На мою думку, вислів «Кому дозволена мета, дозволені і засоби» звучить неоднозначно. Автор може мати на увазі не просто різні, а взагалі діаметрально протилежні речі.
Можна зрозуміти ці слова так: хто справді поставив перед собою мету, той обов’язково знайде засоби для її досягнення.
Мне 12 лет. Многие мои сверстники считают себя уже достаточно взрослыми для того, чтобы не верить в чудеса. А я недавно понял, что все не так просто.
Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень – провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці.
Я думаю, что образ господина Журдена совсем не устарел на сегодняшний день. И сейчас объясню, почему. Это человек, который забыл о своих близких и пытается переделать себя под искусственный образец.
Когда-то перед человеком встала проблема. Как измерять ценности материального мира? Как оценить труд и стоимость вклада человека в общее благосостояние? Тогда человек изобрел деньги.
Василь Стефаник недаремно вважається майстром психологічної прози. Його твори приковують до себе увагу детальним зображенням найменших порухів людської душі. Яскравим прикладом цього слугує твір «Новина», який належить до жанру новели. Твір базується на реальних подіях, що мали місце у голодному 1898 році в селі Трійці.
«Конотопська відьма» Григорія Квітка-Основ’яненка є одним з найвідоміших творів цього талановитого письменника. В «Конотопській відьмі», яка за жанром є бурлескно-реалістичною повістю, автор майстерно описав життя та побут на Україні ХVІІІ ст., зробивши сатиричний акцент на недолугості та обмеженості козацьких старшин, що отримували свої посади не відповідно до своїх талантів та вмінь, а у спадщину.
«Конотопська відьма» – сатирично-реалістична повість Г. Квітки-Основ’яненка, в якій у зневажливо перебільшеному вигляді показане життя козацької верхівки ХVІІІ ст. Автор розкриває усі вади тогочасного суспільного устрою, події у повісті практично що перетворився на фарс, де честь і совість вже не грають ніякої ролі, де високі посади отримуються не за здібностями, а в якості спадщини.
Среди множества произведений, посвященных учителям, одно из них остается в памяти надолго, так как впечатляет до глубины души. Это рассказ Валентина Распутина «Уроки французского». Небольшой по объему, но очень глубокий по содержанию, он не оставляет равнодушным читателя, освещая тонкие грани взаимоотношений учителя и ученика.
Люди часто кажуть: «Я відчуваю…» Наприклад, я відчуваю любов до своєї дівчини, я відчуваю злість на хама, відчуваю смуток, коли друзі довго не дзвонять і не пишуть. Це так, для прикладу – зазвичай друзі завжди дзвонять мені вчасно або я сам їм дзвоню. Просто почуттів так багато, вони настільки різноманітні! Що ж таке почуття?