Мета: узагальнити образ Печоріна; розкрити трагедію обдарованої особистості в умовах самодержавства; показати схожість і контрастність образів Печоріна, Онєгіна, «байронічного героя»; розвивати критичнее мислення та толерантне ставлення до оточуючих.

Обладнання: таблиці результатів групової роботи із попереднього уроку, заготовка трьох кіл («Кола Вена»), маркери.

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення.

На самоті людина почувається

менш самотньою.

Дж. Байрон

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда

·         Чому Печорін утрутився в життя контрабандистів?

·         Чим закінчилось його втручання?

·         Як складаються взаємини Печоріна з «водяним товариством» у повісті «Княжна Мері»?

·         Що спільного в Печоріна та Вернера? Чому вони не стали друзями?

·         З якою метою Лермонтов протиставив Печоріну Грушницького?

·         Що вам сподобалось в особистості Печоріна, а чого ви не розумієте?

2. Перевірка домашнього завдання

Проводиться аналіз записів до таблиці Елвермана (основна робота — з інформацією другої колонки).

Приклад:

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Про покоління, до якого належить Печорін, Герцен писав: «…Усі ми в більшій чи меншій мірі Онєгіни, якщо тільки не віддаємо перевагу тому, щоб бути чиновниками або поміщиками… Ми займаємося всім: фізикою, філософією, любов’ю, військовим мистецтвом, містицизмом, аби тільки розсіятися, щоб забути про величезну порожнечу, яка гнітить нас…». Роман Пушкіна вплинув на формування задуму Лермонтова — створити образ «героя свого часу». Інакше як пояснити наявність у романі «Герой нашого часу» того, що було замислено, але не втілено в остаточному варіанті тексту «Євгенія Онєгіна»? А якщо говорити про спільні риси обох згаданих героїв і байронівського типу героя, то слід визнатиїх у чомусь дуже подібними, але одночасно і суто індивідуальними.

(Оголошення теми, мети уроку та робота з епіграфом.)

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Печорін і байронічний герой. Колективна робота

Бесіда

·         Які риси байронічного героя ви помітили в образі Печоріна? (Самотність нескореного вільнолюбивого бунтаря зі стражденною душею, постійне невдоволення собою, своїм життям та прагнення знайти «себе справжнього», своє місце в житті)

·         Що, на вашу думку, заважає Печоріну жити повноцінним життям? (Протиріччя життя: він розцінює самого себе як «морального каліку», у якого зсохлась,випарувалась, померла «краща половина душі». Перед дуеллю Печорін замислювався: для чого він жив, задля якої мети народився? Він говорить: «А, дійсно, вона існувала і, напевно, було мені призначення високе, тому що я почуваю в душі своїй сили безмежні». Та він не знайшов діяльності, яка відповідала б його «безмежним силам». Він витратив їх на ламання життя «чесних контрабандистів», викрадення Бели, убивство Грушницького тощо. Він відчуває, що приносить горе або загибель кожному, з ким зближується. А це свідчить про загострене почуття совісті в героя.)

2. Печорін і Онєгін. Колективна робота з подальшим узагальненням

Бесіда

·         Що об’єднує героїв романів Пушкіна і Лермонтова?

·         Що їх різнить?

·         Чим відрізняються сцени дуелі в романах «Євгеній Онєгін» і «Герой нашого часу»?

·         Чому Пушкін звинувачує свого героя у вбивстві, а Лермонтов прощає Печоріна, знаходить йому виправдання?

·         Якими є проблеми особистого щастя в романі Пушкіна, а які — в романі Лермонтова? Як їх вирішують герої?

·         Чому героїв обох романів називають «героями свого часу»?

·         Чи можна їх назвати «зайвими людьми»? Чому?

Підсумок

Євгеній Онєгін Пушкіна живе типовим для «золотої молоді» того часу життям: бали, ресторани, прогулянки Невським проспектом, відвідування театрів. Він виділяється із загальної маси аристократичної молоді. Автор підкреслює його «мріям відданість, дивність і різкий, холодний розум», честь, благородство душі. Онєгін не розчарувався у способі життя та інтересах світського товариства, йому імпонує політична та соціальна ситуація в Росії. Лермонтовський Печорін спочатку прагне світських задоволень, потім розчаровується в них, робить спробу зайнятися наукою, читати книги та байдужіє до всього. Герцен назвав Печоріна «молодшим братом Онєгіна». Печорін — це «Онєгін нашого часу, герой нашого часу»,— так сказав про нього Бєлінський. «Онєгін нудьгує, Печорін глибоко страждає.» Стан  Печоріна є трагічнішим, він за натурою більш талановитий і чуттєвий. Це — сильна і вольова особистість, яка прагне діяльності. Та попри обдарованість і багатство духовних сил він, за його власним визнанням,— «моральний каліка». Його характер та поведінка сповнені протиріч.

Протиріччя Печоріна, за визначенням Лермонтова,— «хвороба» покоління того часу. Печорін говорить: «Ціле моє життя було тільки ланцюгом сумних і невдалих протиріч серцю або розуму». З одного боку, Печорін — скептик, розчарована людина, з іншого,— у ньому є велике прагнення життя та діяльності. У ньому здоровий глузд бореться з почуттями, розумом і серцем. Свою увагу до жінок Печорін пояснює потребою честолюбства, але ми бачимо, що він здатний на глибоке кохання. За Онєгіним ми помічали те саме. Мета та сенс життя для Онєгіна мали свій філософський інтерес, але не стали основним питанням, як для Печоріна.

Хто винен у тому, що Печорін перетворився в «розумну непотрібність», у «зайву людину»? Сам герой на запитання відповідає так: «У мені душа зіпсована світом», тобто світським товариством, у якому він жив і від якого утекти не зміг. «Моя безбарвна молодість протекла в боротьбі із собою та світом: кращі мої почуття, боячись насмішок, я ховав у глибині серця: вони там і померли.»

У 20-ті роки ХІХ ст., роки Онєгіна, із дворянського прошарку вийшли декабристи. А Печорін — людина 30-х років, типовий герой свого часу.

ІV. Рефлексія

1. «Кола Вена»

Порівнюються байронічний герой, Онєгін і Печорін — три кола мають спільну поверхню та індивідуальні площини: кола заповнюються спочатку колективно, потім робота продовжується в зошитах.

2. Повернення до епіграфу уроку. Написання есе, темою якого є епіграф

V. Домашнє завдання

Підготуватись характеризувати жіночі образи роману.