Мета: вчити працювати з текстом літературознавчої статті, складати план; з’ясувати, яке поняття є ключовим для Раю; розвивати асоціативне та логічне мислення; виховувати доброту, милосердя
Обладнання: тексти «Божественної комедії»; схема, картки із завданнями «Четверте зайве».
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
Відтворення схеми «Світовлаштування у поемі Данте» (кола Пекла) — біля дошки.
II. Мотивація навчальної діяльності
(Тема записана не повністю.)
— Із давніх-давен люди прагнули уявити, як виглядає рай — місце, де панує щастя і немає зла.
— Які асоціації пов’язані у вашому уявленні зі словом рай? (Відповіді учнів.)
Складання схеми
Словесне малювання
— Уявіть собі рай. Опишіть, як він виглядає, на вашу думку. Дізнаємося, як виглядав Рай, на думку Данте, з’ясуємо, яке поняття є головними у його Раю.
III. Вивчення нового матеріалу
1. Робота в парах
Завдання: прочитати текст, скласти його план.
За задумом Данте, вінчати поему має її остання частина «Рай». Під проводом Беатріче Поет досягає небесних просторів, здіймається вище й вище, переходячи з однієї небесної сфери до іншої. Таких концентричних сфер — дев’ять. Починається цей парад світил сферами Місяця, Меркурія, Венери, Сонця, Марса, Юпітера і Сатурна. Над ними височать нерухомі зірки та кришталеве небо Першорушія, яке надає руху всім іншим сферам. Завершує симфонію світла й вогню Емпірей, місце перебування Бога, ангелів та святих. Порівняння з симфонією тут є не випадковим. За давніми уявленнями, планети, обертаючись разом зі своїми сферами, випромінюють музику, що сповнена високої гармонії, досконалості і краси.
Рай є остаточною перемогою світла над темрявою, руху над нерухомістю. Адже рух є запорукою розвитку, оновлення, а отже, і життя. У Пеклі душі грішників були назавжди прикріплені до певного кругу підземелля. Що метушливішим було їх переміщення у просторі, то виразніше відчувалась його безцільність. Навіть Данте в Пеклі втрачає орі-
єнтацію: спускаючись вниз, наприклад, він насправді підіймається нагору. В Чистилищі рух починає набувати реальних ознак, стає цілеспрямованим. Однак душі Чистилища ще не мають повної свободи. В Раю всі перепони зникають. Душі праведників вже не закріплені тільки за своєю сферою. Вільно линуть вони до Емпірею, споглядаючи велич Творця.
Все ж своя ієрархія розміщення праведних душ існує і в Раю. На Місяці знаходяться духи, що зламали обітницю, на Меркурієвім небі — справедливі, на Венериному — велелюбні, на Сонцевому — мудреці тощо. Однак кожна зі сфер є символом певного морального поняття, а не місцем ув’язнення, як, наприклад, у Пеклі. І хоч духи щасливі неоднаково, а в міру свого наближення до Божества, всі вони вільні залишати свою сферу, вільно рухаючись у просторі. І одночасно тріумфує світло. Густий морок пекельних безодень, світлові контрасти Чистилища замінюються вогняно-світною стихією Раю. Тут все
сяє, міниться, мерехтить. Духи, як іскри, виблискують навколо Данте і Беатріче. Світлом розпалюються душі блаженних. Червоним вогнем гніву палає апостол Петро, згадуючи про занепад церкви. У морі світла з’являється Небесна роза.
Принцип побудови сюжету і в останній частині поеми залишається незмінним. Поет і його проводир — спочатку Беатріче, а потім філософ-містик Бернар Клервоський — мандрують потойбічним світом, ведучи розмови з душами, що їх зустрічають на своєму шляху. Цей мотив є одним із найдавніших у літературі. Дорога завжди вабила людину. Саме тут на героя очікували найнесподіваніші зустрічі, неймовірні пригоди. Чимало нового пізнає в Раю і Данте. Однак взаємовідносини Поета з оточенням змінюються. У Пеклі між ними зберігалася повна рівновага. Герої тут існували й поза оповідачем. Саме їхні характери, яскраві, виразно змальовані, вражали нас найбільше. У Чистилищі головна увага
приділяється вже внутрішньо-емоційному станові автора. Зображення його почуттів, прагнення очиститись від гріхів, виправдати себе перед Беатріче становить центр оповіді. Ц Раю автор значною мірою втрачає свою самостійність. Він немов пригнічений грандіозністю того світу, який бачить навколо себе. Праведники повчають Поета, відкриваючи йому істини, незбагненні для людського розуму. Апостол Петро, Яків і Іоанн перевіряють, чи правильно засвоїв він богословські чесноти: віру, надію та любов.
