Мета: вдосконалювати вміння і навички школярів щодо виразного читання, зокрема тексту прозового твору І. Франка «Фарбований Лис»; з’ясувати особливості виразності, її роль у сприйнятті змісту твору, характеристиці його персонажів; розвивати творчі здібності учнів, культуру зв’язного мовлення, артистизм, пам’ять, логічне мислення, увагу; формувати кругозір; виховувати почуття поваги до художньої літератури, пізнавальний інтерес до навчальної діяльності; любов до творців української класики.
Тип уроку: застосування знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет І. Франка, текст казки, мультфільм «Фарбований Лис»
Хід уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань учнів.
*Конкурс «Літературний». Учні зачитують свої листи до Лиса.
*Експрес-опитування
Що називається мовою автора?
Що називається мовою персонажів?
ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчання.
*Поняття виразного читання. Засоби виразного читання. Матеріал для вчителя щоб коротко поясни-ти учням про засоби виразного читання
Виразне читання — це мистецтво відтворення в живому слові думок, почуттів, настроїв, переживань, якими насичений художній твір. У процесі такого читання виявляється особисте ставлення виконавця до виконуваного ним твору, відчувається його виконавський намір, який виливається в діяння словом (словодію). Засоби виразного читання:
• техніка читання;
• логічний наголос;
• паузи;
• сприйняття-розуміння;
• бачення і реакція;
• ставлення читця до твору;
• мета читання та інтонація;
• зв’язок з аудиторією.
3. Вимоги до читця
Мистецтво виразного читання вимагає :
• образного мислення й емоційної збудженості
• здатності переключатися з одно психологічного стану в інший
• вміння володіти собою та слухачем;

• бездоганного володіння технікою мовлення;
• знання законів музики мови;
• невпинного розвитку і поліпшення художнього смаку та художніх здібностей.
«…відчуття красивого та художнього не визначиш у сухій формулі. Вони потребують почуття, практики, досві-ду, власної допитливості та часу»,— зазначав К. Станіславський.
«Навчити дитину виразно читати твір — значить дати їй у руки ключ до пізнання й осмислення краси та змісту художнього слова»,— писав Б. Буяльський.
* Техніка читання
Знайомимо учнів з процесом дихання та його роллю у творенні звуків, з дикцією і найхарактернішим відхи-ленням від літературної норми (враховуючи мовне, діалектне оточення дітей). Підліткам слід знати, що органи дихання у них ще остаточно не сформовані і в майбутньому спостерігатимуться певні зміни, зокрема глибшим стане дихання завдяки збільшенню грудної клітки і місткості легень. Учитель показує дітям, яким має бути правильне дихання. Найповнішим і корисним вважається змішаний тип дихання, коли і ребра, і діафрагма вільно рухаються в процесі роботи. Від глибини вдиху залежить сила видиху, а отже, і сила звучання. Дихання — основа звукоутворення. Залежно від того, як саме м’язи беруть участь у роботі дихального апарату, розрізняють чотири типи дихання:
• ключичне (за якого високо здіймаються плечі, а з ними й ключиці, лопатки та верхні ребра — неефективне, справляє неприємне враження
з естетичного погляду);
• грудне (під час дихання розширюються середні ребра, витягується живіт, діафрагма не скорочується; нижня ділянка легенів, багата на повітряні пухирці, з роботи виключається — вважатися ідеальним не може);
• діафрагматичне (черевне; дихання ґрунтується на роботі м’язів діафрагми.
Скорочуючись, діафрагма осідає на черевну порожнину, від цього нижні ребра розсовуються, живіт подається вперед);
• комбіноване (грудно-черевне; дихання має найбільші переваги, бо найповніше насичує діафрагми під час видиху, що дає змогу раціонально використовувати повітряний потік під час декламації та співу).
Важливим засобом звукової виразності є голос. Мова читця має бути не лише бездоганно правильною, чіткою, а й красивою, темброво й інтонаційно гнучкою і багатою. Красу художнього слова не можна відділити від звучання голосу читця. Голос — це тонкий інструмент, який доносить до слухача зміст твору, розкриває його думку.
Голоси у побуті розділяють: дужі і слабі; дзвінкі й глухі; високі й низькі; верескливі й буркотливі; чи<?ті й хрип-лі; приємні й неприємні.
Сила голосу — результат мускульного напруження голосотворного апарату. Сила голосу збільшується завдяки збільшенню напруження повітряного потоку, що йде з легенів.
