Минуло вже багато десятиліть з того 9 травня, коли закінчилася Друга світова війна. Тепер кожного року в цей день відзначається День Перемоги. Ми, сучасна молодь, навіть уявити не можемо всіх жахів війни. Нам дуже пощастило жити в мирний час, мати багато можливостей в житті. Ми знаємо про війну з розповідей старих та з книг з історії. А для мільйонів людей ці страшний події були реальністю.

Війна принесла багато горя. Напевно, у кожній родині втратили дорогих людей, у багатьох з них навіть немає могили… Молоді хлопці гинули в страшних боях, не скуштувавши як слід життя. Діти військових років не могли й думати про красиві іграшки. Вони не могли навіть нормально ходити до школи. Багато з них залишилися сиротами. А з війни поверталися каліки, не тільки з ранами на тілі, але й з болем у душі.

Та війна відкривала в людях і багато хорошого. Усі намагалися допомогти один одному в складних обставинах. Заради того, щоб звільнити рідну землю від загарбників, люди йшли на подвиги, жертвуючи своїм життям. А прабабуся розповідала, що в окупованому місті німецькі солдати підгодовували наших дітей. Бабуся казала, що війна жахлива саме тому, що в ній беруть участь та гинуть люди, які не відчувають ненависті один до одного.

Тому 9 травня – День Перемоги – свято і світле, і сумне одночасно. З одного боку, наша армія здобула перемогу, звільнила нашу країну. Але все це дуже дорогою ціною – мільйонів життів, річок сліз і безліччю покалічених доль. Подякувати ветеранам – живим і померлим – за їхній подвиг у День Перемоги – найменше, що ми можемо зробити. Ми повинні пам’ятати тих, завдяки кому тепер живемо в мирі. Це допоможе нам вивчити гіркий урок історії і ніколи не повторювати його.