Мета: ознайомити зі своєрідною культурою Японії; підготувати учнів до сприйняття поезії Мацуо Басьо; розвивати навички самостійного пошуку потрібної інформації; відповідної її презентації; виховувати допитливість, любов до книги.

Обладнання: відео- та фотоматеріали; аудіозаписи японської музики; демонстраційні матеріали до повідомлень (картини, оригамі, нецке, ікебана та ін.).

Теорія літератури: танка, хоку.

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності школярів

— «День без праці — день без їжі»,— говориться в японському прислів’ї.

Оскільки наша праця розумова, то день без пізнання нового — це день, що минув марно, залишився без духовної їжі. Отож, сьогодні ми «помандруємо» до

незвичайної країни — Японії, яку ще називають Країною вранішнього сонця.

Дехто з вас ознайомився з відомостями про неї, і сьогодні зможе поділитися

ними зі своїми товаришами.

А говоритимемо ми на уроці про японську культуру, літературу.

II. Оголошення теми й мети уроку

III. Презентація учнями повідомлень про Японію, її історію, звичаї,

традиції, культуру

1 – й у ч е н ь (в кімоно або в образі екскурсовода). Японія (показує на карті або глобусі) розташована на Сході, на 4 тисячах островів у Тихому океані.

Найбільшими є чотири острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю і Сікоко. Це країна

вулканів — їх там 150, і 40 з них — діючі. Найвища точка Японії — гора Фудзіяма (Фудзі), яка є священним символом країни. У Японії постійно відбуваються землетруси (в середньому по чотири поштовхи на день), 10–15 разів на рік

бувають цунамі — великі хвилі (до 10 метрів заввишки), що накочуються на

берег і знищують усе на своєму шляху. Столиця Японії — місто Токіо, в якому

проживає 30 мільйонів мешканців. Править країною імператор, а основна релігія — буддизм.

2 – й у ч е н ь. Японія — економічно високорозвинена країна, посідає чи не

перше місце у світі за рівнем розвитку новітніх технологій та винаходів. Разом

із тим японці шанують культуру, традиції свого народу. Лише в Японії можна

бути присутнім на таких святах, як «милування осіннім листям» (момідзігарі);

«милування місяцем» (цукімі); «милування тихими снігами» (юкімі); «милування квітами» (ханамі).

3 – й у ч е н ь. Уже багато сотень років японці влаштовують для себе незвичайне свято — тяо-ю. Це — чайна церемонія, яка відбувається в спеціально

облаштованих будиночках серед саду. Люди відпочивають, облишивши повсякденні турботи, і розмірковують, намагається побачити довкруги себе і в собі

прекрасне, мовчки споглядають гармонію світу та чаюють.

4 – й у ч е н ь. Японці уславилися також мистецтвом ікебани. Це традиційне

для японців мистецтво створення художніх композицій із рослин. Ікебану виготовляють із бамбуку, гілочок сосни, квітучих гілочок сливи та сакури (вишні), плодів, насіння, корінців, кори. Обов’язкове правило: до білих квітів

додають червоні, а до червоних квітів — зелені або рослини, які мають світле забарвлення.

Основою композиції є три гілки, що символізують небо, землю й людину. Довжина «неба», дорівнює 1,5 (півтори) висоти вази, не враховуючи тієї частини,

яка стоїть у самій вазі; висота «людини» — 3/4 висоти «неба», а висота «землі» — половина висоти «неба».

(Демонстрація зразків ікебани або фотографій виготовлених власноруч

композицій.)

5 – й у ч е н ь. Японці славляться ще й виготовленням мініатюрних скульптур

нецке. Нецке виготовляли зі слонової або риб’ячої кістки, дерева, каменю.

Зображували майстри мандрівних акторів, селян, міських ремісників, а найбільше — богів, наприклад бога багатства Дайкоку або бога мудрості Фукуроку.

Трапляються й мініатюрні зображення тварин, птахів, риб, навіть комах. (Демонстрація зразків нецке або їх фотознімки, малюнки.)

6 – й у ч е н ь. Японія — країна своєрідної, самобутньої культури, досить незвичної для нас, європейців. Наприклад, орігамі — це мистецтво складання

фігурок з аркушів паперу (демонстрація фігурок з паперу); бонсай (бансай) —

вирощування карликових дерев у горщиках. (Демонстрація фотографій, відео

або самих рослин.)

Пригадаємо й боротьбу сумо (вага борців-товстунів перевищує 130, а іноді

і 170 кілограмів).

7 – й у ч е н ь. В японському місті Кіото є незвичайний «Сад каміння». На

білому піску стоять на певній відстані один від одного 15 чорних необроблених

каменів. Особливістю цього саду є те, що з будь-якого місця галереї, що оточує

цей сад, видно лише 14 каменів. Один із них завжди залишається невидимим.

Цей камінь — символ істини, яку люди шукають і не можуть знайти, а також натяк на те, що всі люди різні, у кожного своя правда і до цього слід ставитися з розумінням.

У ч и т е л ь. Японці кажуть: удивляйтесь у звичайне — і побачите несподіване, удивляйтесь у негарне — і побачите красиве, удивляйтесь у просте — і побачите складне, удивляйтесь у частини — і побачите ціле.

Це бачення краси буденного, звичайного втілилося в багатьох видах японської культури, а особливо — у літературі, поезії. Одним із найвидатніших поетів світу є Мацуо Басьо, з життям і творчістю якого ми ознайомимося наступного уроку.

IV. Домашнє завдання

Прочитати за підручником статті про культуру Японії, уміти розповідати

про її самобутність. Знайти додаткові цікаві відомості про Японію, ілюстративні матеріали; виготовити ікебану, оригамі, звернути увагу на японські речі,

прилади, що є вдома.

V. Підбиття підсумків уроку