– Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
– Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
– Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити!
– Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
У меня много друзей. С некоторыми из них я познакомился еще в детском саду, другие живут со мной на одной улице. Когда я пошел в школу, то у меня появились новые друзья, с которыми я учусь в одном классе. Мне нравится проводить с ними время – гулять, играть в игры, смотреть фильмы и даже делать вместе домашние задания.
Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.
Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю.
Я маю багато друзів та приятелів. Але Сергій серед них є найкращим другом. Ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. На жаль, за однією партою ми з Сергієм не сидимо. Вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.
Серед багатьох моїх подруг найближчою я вважаю Віку. Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Вікою дружимо вже вже три роки!
Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями».
Коли ми говоримо про важливих людей у своєму житті , то найчастіше розставляємо їх у такому порядку – батьки, близькі родичі, друзі, знайомі. Батьків та родичів не обирають, знайомих не впускають занадто глибоко у життя. І тільки справжній друг – та людина, стосунки з яким базуються на взаємності, доброзичливості, щирості та симпатії.
Цікаве словосполучення – віра в людину, адже прийнято вірити в Бога. Ну, або у власні сили. А тут – вірити в іншого. Як же в нього вірити, адже він просто людина? Ніхто ж не ідеальний. До голови ж йому не залізеш, може, він щось там собі думає погане, щось проти тебе замишляє.
Рассуждая о важных людях в своей жизни, мы чаще всего расставляем их в таком порядке – родители, близкие родственники, друзья, знакомые. Родителей и родственников не выбирают, знакомых не впускают слишком глубоко в жизни. И только настоящий друг – это человек, отношения с которым основываются на взаимности, доброжелательности, искренности и симпатии. Вот так случается – встречаются двое незнакомцев и при определенных условиях становятся незаменимыми друг для друга.
У меня много друзей и товарищей: в школе, во дворе, в секции футбола, где я занимаюсь. А Марат среди них – лучший друг. Мы живем с ним в одном дворе и учимся в одном классе. Правда, за одной партой мы с Маратом не сидим. Учителя нас рассаживают, чтобы мы не отвлекали друг друга на уроках.
У моего друга темные волосы, карие глаза. Он худой и немного ниже меня ростом, хотя мы с ним ровесники. Но при этом Марат сильный, выносливый и не жалуется на спортивную форму.