– Хто може позичити мені синонімічного словника української?

– Тобі прямо зараз треба? В мене є, та він удома. Можемо зайти після школи.

– Дуже дякую! Мені треба підготуватися до уроку. Хотів взяти в бібліотеці, та там усі словники позабирали. Мабуть, мої однокласники також усі готуються.

– Словники – річ корисна, тому краще мати їх в себе вдома.

– Та нащо! Ось пройдемо тему, а потім що із ним робити? Лише місце на поличці займатиме.

– О, в мене ідея! Ти можеш скористуватися онлайн-словником з інтернету! Там все таке ж, як у книжці, та ще й краще, бо завжди під рукою.

– Дякую за пораду. В мене складається враження, що ти часто користуєшся словниками, якщо так добре обізнаний на цю тему.

– Звичайно! По-перше, я часто користуюся двомовними словниками для перекладу з англійської.

– Це зрозуміло, тут без словника ніяк.

– Звісно. Ще в мене є орфографічний словник, в якому подане правильне написання всіх слів. Коли я сумніваюся, як пишеться те чи інше слово, то звертаюся до словника. Там усе в алфавітному порядку, тож легко знайти. Тим більш, що деякі правила українського правопису досить важко запам’ятати.

– Це точно. А які ще бувають словники?

– Ще я інколи користуюся орфоепічним словником. Це такий, де подане правильне наголошення слів. Ти навіть не уявляєш, як часто ми робимо неправильний наголос. Цей словник дуже допомагає під час підготовки до всіляких усних виступів. Коли правильно вимовляєш слова та наголошуєш їх, тебе всі зрозуміють, до того ж їм буде приємно тебе слухати.

– Зрозуміло. Мабуть, я погоджуюсь, що в словниках є велика користь. Мені дуже подобаються фразеологічні словники – і української, і російської, і англійської мови. Знаєш, ті, де розшифровується смисл сталих фраз. Є такі, що в житті не зрозумієш без тлумачення! Наприклад, вираз «дати дрозда» означає дуже когось лаяти. Ну як тут здогадатися!

– І не кажи! Добре, що в нас є такі гарні помічники!