Все ж допитливий розум Поета не вгамовується і серед райських принад. Царство тріумфу Божества є для нього і царством філософії. Не випадково саме питання свободи людської волі, яка є найціннішим божественним даром для людини, постійно обговорюється на сторінках поеми. Як прискіпливий учень до вчителя, звертається Данте з численними питаннями до Беатріче та праведників. Його цікавить все: закони земного тяжіння, плями на Місяці, природа світла. Найпалкіше, однак, прагне автор «Божественної комедії» збагнути таємницю стосунків між людиною і Божеством, людиною і Всесвітом. Цілий синкліт мислителів з’являється на сторінках поеми: Фома Аквінат, Петро Даміан, Бернар Клервоський. Однак навіть їхні відповіді, до речі подекуди ухильні та туманні, часто-густо не задовольняють Поета. Невирішеним для нього залишається, наприклад, питання справедливості засудження людини, що прожила своє життя, не прилучившись до християнської церкви.
Про доброчесних язичників Данте згадував і в перших частинах поеми. Особливого драматизму ця проблема набуває, проте, саме в останній їїчастині. Все своє життя людина була доброю і чесною. Ніколи не чула вона про Христа. В чому ж її провина, що прожила без хрещення і віри?
Чи може засудити її праведний суддя? Мабуть, ніхто до Данте ще не наважувався поставити це питання з такою відвертістю. І божественний Орел відступає: людині не дано зрозуміти справедливість Божого вироку.
Данте ж хоче зрозуміти, збагнути незбагненне. Поміркованість, пасивність ніколи не були притаманні Поетові. Як, між іншим, зовсім не завжди зберігають благосність і святі праведники. І тоді замість прохолодного зоряного небозводу перед нами спалахує гаряче сонце Італії.
Розпалюються пристрасті, гнівно звучать інвективи славних теологів.Не гребує найгострішими виразами Петро Даміан, викриваючи пожадливість нових пасторів. Червоним полум’ям спалахує апостол Петро, засновник римського престолу. Від гніву він навіть починає запинатися, повторювати слова. Одне за одним падають гострі звинувачення. Нинішні папи забули про свої обов’язки перед паствою. Властолюбні та пожадливі, розпалюють вони ворожнечу між гвельфами та гібелінами, продають посади негідним прелатам. Особливу зневагу у святого апостола викликає папа Боніфацій VIII, на якого так нетерпляче чекають у восьмому колі Пекла.
Не забуті і світські володарі. В книгу довічної справедливості записані всі їхні діяння. Не лише рідну поетові Італію, а й всю Європу, охопив вихор кривавих пристрастей. Воюють за владу англійський і шотландський королі, німецький імператор Альбрехт, спустошивши Чехію, від злиднів потерпають підданці короля Франції Філіппа Красивого.
І знову лунає гнівний голос Поета. Бринить мідь його слова. І вже перед нами — не християнський пророк, а римський трибун. Саме Римська імперія, знедоленим нащадком якої була сучасна поетові Італія, є для Данте взірцем справедливої держави. Захоплення Давнім Римом змушує Поета назвати, навіть всупереч Священному писанню, Богом обраним народом не іудеїв, а римлян. Поет знову тріумфує над теологом. Данте переносить до Раю не лише імператора Траяна, врятованого молитвами папи Григорія Великого, а й героя Віргілієвої «Енеїди» — справедливого троянця Ріфея. Літературний персонаж, отже, є для автора «Божественної комедії» не менш реальним і гідним райського блаженства, ніж світочі християнської теології.