Виразне читання дітей у класі, читання для слухача привчає їх володіти своїм голосом, змушує звертати увагу на кожне слово і вираз; Уміло володіючи голосом, учитель доносить до учнів свої думки, почуття, ідеї у всій їхній повноті.
Найкращим уважається той голос, у якому скоординована робота всіх трьох факторів голосоутворення: органів дихання; гортані; резонаторних порожнин.
У школярів слід розвивати художні смаки у сприйманні виразного читання і водночас виробляти навички го-ворити і читати, варіюючи силу голосу залежно від змісту і з такою швидкістю, щоб їх розуміли слухачі.
Тембр — це забарвлення, що надається голосу так званими обертонами, тобто додатковими тонами, які виникають завдяки резонаторам.
Виробляючи в учнів правильне дихання, чітку дикцію, гнучкість голосу, варто рекомендувати їм свідомо тре-нувати свій голос, вимовляючи фрази у різному регістрі і темпі, звертаючись до уявного співбесідника. Лише за такої умови можна піднести на відповідний рівень техніку читання учнів.
*Логічний наголос
Одним з важливих показників розуміння учнями тексту є вміння знаходити логічний наголос у кожному ре-ченні. Адже для того, щоб з ряду слів вийшло речення з точно визначеним змістом, не досить лише надати цим словам потрібної граматичної форми, необхідно ще показати відносну логіку важливості одного слова стосовно іншого у реченні чи одного речення по відношенню до іншого в періоді, а зробити це сама лише граматика безсила. Виділене в реченні слово чи словосполучення несе в собі основне смислове навантажен-ня. Кожен із мовних тактів має свій центр, тобто слова, що виділяються різними засобами: у першому такті — голосовим підсиленням, у другому — підвищенням тону, у третьому — розтягуванням. Отже, логічний наголос має три виміри: мислення; підвищення; розтягування.
Виділення слів у мовному такті досягається або одним з таких засобів, або їх комбінацією!
Як же навчити підлітків відчувати «ударне», найважливіше за змістом слово?
По-перше, слід дати їм елементарні відомості про поняття логічного наголосу, по-друге, показати на прикладі, як знаходити і розставляти логічні наголоси і практично потренувати учнів на найпростішому тексті. По-третє, на уроках літератури і мови потрібно постійно виправляти порушення логічних наголосів учнями як під час читання, так і під час усної розповіді.
Найпоширенішими засобами, що допомагають знайти слова, які виділяються логічним наголосом, є три:
• підставлення слів (допомагає в проясненні логічного смислу фрази);
• скелетуванні (цей прийом полягає у звільненні тексту від слів, які лише доповнюють його найголовніший смисл);
• реконструкція фрази.
З перших кроків виразного читання учням слід допомогти усвідомити, що зайві логічні наголоси не підсилю-ють звучання окремих слів, а, навпаки, нівелюють їх значення, руйнують структурність тексту, втомлюють слухача.
Темп — це швидкість вимовляння звуків, складів за певний проміжок часу (наприклад, за хвилину).
На думку дослідників, оптимальною умовою доступності сприйняття мовлення є середній темп — приблизно 100-120 слів за хвилину. Найбільш важливі думки необхідно висловлювати в дещо вповільненому темпі, часом удаючись до їх повторення. Другорядну інформацію цілком можливо подавати у пришвидшеному темпі.
Логічна мелодія — підвищення і зниження голосу в процесі мовлення прийнято називати логічною мелодією.
Логічна мелодія фрази значною мірою визначається розділовими знаками.
1) Крапка вказує на певну завершеність висловлювання і вимагає зниження голосу на слові або на словах, що перед нею знаходяться.
2) Кома свідчить про те, що думка не завершена, що вона продовжується, тому кома фіксує коротку паузу і часто вимагає підвищення голосу.
3) Крапка з комою визначає два способи читання:
• неповне порівняно з крапкою зниження голосу і менша пауза;
• підвищення голосу, як на комі, але з тривалішою паузою.
4)Дві крапки показують, що буде продовження, голос знижується менше, ніж на крапці, і пауза менша; перед двома крапками темп може трохи пришвидшуватись.
5) Три крапки відбивають на письмі незавершеність, уривання розповіді і значну відчутну паузу. Три крапки можуть вимагати підвищення голосу, коли після них продовжується чи закінчується висловлювання думки, або зниження голосу, коли те, що можна було б додати, не є істотним.
