Відомо що у дворянських родинах за поганий тон вважалося одружуватися з людиною нижнього соціального прошарку. Нині ми спостерігаємо подібну картину батьки молодих людей із заможних родин а ж ніяк не хочуть чути про одруження своєї доньки з хлопцем із незаможної родини… Виходить у стосунках кохання не головне?

Над секретом щасливих сімейних стосунків людство б’ється вже багато віків, та досі не вивело універсальної формули. Колись батьки самі вирішували, з ким одружити своїх дітей, незважаючи на романтичні почуття. Сьогодні кохання вважається головним чинником родинного щастя, без якого воно просто неможливе.

Часто можна почути, що побут вбиває кохання, через що родини розвалюються. Та кохання – не лише романтика, це й розуміння, і взаємоповага, і турбота, й інтерес до свого партнера, які приходять з часом, якщо люди зберігають теплі почуття один до одного. Це я спостерігав на прикладі стосунків моїх бабусі та дідуся. Вони прожили разом більше сорока років і зараз немає рідніших одне для одного. Їхню родину укріпляли діти, спільне хазяйство та відпочинок. Той рівень душевної близькості, який вони мають, зберігся через те, що вони ніколи не ображали та не ображалися один на одного. Так вони мені пояснили рецепт свого сімейного щастя.

А що стосується того факту, що батьки намагаються одружити дітей з нареченими свого кола, то тут є певна логіка, адже в такому випадку молоді люди мають багато спільного на культурному рівні, у них схожі погляди та цілі в житті тощо. Та без щирих почуттів будь-які стосунки приречені бути нещасливими, я так вважаю.

На мою думку, правильним є вислів про те, що закохані мають дивитися не один на одного, а в один бік. Тобто закохані мають хотіти від стосунків та від життя того ж самого, інакше їм у житті не по дорозі. І при цьому їх має пов’язувати щире кохання. Оце й є два основних чинника щасливих стосунків. Якщо одного бракує, не вийде нічого доброго, як-от у драмі «Бояриня» Лесі Українки. Оксана нещасна, коли змушена жити чужими звичаями, незважаючи на любов до чоловіка. А скільки нещасливих через відсутність кохання сімей описано в літературі! Шлюб Івана та Палагни у «Тінях забутих предків» М. Коцюбинського, подружжя Кареніних з «Анни Кареніної» Л. Толстого тощо.

Виходить, без кохання не буває щасливих стосунків, та й одного кохання замало.