Мета: розвивати писемне зв’язне мовлення учнів; навчати вмінню самостійно викладати думки, аргументувати власні твердження, робити узагальнення й висновки; виховувати почуття національної гідності, справедливості.

ХІД УРОКУ

І. Оголошення теми, мети уроку

II. Актуалізація опорних знань учнів

III. Формування нових знань, умінь та навичок

1. Бесіда на повторення

·         Назвіть складові (структурні компоненти) твору-роздуму. (Складовими (структурними компонентами) частинами роздуму є теза (основна думка), аргументи (доведення). У будьякому роздумі є дві, а іноді й три частини. Найчастіше в першій міститься теза, тобто твердження, яке треба довести, у другій — дається обґрунтування висловленої думки, наводяться аргументи. Третя частина — це висновки)

·         Якими бувають доведення (докази)?( Доведення бувають прямі й непрямі. При прямих доведеннях тезу обґрунтовують безпосередньо, при непрямих її доводять через спростування інших думок, протилежних до тієї, що треба довести. Висловлювання з непрямими міркуваннями ще називають роздумом від супротивного)

·         Дайте визначення індуктивного та дедуктивного твору-роздуму. Поясніть побудову кожного з них. (Залежно від способу логічного мислення розрізняють індуктивний і дедуктивний роздуми. При індуктивному способі спершу розглядають і аналізують факти, а потім уже роблять висновок, формулюють основну думку, при дедуктивному — навпаки: висловлену головну думку підтверджують необхідними аргументами)

2. Слово вчителя

Характерною ознакою тексту типу роздуму є розташування речень стосовно причини й наслідку (чи обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні). Роздум виражається переважно в приєднувальних конструкціях. Характерним для творів цього типу є також вживання вставних слів (по-перше, по-друге, на мою думку, по-моєму, по-вашому, наприклад, скажімо, отже, таким чином тощо) і речень (Мені здається. Я вважаю. Я міркую так. Можна навести приклад). Ці слова та речення в текстахроздумах (міркуваннях) виступають засобами зв’язку між реченнями. Необхідно пам’ятати про абзаци. Кожну, думку, висловлену кількома, а іноді й одним реченням, треба починати з нового рядка. Між абзацами повинен бути смисловий, логічний зв’язок. Рядок треба дописувати до краю, не уникаючи переносів.

III. Формування нових знань, умінь та навичок

1. Бесіда з учнями

·         Поясніть значення алегоричної назви твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

·         У чому виявляється новаторство роману?

·         Поміркуйте, які персонажі роману уособлюють виразників різних суспільних та особистих інтересів? Систематизуйте персонажі-характери роману за принципом їх соціальної диференціації та за життєвими принципами.

·         У чому полягає особливість реалізму твору?

·         Охарактеризуйте жахливі соціальні умови життя в с. Піски, спричинені свавіллям панів Польських.

2. Читання вчителем зразка твору

3. Робота учнів над текстом твору-роздуму.

Удосконалення творчої роботи на чернетці

Під час першого читання твору в чернетковому записі більше уваги приділяти його змісту. Також треба визначити:

1. Чи відповідає написане темі?

2. Співвідносність епіграфа (якщо є) з текстом та темою.

3. Як розкрита у творі основна думка?

4. На які частини ділиться твір і чи є логічний зв’язок між ними?

5. Чи відповідає зміст написаного складеному планові, обраному стилю й типу мовлення? 6. Якщо немає плану, чи наявна послідовність викладу.

7. Чи дібрано переконливі аргументи (факти, приклади), доцільність використаного ілюстративного матеріалу.

8. Доречність цитат, їх оформлення.

9. Відсутність фактичних помилок, хибних думок, змішування матеріалу.

10. Обсяг твору.

11. Відсутність орфографічних, пунктуаційних, лексичних помилок.

4. Аналіз учителем 2–3 учнівських робіт

5. Переписування твору з чернетки

Зразок учнівського твору

Історія України має багато трагічних сторінок, але найбільшою для нашого народу стала ліквідація Гетьманщини й перетворення вільного селянина на безправного кріпака. Дуже часто  кріпосниками ставали давні вороги українців — польські пани та підпанки, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився в Пісках пан Польський.

Уперше прибувши в Піски, що подарувала йому цариця, і відчувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию та слухняно виконували волю господаря. І на другий день генерал привів «москалів», котрі швиденько прикладами гвинтівок заспокоїли непокірних.

З того все й почалося… Пан вдається й до мерзенного обману піщан, що братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. І зрештою вільні колись селяни стали панськими. Уперше біда затесалась у село у вигляді царського генерала, а згодом з’явилась разом із удовою-генеральшою та її синочками. Тепер піщани зрозуміли, що пропали навіки. Кріпосники за короткий час так запрягли «волів» у ярмо, що тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня. Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зносили у двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати. Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, усе йшло через прикажчиків, її мозок працював тільки над вигадуванням страшних, принизливих покарань своїм дворовим. Навіть серце генеральші грілося не біля дітей та онуків.  Свою любов вона віддала котам. А тим, хто вичісував тих котів, стелив їм постіль, доводилось гірко. Так, наприклад, за наказом генеральші люто катують веселу дівчину Уляну. Дівчині доводиться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим кошеням на шиї, якого вона ненароком придушила.

Зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині Василь Семенович Польський. При ньому кріпаки вимушені були працювати на панщині вже шість днів на тиждень. На відміну від генеральші, Василь Семенович спілкувався із своїми кріпаками. Ще підлітком скуб ровесників за чуба, юнаком цінував красу молодих кріпачок.

На мою думку, пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами. Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально розкладалося. Пияцтво, злодійство стали звичайними явищами серед кріпаків.

Я вважаю, що сила критичного реалізму Панаса Мирного полягає саме в тому, що він у яскравих художніх образах розкрив антинародну сутність кріпосництва, показав справжній зміст царських реформ, правдиво відтворив пагубність і розтлінність впливу залишків кріпосного права в пореформену добу.

Отже, Панас Мирний стоїть у перших рядах борців протии поміщицько-кріпосницької неволі, його твори на цю тему становлять нову сторінку в розвитку українського критичного реалізму.

ІV. Домашнє завдання

Підготуватися до конференції за вказівками вчителя.