6) Тире означає пропуск у словесному відтворенні думки, а тому вимагає такої голосової фігури, яка немов заповнювала б пропущене. Перед тире голос досить круто піднімається, а після нього різко падає.
7)Дужки і тире з комами (або тільки тире чи тільки кома) відокремлюють вставні слова і речення,-що мають свою мелодію, яка залежить від характеру вставних фраз, менш значні промовляються монотонніше і швид-ше.
8) Розповідне речення. У простому розповідному реченні висхідна інтонація поєднується нисхідною; підметова і присудкова групи слів мають наголоси.
9) У питальних реченнях інтонація йде на підвищення до слова, на яке припадає логічний наголос, слова, що після нього, вимовляються майже на тому самому регістровому рівні.
10) В окличних реченнях основні слова, здебільшого, виділяються підвищенням тону.
11) Логічна мелодія фрази, що містить перелік, вимагає поступового підвищення голосу на словах, які цей перелік складають.
12) Короткі звертання та вставні слова, що знаходяться в середині чи в кінці речення, здебільшого не виділя-ються логічною мелодією різко, а виливаються на інерції тих зусиль, що докладені для вимови попередніх слів і вимовляються на тому ж висотному рівні (або трохи, нижче), що й попереднє слово.
13)Поширені звертання мають самостійніше смислове значення і тому помітніше відділяються від інших слів паузами.
*Паузи
Технічну і логічну роботу над текстом не можна вважати завершеною, доки юні читачі не навчаться користуватися паузами. Поділ мови на окремі інтонаційно оформлені частини допомагає відчути повну чи відносну завершеність думки і відповідно її смисл. Паузами позначається членування мови. Вони сприяють смисловому уточненню тексту
Виділяють такі види пауз:
• граматична (виникає на місці розділових знаків);
• логічна (може виникати в будь-якому місці речення, але її місце обов’язково вмотивоване змістом цього речення, його логікою);
• логіко-граматична (опрацьовуючи текст, іноді доводиться стикатися з таким явищем, коли за змістом потрібна логічна пауза, і за законами граматики — граматична. Вона триваліша за логічну і граматичну і позначається двома вертикальними лініями (||)) ;
• ритмічна (вона служить для фіксації наявного у творі ритму і може виникати не лише в кінці, а й у середині віршованого рядка. Ритмічна пауза застосовується при читанні будь-якого поетичного твору);
• психологічна (йде від читця, вона не нав’язується текстові, але й не завжди диктується ним; передає єдність почуття, думки і волі; є результатом переживання, відчуття художнього твору).
*Ставлення читця до твору
Слід навчити підлітків читати твір так, щоб за кожним реченням відчувалося їхнє емоційне ставлення до образів, картин, подій, які вони уявляють собі і про які розповідає автор. Цього можна досягти лише за умови, коли школярі усвідомили ставлення автора до фактів, дійових осіб, Явищ, описаних у творі. Читець ніколи не залишиться байдужим до прочитаного, якщо він осмислить усі проблеми, які хвилювали автора: чому він написав саме про те, а не про інше, чого йому бачиться саме так, а не інакше. У роботі читця не досить самому перейнятися авторським почуттям, треба вміти донести цю схвильованість, це емоційне багатство — пристрасть, любов, радість, горе, біль, ненависть — до слухачів. Лише тоді і сам виконавець, і той твір, який він виконує, житимуть у читанні, тобто слово читця найактивніше діятиме на слухача. Інакше слухачі відчуватимуть фальш, неприродність, нещирість.
* Мова читання й інтонація
Для правильного трактування й виконання твору необхідно точно визначити мету читання, допомогти учням усвідомити її, донести до слухачів. Мета (підтекст) — це активне життя твору, все, що має бути розкрите, з’ясоване під час його виконання. Визначити правильно мету — це значить визначити, які думки, почуття, настрої треба донести до слухача. Головною метою читання будь-якого твору е вміння донести до слухачів його суть, зігріту переживаннями читця, бажання активно вплинути на дітей, пробуджуючи в них необхідний настрій, почуття, душевний відгук. Визначена перед читцем мета має вести його за собою, змушувати шукати найкращі інтонаційні варіанти її розкриття.
