Мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. Я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг Максим.

Якось улітку ми разом з Максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. Раптом із-за рогу вискочила зграя собак. Вони всі голосно загавкали. А одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. Ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.

Поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. Я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. В цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. Але Максим врятував мене від нього.

Почувши грюкіт, Максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. Він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. Пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. Собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.

Максим допоміг мені дістатися мого двору. Він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. За все це я йому дуже вдячний.

Я написав цей шкільний твір саме про Максима, тому що він — вірний друг, найкращий товариш!