Мета: визначити філософські проблеми, порушені в трагедії «Гамлет»; проаналізувати інсценовані уривки; встановлювати міжпредметні зв’язки; розвивати творчі здібності; виховувати високі моральні якості.

Обладнання: реквізит для інсценування; тексти трагедії «Гамлет»; репродукція картини Е. Делакруа «Гамлет і Гораціо на кладовищі».

Увы, бедный Йорик!

В. Шекспір

 

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

І. Франко так писав про трагедію Шекспіра: «”Гамлет” є не тільки найбільш особистою, але також найбільш філософічною драмою Шекспіра. Герой трагедії — мислитель, а події трагедії підштовхують його думку до розбирання найважливіших, найтяжчих питань про мету існування, про цінність життя, про природу етичних понять та соціального ладу». Тож і ми сьогодні, слідом за Гамлетом, спробуємо з’ясувати поставлені Шекспіром запитання, і, можливо, знайдемо на них відповіді.

 

ІІ. Узагальнення й систематизація вивченого

1. Інсценування уривків із 1-ї сцени V дії трагедії

Уривок перший

«Рука, що ненатруджена, завжди чутливіша…»

В т о р о й м о г и л ь щ и к (копает и поет)

В дни молодой любви, любви,

Я думал — милей всего

Коротать часы — ох! — с огнем — ух! — в крови,

Я думал — нет ничего.

Га м л е т

Или этот молодец не чувствует, чем он занят,

что он поет, роя могилу?

Го р а ц и о

Привычка превратила это для него

в самое простое дело.

Га м л е т

Так всегда, рука, которая мало трудится,

всего чувствительнее.

П е р в ы й м о г и л ь щ и к (поет)

Но старость, крадучись, как вор,

Взяла своей рукой

И увезла меня в страну,

Как будто я не был такой.

(Выбрасывает череп.)

Га м л е т

У этого черепа был язык, и он мог петь когда-то; а этот мужик швыряет его оземь, словно это Каинова челюсть, того, что совершил первое убийство! Может быть, это башка какого-нибудь политика, которую вот этот осел теперь перехитрил; человек, который готов был провести самого господа бога,— разве нет?

Го р а ц и о

Возможно, принц.

Га м л е т

Или придворного, который говорил: «Доброе утро, дражайший государь мой! Как вы себя чувствуете, всемилостивейший государь мой?» Быть может, что государь мой Такой-то, который хвалил лошадь государя моего Такого-то, рассчитывая ее выпросить,— разве нет?

Го р а ц и о

Да, мой принц.

Га м л е т

Вот именно; а теперь это — государыня моя Гниль, без челюсти, и ее стукает по крышке заступ могильщика; вот замечательное превращение, если бы только мы обладали способностью его видеть. Разве так дешево стоило вскормить эти кости, что только и остается играть ими в рюхи? Моим костям больно от такой мысли.

П е р в ы й м о г и л ь щ и к (поет)

Лопата и кирка, кирка,

И саван бел, как снег;

Ах, довольно яма глубока,

Чтоб гостю был ночлег.

(Выбрасывает еще череп.)

Га м л е т

Вот еще один. Почему бы ему не быть черепом какого-нибудь законоведа? Где теперь его крючки и каверзы, его казусы, его кляузы и тонкости? Почему теперь он позволяет этому грубому мужику хлопать его грязной лопатой по затылку и не грозится привлечь его за оскорбление действием? Хм! Быть может, в свое время этот молодец был крупным скупщиком земель, со всякими закладными, обязательствами, купчими, двойными поручительствами и взысканиями; неужели все его купчие и взыскания только к тому и привели, что его землевладельческая башка набита грязной землей? Неужели все его поручительства, даже двойные, только и обеспечили ему из всех его приобретений что длину

и ширину двух рукописных крепостей? Даже его земельные акты вряд ли уместились бы в этом ящике; а сам обладатель только это и получил?

Го р а ц и о

Ровно столько, мой принц.

Уривок другий

«О, бідний Йорік!»

Га м л е т

Сколько времени человек пролежит в земле,

пока не сгниет?

П е р в ы й м о г и л ь щ и к

Да что ж, если он не сгнил раньше смерти — ведь нынче много таких гнилых покойников, которые и похороны едва выдерживают,— так он вам протянет лет восемь, а то и девять лет; кожевник, тот вам протянет девять лет.

Га м л е т

Почему же он дольше остальных?

П е р в ы й м о г и л ь щ и к

Да шкура у него, сударь, от ремесла такая дубленая, что долго не пропускает воду; а вода, сударь, великий разрушитель для такого собачьего мертвеца. Вот еще череп; этот череп пролежал в земле двадцать лет и три года.

Га м л е т

Чей же это?

П е р в ы й м о г и л ь щ и к

Сумасброда одного собачьего; по-вашему, это чей?

Га м л е т

Право, не знаю.

П е р в ы й м о г и л ь щ и к

Чума его разнеси, шалопая сумасбродного! Он мне однажды бутылку ренского на голову вылил. Вот этот самый череп, сударь, это — череп Йорика, королевского шута.

Га м л е т

Этот?

П е р в ы й м о г и л ь щ и к

Этот самый.

