Головний герой трагедії античного драматурга Есхіла «Прометей закутий» – це титан Прометей. Сюжет базується на давньогрецькій міфології. В основі сюжету – конфлікт Прометея з верховним богом Зевсом.

Прометей, наперекір волі Зевса, прийшов на допомогу людям. Він навчив їх користуватися вогнем, приручати тварин, будувати кораблі, знаходити корисні копалини. Прометей дав людям письмо, навчив рахувати числа. Це викликало гнев Зевса, який сподівався тримати людей безпорадними, у пітьмі та невігластві, голодними та голими.

Прислужники Зевса, Влада та Сила, приковують Прометея до скелі. У героя є шанс позбутися мук – він тільки має сказати Зевсу ім`я жінки, котра народить богові сина (це Іо). За пророцтвом, син повалить владу Зевса, як боги свого часу повалили владу титанів.

Але Прометей – це уособлення стійкості, непримиренності, залізної волі та витримки. Він не йде на компроміс с Зевсом та відмовляється від свободи: «Падіння двох тиранів чи не бачив я? Побачу, як і третій, що при владі є. впаде ганебно й скоро».

Прометей готовий знести муки, але не змиритися. Він волелюбний, пристрасний, ненавидить своїх ворогів. Водночас, вірячи в людей, Прометей не чекає від них подяки чи шани, проте все одно жертвує собою заради них. Прометей просто робить те, що вважає потрібним, що велить йому його незмиренний дух. Він говорить Гермесові, посланцеві Зевса: «Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю,- це запам’ятай собі».

Поняття «прометеїзм» походить від імені мужнього титана. Це слово уособлює силу духу, стійкість, альтруїзм – безкорисливе служіння людям, здатність пожертвувати собою, незламність та витримку перед стражданнями.

В фіналі трагедії скеля разом із прикутим Прометеєм під удари блискавки та гуркіт грому провалюється під землю – у страшний Тартар. Проте, Прометей – це безсмертний титан. Сильний дух лишається непереможеним, наголошує драматург.