Тип уроку: узагальнення і систематизація знань і способів діяльності.

Форма проведення: урок-роздум.

Навчальні цілі:

•   організувати діяльність учнів з узагальнення і систематизації знань у рамках теми: «Художній світ роману М. Булгакова «Майстер і Маргари­та»;

•   створити умови для засвоєння фундаментальних філософських ідей, зокрема про межі між істиною і брехнею, добром і злом, вірою і безвір’ям;

•   забезпечити встановлення учнями внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків. Цілі, орієнтовані на розвиток особистості учня:

•   створити умови для розвитку у школярів умінь формулювати проблеми, пропонувати шляхи їх вирішення, знаходити в творі незрозумілі для себе, «темні» місця, замислюватися над їх художнім значенням;

•   створити умови для розвитку уміння формулювати власну точку зору, висловлювати і аргументувати її.

Виховні цілі:

•   сприяти розвитку уміння спілкуватися між собою;

•   допомогти учням усвідомити цінність спільної діяльності.

Оформлення дошки:

1. «…Щоб воздати кожному за справами його». (Апокаліпсис Святого Іоанна Богослова)

2.«… Бо близький суд і віддяка, а він (Сатана) має владу лише на короткий час». (Андрій Кесарійський. Тлумачення Апокаліпсису)

3. «Господь, що «всім хоче спастися, і в розум істини прийти», невозбранною благодаттю світла Свого сяє на всіх, але повідомляє кожному у міру чистоти духовних очей його». (Там само).

Урок проводився в класі з гуманітарною профілізацією. Це завершальне заняття в системі уроків за романом М. Булгакова «Майстер і Маргарита»

На попередніх трьох уроках розглядалися художні, ідеологічні і філософські особливості роману.

Останній урок — це роздум над фіналом з опорою на суб’єктний (осо­бистий) досвід учнів.

Цей урок складається з трьох частин (30+30+30).

Перша частина уроку

Задає тон навчального заняття, налаштовує на творчу діяльність, включає емоційну сферу особистості. Учитель повертає учнів до питань, поставлених на першому уроці з вивчення роману (відповіді на них дано не було): «Чому «він не заслужив світла, він заслужив спокій»? Хто насправді Воланд — носій зла або добра? («… так що ж ти, нарешті? — Я — частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно скоює благо». Гете. «Фауст»)». Ці проблемні питання і ство­рюють ситуацію інтелектуального й емоційного пошуку відповіді.

У першій частині уроку перевіряється домашнє завдання, потім учні працюють у групах. Кожна група готує розгорнуту відповідь з прикладами з тексту по одному з проблемних питань, запропонованих учителем і сами­ми учнями (протягом усього вивчення роману учні ставили питання і ви­рішували проблеми, що відображають їх особисті, цікаві їм відчуття). »   Спокій — це покарання чи нагорода?

Чому суд творить не тільки Бог, а й Сатана? »

Чому Воланд зображений Булгаковим так привабливо?

Добро чи зло несе він?

Робота в групах вимагає від учнів уміння не підноситися, співробітничати один з одним, прислухатися до думки опонентів; уміння міркувати, будувати своє висловлювання так, щоб слухачам було все зрозуміло. Під час роботи учні широко використовували літературну критику, додаткову літературу (її підготували наперед), різні словники, у тому числі філософський.

Друга частина уроку найголовніша. У її основі лежать діалогові методи співпраці і співтворчості всіх суб’єктів уроку (учень-учень, учень-учитель-учень).

Учні разом із учителем підбивають підсумки роботи в групах. Оскільки всі питання, вибрані для обговорення в групах, носять філософський ха­рактер, однозначної відповіді і повної одностайності, природно, не можна чекати. Тому нижче наводяться найзагальніші, найбільш популярні від­повіді.

<=> 1-ша група. Тема: «Спокій — це покарання чи нагорода?»

Зміст відповіді: У російській і світовій літературі мотив спокою як вищої цінності традиційний. Пушкіну «спокій і воля» необхідні для повернення гармонії. Мається на увазі не зовнішній спокій, а творчий.

