Кажуть, це три сестри, а мати їх – мудрість. Три людські цінності, три почуття людського серця. Вони допомагають жити, вони дають радість, дають силу духу у важкі хвилини. Вони рятують, а іноді творять дива.

Хто з них старша? Віра? Віра дає надію, а та призводить до любові. Але вони можуть і мінятися місцями. Іноді все починається з любові. Вона породжує надію, а та зміцнюється до віри. Або, навпаки, в похмурі часи, під час якихось неприємностей раптом затеплиться вогник надії. Розгориться і зміцниться у віру, у віру в краще, в успішний результат. А потім все благополучно вирішиться, і світло любові осяє все навколо.

Але у трьох сестер не так багато сил поодинці. Тому, щоб створити щось значне, людина повинна володіти сильною, непохитною вірою. Ще щирою, невмирущою надією. І ще – любити. Безкорисливо, променисто, від чистого серця.

Я знаю таку історію – в однієї нашої знайомої донька потрапила в автокатастрофу. Вона довго лежала в реанімації, у неї все було переламано, все в опіках. Лікарі сказали, що вона не виживе, що все лікування – тільки мука, краще б вона відразу померла. А якщо виживе, то не зможе вести нормальне життя. Але мама вірила в те, що дочка виживе, не відходила від неї, піклувалася і молилася, хоча вона нерелігійна жінка. Багато родичів вже залишили сподіватися на краще, але дівчинку врятували. Дівчинці потім дали інвалідність, але в цілому вона ходить, вчиться, живе, як нормальні люди.

Коли три сестри, Віра, Надія і Любов збираються разом, вони здатні творити чудеса, звертати гори. А зібратися вони можуть тільки в душі людини, в людському серці, якщо людина знайде там для них місце.