не було. За часів Шекспіра іноді навіть писали на папері: «Ліс» або «Площа»; вивішували надписи, щоб глядачі зрозуміли, де відбувається дія п’єси. Однак дуже багатими були костюми акторів: їх шили з шовку та атласу, прикрашали справжніми перлинами.Як і за часів давньогрецьких театрів, в англійському театрі усі ролі виконувалися чоловіками. Якщо вистава затримувалася, глядачі жартували: «Королева голиться». Дуже поважали в театрі «зберігача книг», у якого зберігались рукописи п’єс, і який вів вистави, а також був відповідальним за роботу суфлерів, тому що на підготовку вистави відводилося небагато часу і актори не завжди могли запам’ятати свої слова.

2. Слово вчителя

— Вільям Шекспір, англійський драматург і поет,— одна з найвидатніших постатей доби Відродження. Його п’єси і зараз грають в усіх театрах світу, вивчають у школах і не перестають дивуватися силі генія їх автора.Народився Вільям Шекспір 23 квітня 1564 року у місті Стретфорді-на-Ейвоні у сім’ї забезпеченого ремісника та комерсанта. Батько Шекспіра навіть був якийсь час міським головою.

Вільям навчався у так званій граматичній школі. У 18 років він одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років. У сім’ї народжується 3 дітей. Причини переїзду Шекспіра до Лондона достеменно невідомі. Але у 1587 році він залишає сім’ю, рідне місто і влаштовується на роботу у театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких приїжджали до театру багаті лондонці, потім працював суфлером. Згодом

Шекспірові дали невеличку роль, але актором він так і не став. Вільям почав переробляти п’єси для театру, а згодом став створювати власні п’єси. Слава швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір стає співвласником театру «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий сокіл, що тримає у пазурах золотого списа із срібним вістрям — адже прізвище «Шекспір» (Shakespeare) у перекладі означає «той, хто потрясає списом».

У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 років у день свого народження 23 квітня.

Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди:

1) 1590–1600 рр. — «оптимістичний».

Були написані комедії, основною темою яких була віра в життя та сили людини. «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно», «Дванадцята ніч» та ін.

Історичні хроніки.

2) 1600–1608 рр. — «трагічний».

Створені шедеври в жанрі трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Макбет».

3) 1609–1612 рр. — «романтичний»

Трагікомедії з щасливим фіналом «Зимова казка», «Буря». Усього написано 37 п’єс, 2 поеми та 154 сонети.

3. Виступ учня-літературознавця

«Шекспірівське питання»

Вам уже знайоме так зване гомерівське питання: чи існував Гомер насправді, чи він був автором безсмертних давньогрецьких поем «Іліада» та «Одіссея»? Таке ж запитання щодо великого Шекспіра ставлять собі протягом чотирьох століть науковці та звичайні читачі. Справа в тому, що збереглося не так багато відомостей про життя самого Шекспіра і ще менше — про його авторство щодо всесвітньовідомих п’єс.

Що ж викликає сумніви у науковців? Шекспір був не дуже освіченою людиною, а у своїх творах він виявляє різнобічну обізнаність у багатьох галузях знань: про медицину він писав, як лікар, про закони — як юрист, про рослини — як ботанік, про філософські проблеми — як філософ.

Вражає й словниковий запас письменника: 30 тисяч слів, до того ж знання іноземних мов: французької, італійської, грецької, іспанської, латини.

Автор шекспірівських п’єс добре знав греко-римську міфологію, літературу, історію, був знайомий із справжньою Італією: Венецією, Вероною, Міланом, Мантуєю. А Шекспір, як відомо, ніколи не виїжджав за межі своєї Батьківщини.

З’явилася версія, що під ім’ям Шекспіра приховувалася ціла група письменників та

вчених, які запропонували авторові за винагороду називати ці твори своїми. Однак ці припущення не отримали підтвердження, оскільки для цього немає достатніх доказів.

«Ретлендбеконсаутгемптоншекспір» — це фантастичне ім’я вигадав англійський

письменник Джеймс Джойс. У своєму романі «Улісс» весь 9-й розділ він присвятив

проблемі «Загадка Шекспіра».

Як же розшифрувати фантастичне ім’я? Дуже просто: потрібно виділити імена тих

людей, яких вважають авторами геніальних п’єс: Ретленд, Бекон, Саутгемптон, Шекспір.

IV. Узагальнення та систематизація вивченого

Робота в парах

Завдання: складіть опорний конспект прослуханого матеріалу для кращого запам’ятовування та відтворення.

I ряд — «Театр шекспірівської доби»;

II ряд — «Життя і творчість Шекспіра»;

III ряд — «Шекспірівське питання».