Інтонація — засіб усного мовлення, що полягає у вираженні його мелодики, гучності, темпу, наголосів і пауз. Антиподом багатого інтонацією мовлення є його монотонність. Основною інтонацією має бути гнів, біль, крик серця, обурення. Навчити підлітків володіти мистецтвом інтонації — навчити їх добре читати. Інтонація ґрунтується на правді думок і почуттів митця. Інтонація — це готовий штамп чи звукова форма, яку можна приладнати до «схожого» тексту. Вона народжується щоразу заново і щоразу іншою, залежно від конкретного змісту внаслідок взаємодії всіх голосових властивостей (темпу, сили, висоти, польоту тощо). Найяскравішою, найемоційнішою інтонація буває тоді, коли читець по справжньому схвильований, глибоко сприймає все, про що говорить, і головне, правильно розуміє ідейно-художній зміст твору. Важливою є гучність мовлення читця. Якщо він читає тихо, його не почують, надто голосне виголошення промови зазвичай викликає у слухачів роздратування. За висотою голос може бути низьким, високим та середнім — це залежить від його природи. Головне, щоб промовець або читець проголошував природнім голосом. До речі, з Метою активізації уваги слухачів ораторові досить посилити гучність мовлення або підвищити тон голосу. Після поновлення уваги аудито-рії потрібно повернутися до нормального тону, щоб у слухачів не складалося враження, що промовець нервує. Можна вдатися й до протилежного: понизити гучність мовлення до шепоту, понизивши тон голосу. Відновити увагу можна й зміною темну мовлення, особливо уповільненням (не порушуючи при цьому логічної стрункості викладу).
Отже, читець у процесі підготовки твору до виконання і під час читання повинен підпорядкувати свою творчу роботу авторському задумові і завданням, які розв’язує письменник, активно впливати на слухача гнучкістю і багатством інтонації.
*Зв’язок з аудиторією
Виконання будь-якого твору буде цікавим лише тоді, коли читець свої почуття, переконання прагнутиме нести конкретній аудиторії. Виразне читання вимагає тісного зв’язку між виконавцем і слухачем. Читець завжди повинен прагнути примусити слухачів подивитися на світ його очима. Під час відтворення тексту виконавець намагається поділитися тим, що сам побачив і пережив, і залучає до цього слухачів. Виконання твору читцем завжди супроводжується певною мімікою і жестами. Вони мають бути нерозривно пов’язані з інтонацією. Жести і міміка не виникають самі собою, а доповнюють думку, яку іноді неможливо виразити самими лише словами; виступають як допоміжний засіб відтворення почуттів.
*Виразне читання твору І. Франка «Фарбований Лис», визначення його особливостей
Швидкість виразного читання художнього тексту буває різна. Можна читати в повільному, середньому або швидкому темпі. Так, початок казки «Фарбований Лис» І. Франка читається в повільному темпі, епізод появи Лиса в місті — середньому, втеча його від псів — у швидкому. Залежно від розвитку подій та явищ, почуттів та настроїв героїв темп читання змінюється багато разів.
Читання тексту за ролями. Під час читання звертається увага на виразність (дотримання техніки читання (ди-хання, голос, тембр); логічного наголосу, темпу, логічної мелодії, паузи, вимови,, інтонації тощо).
*Опрацювання завдань.
• Віднайдіть місця художнього твору, де темп читання різний (повільний, середній, швидкий).
• Прочитайте уривок з казки від слів «…коли йому настрічу біжить пес…», закінчуючи словами «…скік у діжу та й сховався»; охарактеризуйте його інтонацію, темп, розставте паузи, логічні наголоси.
• Яка роль приділяється темпу наступного уривку від слів: «Тут він був!..», кінчаючи словами: «Урятований, але як!».
• Доведіть, що логічна мелодія фрази значною мірою визначається розділовими знаками на прикладі уривку від слів: «Став мій Лис…», закінчуючи: «…небоже Микито!».
• Розставте логічний наголос і зазначте паузи в останньому абзаці твору.
*Перегляд мультфільму «Фарбований Лис»
ІV. Підсумок уроку.
• Чому виразне читання — це мистецтво? Обґрунтуйте відповідь.
• Що необхідно знати читцю при роботі над художнім твором?
• Яке значення мають розділові знаки під час виразного читання?
• Чому, на ваш погляд, тембр — це забарвлення, що надається голосові?
• Вмотивуйте, чому інтонація є головним засобом донесення до слухачів змісту твору, його підтексту, настрою.
• Поміркуйте, чи сприяють знання особливостей виразного читання формуванню навичок, рис характеру лю-дини.
• У якій професійній діяльності можливе використання вмінь, знань і навичок з виразного читання?
V. Оцінювання навчальних досягнень учнів
VІ. Домашнє завдання. Скласти характеристику Лису.

Автор: Оксана