Чи можна когось або щось любити до безтями? Відомо, що фанатизм до добра не доводить, він засліплює людину до втрати адекватності. Хоча навряд чи можна любов вгамувати, якщо вона справжня…

Любов – то найсвітліше почуття в світі. Воно дарує людині щастя, радість, сенс життя. Заради того, що любить, людина здатна на великі вчинки, забуваючи себе.

Мати зробить усе, що може, заради своєї дитини, як-от наприклад, у творі Т. Шевченка «Наймичка». Ганна лише перед смертю змогла признатися Маркові, що вона його мати, при цьому все життя була поруч із ним, працюючи в тих людей, яким його підкинула, аби врятувати від жахливої долі байстрюка.

Патріот віддасть життя за Батьківщину. Саме небувалою силою любові до Вітчизни здобували солдати Радянської армії перемогу в Другій світовій війні. Вони вистояли проти краще озброєного супротивника, що атакував без попередження, витримували холоди та голод, поранення та смерть друзів, нестачу медикаментів.

Закохані ладні на справжні безумства заради своїх почуттів. У п’єсі Шекспіра «Ромео та Джульєтта», що безумовно є вічною історією кохання, молоді люди, заради того щоб бути разом, йдуть проти батьків та суспільства, врешті не жаліючи й власного життя.

А хтось здатен вбити через «любов» до грошей або ідеї. Для когось речі важливіші за життя людини. А хтось, як-от оповідач повісті М. Хвильового «Я. Романтика» через сліпу, глуху відданість ідеї відбирає життя у власної матері…

Мабуть, не у всіх цих випадках людьми насправді керує любов. Вірогідно, дуже часто в житті ми плутаємо любов з пристрастю, з бажанням володіти, з жалістю. Фанатизм та любов несумісні, бо фанатизм руйнує, а любов лікує. На мою думку, справжня любов – це чисте та щире ставлення до людини, яке викликає бажання зробити її щасливою. Але щасливою по-справжньому. Інколи для цього треба відступити. Наприклад, дати дитині подорослішати, бо деякі батьки надто сильно піклуються про свою дитину, дають їй усе, а потім вона виростає безпорадною та розбещеною й не може знайти себе у дорослому житті.

Тож на мою думку, «любити без тями» – то пристрасть, а не любов, то бажання володіти та контролювати. А любляча людина у першу чергу думає про того, кого любить, вона тямить, чим саме може зробити його щасливим. Любов наповнює людину зсередини та приносить радість. А на питання «Чи можна вгамувати справжню любов?» я би відповів – «А навіщо?».