Данте залишається собою і в проміннях райського сіяння. В споглядальному світі небесних сфер мали б зникнути всі пристрасті, всі болі земної людини. Однак Поет не забуває нічого: ні кохання, ні жаги земної слави Беатріче, ні Флоренції. Вірність двом своїм музам поет зберігає і в останній частині поеми. Найяскравіше це відчувається в епізоді розмови Данте зі своїм прапрадідом Каччагвідою, який у вигляді живого самоцвіту з’являється перед Поетом на Марсовому небі. Уважно слухає Данте лицаря, відчуваючи себе Енеєм, який шанобливо дослухається до слів старого Анхіза.
(О. Б. Алексєєнко «Божественна комедія» Данте)
Перевірка виконаного завдання.
2. Усне опитування
– Скільки концентричних сфер у Раю? (9)
– Що споглядають душі праведників? (Велич Творця)
– Що відрізняє Рай від Чистилища та Пекла? (Рух і світло)
– Хто є третім провідником Данте у потойбічному світі? (Бернар Клервоський)
– З якими питаннями звертається головний герой до праведників у Раю?
– Як звали прапрадіда Данте? (Каччагвіда)
3. Бесіда за прочитаним уривком («Рай», пісня 33)
-Хто і з якими словами звертається до Діви Марії? (Бернар Клервоський просить за Данте, щоб йому було дозволено побачити Бога. Про це ж благає і Беатріче.)
– Що побачив Данте у Раю? (Він побачив сяйво, у якому було видно три кола. Двоє з них були дуже схожі між собою — це були Бог-отець і Бог-син. Третє коло — Бог — Святий Дух — являв собою сяйво, вогонь.)
– Що відчуває герой поеми у цей час? («Відчув я величезне раювання», «Тож розум мій глядів заціпенілий, Піднесений, уважливий, меткий, здивований і з дива спломенілий», «І міць зростала розуму і волі».)
– Що розуміє герой, побачивши Божество? Що є найголовнішим у Раю? («Любов, що водить сонце й зорні стелі») (Дописується тема уроку)
IV. Підсумки уроку
– Подумай! Що треба зробити, щоб рай був уже на землі? (Можливе використання прийому «Мозковий штурм».)
– Знайдіть «четверте зайве».
1. Вовчиця, тигр, лев, пантера.
2. Пекло, Земля, Чистилище, Рай.
3. Улісс, Уголіно, Франческа, Беатріче.
4. Данте, Вергілій, Беатріче, Бернар.
Твори Данте в Україні.
В Україні твори Данте відомі з початку XIX століття. Високо цінував поета Тарас Шевченко. До творчості славетного флорентійця звертається і Леся Українка. В 1898 році вона переклала V пісню «Пекла» з «Божественної комедії». Саме відтоді Дантові терцини зазвучали українською мовою. Постійний інтерес до художньої спадщини поета виявляв І. Франко. Ще навчаючись у Дрогобицький гімназії, він читав твори Данте в німецькому та польському перекладі і робив перші спроби відтворити звучання Дантового вірша рідною мовою. У 80-х роках виник задум здійснити переклад «Божественної комедії», яку І. Франко високо цінував «головне задля недосяжної простоти і грандіозності її стилю». Згадку про це ми знаходимо в листі до М. Драгоманова.
В результаті багаторічної праці Франко переклав і прокоментував найбільш важливі уривки з «Божественної комедії». Робота була завершена 1913 року виданням книги «Данте Аліґ’єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії». Незважаючи на невеличкий обсяг, вона стала першим в Україні цілісним філологічним дослідженням творчості Данте. Розкрити перед українським читачем красу слова італійського поета намагався і В. Самійленко. В останні роки життя над перекладом «Божественної комедії» працював М. Драй-Хмара. Арешт 1935 року не дав йому завершити цю працю. Не зберігся, на жаль, і текст перекладу. Перший повний переклад «Пекла» здійснив П. Карманський. Редагував текст М. Рильський. Редагування, однак, поступово перетворилося на співавторство. Повністю «Божественну комедію» переклав українською мовою Є. Дроб’язко. У 1978 році його переклад отримав премію М. Рильського.
V. Домашнє завдання
Підготуватися до тематичної атестації.