Га м л е т

Покажи мне. (Берет череп.) Увы, бедный Йорик! Я знал его, Горацио; человек бесконечно остроумный, чудеснейший выдумщик; он тысячу раз носил меня на спине; а теперь — как отвратительно мне это себе представить! У меня к горлу подступает при одной мысли. Здесь были эти губы, которые я целовал сам не знаю сколько раз. Где теперь твои шутки? Твои дурачества? Твои песни? Твои вспышки веселья, от которых всякий раз хохотал весь стол? Ничего не осталось, чтобы подтрунить над собственной ужимкой? Совсем отвисла челюсть? Ступай теперь в комнату к какой-нибудь даме и скажи ей, что, хотя бы она накрасилась на целый дюйм, она все равно кончит таким лицом; посмеши ее этим.— Прошу тебя, Горацио, скажи мне одну вещь.

Го р а ц и о

Какую, мой принц?

Га м л е т

Как ты думаешь, у Александра был вот такой же

вид в земле?

Го р а ц и о

Точно такой.

Га м л е т

И он так же пахнул? Фу! (Кладет череп наземь.)

Го р а ц и о

Совершенно так же, мой принц.

Га м л е т

На какую низменную потребу можем мы пойти, Горацио! Почему бы воображению не проследить благородный прах Александра, пока оно не найдет его затыкающим бочечную дыру?

Го р а ц и о

Рассматривать так — значило бы рассматривать слишком пристально.

Га м л е т

Нет, право же, ничуть; это значило бы следовать за ним с должной скромностью и притом руководясь вероятностью; например, так: Александр умер, Александра похоронили, Александр превращается в прах; прах есть земля; из земли делают глину, и почему этой глиной, в которую он обратился, не могут заткнуть пивную бочку?

Державный Цезарь, обращенный в тлен,

Пошел, быть может, на обмазку стен.

Персть, целый мир страшившая вокруг,

Латает щели против зимних вьюг!

Но тише! Отойдем! Идет король.

 

2. Бесіда за змістом інсценованих уривків

Уривок перший

– Що вражає Гамлета на кладовищі? (Те, що копач могил співає під час своєї роботи.)

– Як, на думку принца, він повинен був поводитися? (Із повагою до померлих, стримано, без пісень.)

– Чому копач могил виправданий Гамлетом? (Він пояснює собі цю поведінку тим, що копач звик до особливостей своєї роботи.)

– Про що розмірковує Гамлет, побачивши черепа, викопаного з землі? (Про те, ким могла бути ця людина за життя; висловлює жаль, що після смерті людина втрачає все.)

– Поясніть назву інсценованого уривка. (Гамлет виправдовує копача словами: «Рука, що ненатруджена, завжди чутливіша», пояснюючи, що цинізм могильщика пов’язаний із багаторічною працею у таких умовах. А мозолі можуть виникнути не лише на руках, а й на душі, якщо людина живе серед зла або горя. Гамлет чутливий до людського горя і вражений тим, на що перетворюється людина після смерті.)

Уривок другий

– Поясніть слова копача могил про тих небіжчиків, «які згнили раніше смерті». (Не вперше в трагедії зустрічаються слова, що означають гнилизну — це прояв вищого ступеня зіпсованості, нездатності житии корисним і радісним життям.)

– Як характеризує Гамлет Йоріка, королівського блазня? (Принц згадує час, проведений із Йоріком, зі смутком, пригадує його як веселу, дотепну, творчу людину. Гамлет вражений тим, що тримає у руках його череп — все, що залишилося від Йоріка.)

– Йорік — лише королівський блазень. Гамлет розмірковує про долю «сильних світу цього». Яких висновків він доходить? (Гамлет доходить висновків, що і великі, і звичайні люди мають один кінець: після смерті вони перетворюються на прах, землю. І навіть Олександр Великий не виняток, і тепер частина його може знаходитися у бочці з-під вина.)

3. Філософські проблеми у трагедії Шекспіра

— Трагедію «Гамлет» називають філософською, тому що в ній порушені проблеми, що пов’язані з основами людського буття. Сукупність проблем у творі називають проблематикою. Визначимо, які питання (проблеми) порушує автор трагедії.

Проблема життя та смерті є лейтмотивом усієї п’єси. Більшість героїв твору помирають, майже всі з них розмірковують про смерть та життя. Важливим моментом для усвідомлення швидкоплинності людського життя є сцени на кладовищі.

Проблема боротьби та бездіяльності. Що краще: змиритися чи боротися зі злом? А чи буває добро з кулаками? Чи не перетворюється воно в цей час на зло? Більше питань, ніж відповідей.

Проблема любові та зради Зрада — поняття, що присутнє у п’єсі майже постійно. На зрадників та шпигунів перетворюються навіть близькі для Гамлета люди. Чому королева зраджує пам’ять батька Гамлета, Офелія — Гамлета, Клавдій — брата, Розенкранц і Гільденстерн — друга? Зрозумілим є одне: справжня любов і зрада — несумісні.

 

ІІІ. Підсумки уроку

Складіть сенкан на тему «Трагедія “Гамлет”» (І варіант) або «Гамлет» (ІІ варіант).

ІІ варіант

Гамлет,

розумний, шляхетний,

думає, бореться, помирає,

самотній борець зі злом,

мислитель-герой.

IV. Домашнє завдання

Написати твір на тему «У чому трагедія Гамлета?»