Мета: розглянути композицію новели; розкрити образ Марії, його неоднозначність, визначити основний морально-етичний пафос новели; розвивати зв’язне мовлення, навички роботи над змістом прозового твору; виховувати в учнів позитивні морально-психологічні якості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: зміст новели «Сойчине крило», виставка прозових творів І. Франка.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми, мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

1. Великий віршований твір із сюжетно-оповідною організацією, повість або роман у віршах, багаточастинний твір, у якому зливаються воєдино епічне та ліричне начала. (Поема)

2. Поштовхом до створення «Мойсея» була скульптура Мікеланджело… («Мойсей»)

3. За жанром «Мойсей»… (Філософська поема)

4. Поема написана в 19… (1905 р.)

5. Поема «Мойсей» складається з… (прологу й 20 пісень)

6. Пролог написано терцинами, які вперше застосував… (Данте) в… («Божественній комедії»)

ІV. Перевірка домашнього завдання

1. Декламування напам’ять уривка з прологу до поеми «Мойсей»

2. Ідейно-художній аналіз поеми

3. Читання учнями цитатного плану до прологу поеми

Зразок цитатного плану:

1. «Народе мій, замучений, розбитий, / Мов паралітик той на роздоріжжі».

2. «Твоїм будущим душу я тривожу».

3. «Невже тобі на таблицях залізних / Записано в сусідів бути гноєм».

4. «Невже повік уділом буде твоїм / Укрита злість, облудлива покірність».

5. «Невже задарма стільки серць горіло».

6. «Задарма край твій весь политий кров’ю».

7. «Вірю в силу духа / І в день воскресний твойого повстання».

8. «О, якби пісню взять палку, вітхненну, / Що міліони порива з собою».

9. «Та прийде час, і ти огнистим видом / Засяєш у народів вольних колі».

10. «Покотиш Чорним морем гомін волі».

11. «Твойому генію мій скромний дар весільний».

4. Характеристика образу Мойсея за самостійно складеним планом

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово

Прозові твори Франка — одне з найвизначніших явищ української класичної літератури. Він написав дев’ять повістей і понад сто оповідань та новел, у яких широко відтворив життя українського народу.

За свідченням Франка, новела написана в лютому 1905 р. Для збірки «На лоні природи».

2. Аналіз новели «Сойчине крило» (матеріал для вчителя)

У рецензії А. Крушельницького на збірку «На лоні природи» (1905) як «найбільш інтересне» оповідання відзначено «Сойчине крило», де на найвищий п’єдестал підніс автор любов, обтрясши її «із зелених пут». І справді, проблематика цієї повісті -новели має екзистенційний характер, порушено в ній певні нелегкі для збагачення питання людського буття взагалі в ракурсі людських взаємостосунків як «скомпліктованого паралелограма сил». У своїх «записках» «відлюдько»-інтелектуал змальовує світ свого відчуження від людей, заборолом від яких є штучні, хоча й мистецькі витвори культури. Поміж улюбленими авторами в комфортабельному інтер’єрі «відлюдька» — томи Гете, Емерсона, Рескіна і, що характерно, журнальна стаття Уальда про Ісуса Христа.

Під час написання «Сойчиного крила» І. Франко остаточно ствердив універсальну сутність Христової науки. Ілюзорний світ «артиста життя» героєві твору (вислів Епікура «Мудрий є артист життя», тобто світ, з якого еліміновано страждання — атараксія)

Хомі-Массіно створити не вдається.

З погляду «антропології тексту» «Сойчине крило» прочитується як парадигма втечі — повороту: втечі Манюсі від себе, від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу, втеча Хоми-Массіно від себе як громадського діяча в софістику «артиста життя», відчуженого від життя дійсного, а у фіналі твору —повернення героїв до своєї справжньої сутності, до людей.

Після глибоких і болісних катаклізмів у взаємостосунках закоханої пари учасники «паралелограма сили» приходять до антропологічного синтезу — порвати пута екзистенціалістських масок і рвонутись «до нового життя у вірі, надії, любові».

Отже, «Сойчине крило» належить до тих мистецьких творінь, у яких кристалізується поетика прози ХХ ст. Вона передусім виявляється у хронотопі (фабульний час повісті-новели триває декілька годин новорічного вечора, а сюжетний, посуті, охоплює все життя центрального персонажа; фабульна дія розгортається в кімнаті головного героя твору). Проблематика тексту має екзистенційний характер, антропологія «Сойчиного крила» полягає в зображенні основних проблем буття взагалі й буття інтелігента зокрема.

3. Характеристика образу Марії

Уперше в українській прозі в новелу вводиться розлогий лист, який є і повістевим жанровим компонентом твору, і розлогою ретроспекцією — розповіддю про взаємини Массіно і Манюсі (з її листа ми дізнаємося й про інші імена).

Таким чином, маємо своєрідну структуралістську опозицію: «записки відлюдька», який заплющив очі на «суспільність, державу, народ», і «лист» молодої жінки, яка пройшла всі кола пекла в реальному житті. Та її пекельний шлях не порушив глибин душі, що залишилася чистою і, головне, люблячою. У творі протиставляється живе, бурхливе життя Манюсі «паперовому» існуванню Массіно. Душа героїні залишається без змін, незважаючи на жорстокі випробування долі, яку героїня сама «прикликала» і якої прагнула.

Сміх — це перше, що подає автор у характеристиці героїні. Образ сміху відтворює її ставлення до життя («начебто лице пустотливе»). Манюся відчуває поезію лісу (слід зазначити, що лісові пейзажі завжди позначені авторською інтонацією; вони характе-

ризують і персонажа, і образ автора), ототожнює своє буття з лісом: «Тямиш той ліс, мій рідний ліс… Се не був ліс, се я була». Перша зустріч у лісі. Народження чарів кохання: «Я ж сконцентрувала всю силу своєї волі, весь огонь своєї пристрасті, всі чари своє душі й тіла, щоб навіки, не затертими буквами вписатися в твою тямку». Таке визнання з вуст закоханої дівчини ми чуємо вперше в українській прозі. Наведений приклад представляє

поетику прози ХХ ст. Образ фатальної жінки набирає чітких новаторських рис. Враження, яке вона хотіла справити на Хому, мало бути «високоартистичне», пейзажі стали «штафажем», однак у ньому героїня — найвагоміший елемент.

Важливим компонентом у структурі твору є опис «сну». Усі «пригоди» Манюсі були лише жахливим сном. Це до деякої міри бароковий момент підкреслює основну новелістичну ідею — ідею повернення.

Повернення до своєї сутності, до душевної чистоти, до рідного краю. Усі жахливі перипетії, подвійна спроба самогубства не вбили в Манюсі віри в себе, у людину загалом. Однак усе це далеко не однозначно. «Віриш у бачення тая? Я вірю. Здається, що якби на хвилю перестала вірити, здуріла б, руку наложила б на себе. А може, ся сама віра — симптом божевілля?»

4. Створити «асоціативний кущ» до образу Марії

Марія:

·         Глибоко відчуває красу природи.

·         Любить ліс.

·         Вірить у кохання.

·         Жахливі перипетії долі.

·         Душевна чистота.

·         Прагнення до нового життя у вірі, надії, любові.

5. Виразне читання уривків із новели «Сойчине крило»

VІ. Підсумок уроку

·         У чому полягає морально-епічний пафос новели?

·         Які художні особливості твору?

VІІ. Домашнє завдання

1. Характеристика образу героя-адресата.

2. Аналіз новели «Сойчине крило».