Спокій, обіцяний Майстру, звичайно ж, виглядає привабливим після всього, що він переніс. Майстер одержує те, чого жадав.

Учитель: Але характер цього спокою неясний. Як по-вашому, де знахо­диться «вічний притулок»?

Долі героїв виявилися пов’язаними з князем Пітьми, і свою нагороду вони могли отримати тільки з його рук. Отже, і «вічний притулок» знахо­диться в його «відомстві». Тут ми бачимо те, що було дорогим самому Булгакову і чого йому так не вистачало: кохана жінка, свій будинок, сад, музи­ка, добрі знайомі. Прочитайте опис притулку.

Мимоволі виникають питання: як же «добрі знайомі» потраплять у «спокій»? Та і чи потребує їх Майстер, той, хто уникає людей? Про що і для кого він буде «писати при свічках гусячим пером»? Усе це бажане для зму­ченої, втомленої людини, але це не повнокровне земне життя, про яке ска­зано: «Нема на світі щастя, та спокій є і воля» (О. Пушкін). Ні щастя на землі, ні відходу у світло Майстер не заслужив. Воланд говорив, що «кож­ному буде дано по його вірі». Майстер не знаходить світла також згідно зі своєю вірою, позбавленої надії на порятунок. Насолоджуватися «голим» світлом здатний лише зраджений Ієшуа, обмежений і догматичний Левій Матвей, який не володіє творчим генієм.

Це усвідомлює Ієшуа і тому просить Воланда нагородити Майстра спо­коєм. Правда, ціна такого спокою — відмова від творчості. У Пушкіна «спокій» стоїть поряд із «волею» (духовною незалежністю). Блоку спокій міг тільки снитися. Найтяжчий гріх Майстра («Пілатів гріх») — відмова від творіння, від пошуку істини. І та обставина, що влада позбавила його пра­ва говорити з людьми, тобто мати сенс нормально жити, не може бути пом’якшенням провини. Правда, спокутавши вину відкриттям істини, Майстер заслужив прощення і гідний свободи і вдячності. Але не світла! Той, хто залишає будинок, не заслужив світла. Його роман нікого не вряту­вав. Світло пішло з серця Майстра ще до того, як він закінчив роман. Світ­ло Місяця, яким освітлюється кінець роману, не світло. Це — світло смерті. Спокій — це і є смерть. Спокій неповноцінний без світла. Булгаков показав, як Майстер ййполегливо реалізував свій талант і гординю художника на догоду Сатані, тому що повна свобода, як ніщо, близька дияволу, чому твор­чість стає гранично відповідальною і небезпечною для душі справою. (Май­стер показав істину, доти всім закриту.) Власне, це одна з головних ідей «останнього, західного роману».

•=> 2-га група. Тема: «Чому суд творить не тільки Бог, а й Сатана? Чи можна вважати торжеством добра покарання лиходіїв, зроблене руками Воланда?»

Зміст відповіді: І. Золотуський писав: «Воланд прибуває до Москви як ревізор і як спостерігач. А частково і як суддя. Функції судді довірені бісу?»

Воланд виказує улюблену думку Булгакова: кожному буде дано по його вірі. І зло, і добро однаковою мірою наявні у світі, але вони не дані згори, а породжуються людьми. Отже, людина вільна у своєму виборі. І, значить, вона повністю відповідальна за свої вчинки.

Каральні дії Воланда спрямовані не стільки проти тих, хто робить явно погані справи, скільки проти тих, хто хотів би їх зробити, але вичікує або боїться.

У завершальних розділах Воланд здається утомленим від боротьби зі злом, від тягаря людських злочинів.

Чи вершить Воланд справедливість? Ні, і не може, оскільки справед­ливість на землі взагалі нездійсненна до Страшного Суду.

3-тя група. Тема: «Чому Воланд зображений таким привабливим? Добро чи зло несе він?»

Учитель: Наприкінці 80-х років зазвучали вислови священнослужителів про те, що «Майстер і Маргарита» роман «диявольський», який прославляє Сатану, і що навіть тримати його в будинку православний християнин не може.

