Лесі Українці роль митця та мистецтва видається особливою, величною та вільною від будь-яких матеріальних інтересів. Справжній митець не прагне слави або багатства, він і так вважає себе щедро обдарованим:

Все, чого душа запрагне,
Я створю в одну хвилину,
В таємні світи надхмарні
Я на крилах думки лину.

Митцю підвладний світ слова, духовності: “Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!” Тому поет в поемі почувається багатим, навіть більше, ніж володар маєтку лицар Бертольдо.

Мистецтво служить людям, але не їхнім меркантильним інтересам – таку думку сповідує Леся Українка. «Проти діла соромного виступає слово праве» – с таким гаслом живе та помирає головний герой «Давньої казки», поет.

В поемі зображений великий конфликт світоглядів. Сильні цього світу, люди влади намагаються підкорити собі митців, поставити їх собі на службу. Але справжній митець ніколи не таке не погодиться. Не поет той, хто тягнеться за золотими лаврами, хто надів кайдани з золота собі на руки, навіть якщо він має талант складати слова. «Сам я вільний і ніколи не зламав чужої волі» – проголошує митець «Давньої казки». І що важливо, поет ніколи не живе поза своїм народом і завжди прагне допомогти людям: «Не поет, хто забуває про страшні народні рани…