Напевно, кожен з нас хоча б зрідка замислювався над питанням своєї освіти. Яку людину можна назвати освіченою? Кожна людина вкладає в це поняття свій зміст. Сьогодні я прочитав твір С.Кокоріної, в якому вона теж зачіпає проблему розуміння сутності освіти.

Позначена автором проблема є дуже актуальною в наші дні. Про неї пишуть в газетах, її обговорюють філософи, соціологи, політики, педагоги. Відштовхуючись від думки, що «освіта – занурення людини в минуле, сьогодення, майбутнє культури», автор аналізує кожен етап та приходить до висновку, що людина отримує освіту «з дитинства»; з самого народження ми осягаємо світ і вчимося взаємодіяти з ним.

Яка ж позиція С.Кокоріної? Слідом за психологом Лендретом, вона вважає, що «освіта – це те, що залишається, коли все вивчене забувається».

Я не можу не погодитися з думкою автора. Дійсно, не кожну людину, що отримала якийсь обсяг знань, можна назвати освіченою. Наприклад, відомий літературний герой Митрофанушка з комедії Д.Фонвізіна «Недоросль» навчається; пані Простакова наймає йому різних вчителів. Але така освіта – це лише данина моді та вимога часу, а сам Митрофан навчатися не хоче.

Грамотний фахівець з будь-якої справи – це всебічно розвинена особистість. Такі люди ніколи не зупиняються на досягнутому, прагнуть до самореалізації. Вони можуть застосовувати свої знання на практиці. Згадаймо, наприклад, Штольца з роману І.Гончарова «Обломов». Його дійсно можна назвати освіченою людиною. Він використовує на практиці отриманий в університеті багаж знань. Штольц – активна та грамотна людина, у нього вишуканий смак та гарні манери.

На закінчення хотілося б сказати, що прочитаний мною твір С.Кокоріної ще раз змусив мене замислитися над питанням про велику різницю між поняттями «отримати освіту» та «бути освіченим».