Так, перед мислячим читачем має постати питання: як сприймати образ Воланда і самі його діяння? Адже Воланд такий привабливий, адже він карає лише хабарників, бюрократів, зрадників і навіть богохульників. І це при тому, що мало не з перших сторінок більш-менш освічений читач знає: перед ним князь Пітьми — Сатана.

Сатана — позитивний герой? Роман — про диявола? Адже Воланд не викликає жаху і огиди, хоча і має. Але цього не відбувається. Автор — на боці диявола? Тоді роман — твір сатанинський і антихристиянський, а образ Христа в романі явно спотворений.

Учні: Воланд величний, мудрий, неначебто справедливий. Але таким ворог роду людського і має здаватися, щоб привертати серця людей і губи­ти тих смертних, що повірили йому.

Чи творить Воланд добро? Ні, він вершить зло. Але все зло в романі пос­тавлене в найжорсткіші рамки. Зіткнення з ним змінило на краще Бездом­ного й інших. Чому? Може, тому що розкаялися, і диявол над ними більше не владний? Не за бажанням Воланда, а всупереч йому здійснюється спра­ведливість в епізоді з Фрідою. І найважливіший доказ — не загибла душа Маргарити, тому що ціною власної погибелі героїня збиралася купити по­рятунок для іншої людини — Майстра. Але і про це готова була забути, щоб допомогти Фріді. (Порівняйте: «Зберігший душу свою втратить її; а втра­тивший душу свою заради Мене збереже її». Євангеліє від Матвея.)

Наприкінці Воланд виконує волю Ієшуа. Але нас не повинне збентежу­вати, що його просять: це не обов’язково має означати, що Ієшуа і Воланд — Світло і Пітьма — рівноправні. Справа, можливо, в характері самого Ієшуа, який не бажає наказувати.

Таким чином, Воланд у Булгакова — втілення вічних і нерозв’язних су­перечностей життя в їх нерозривній єдності. От чому Воланд виявився такою загадковою фігурою. Авторська іронія жодного разу не торкається Воланда — він утілює Вічність. Він — вічно існуюче зло, яке необхідне для існування добра.

Учитель: Як бачите, ми знову повернулися до епіграфа. Послухаємо пові­домлення.

Це повідомлення — результат дослідницької роботи однієї з учениць — пов’язує воєдино роман Булгакова, трагедію Гете «Фауст» і книгу Іова.

Учень: Як же зрозуміти епіграф? Це можна зробити тільки в контексті трагедії Гете «Фауст». Протягом усієї трагедії Мефістофель тільки і чекає зручного випадку, щоб згубити Фауста, примусити його вимовити обумов­лену фразу: «Зупинися, мите! Ти чудова!» — і заволодіти його душею.

Так хто ж дав право Мефістофелю спокушати Фауста і чим це оберну­лося?

Чи можна погодитися з думкою, що вся дія роману розгортається для однієї людини — Івана Бездомного-Понирьова? Обґрунтуйте від­повідь.

»   Чи дійсно необхідне у світі зло?

2. Що вкладали в-поняття «спокій» Пушкін, Лєрмонтов, Блок, Булгаков?

3. Висловіть свою думку про ілюстрації до роману. Якщо це можливо,

створіть свої малюнки.

Завдання №1 — на оцінку «6—8»; завдання №2 — на «9—11»; завдання №3 — на «12».

Рефлексія. Цей етап показав, що урок досяг своєї мети, учнів продовжу­вали хвилювати проблеми, поставлені на уроці, причому вже незалежно від тексту роману, а виходячи з власного життєвого досвіду; це були спостере­ження, погляди на світ і на себе в цьому світі.

У цій самій частині уроку учням була дана можливість оцінки, самооцін­ки і взаємооцінки діяльності кожного.

Висновок. Складні і основоположні для сучасного буття проблеми підняв Булгаков. Чи зрозуміють їх старші школярі? Але кому ж, як не їм, і осягати ці високі матерії? Школа просто зобов’язана дбайливо і відповідально під­вести учнів до сприйняття і розуміння головних питань життя.