На літніх канікулах ми три рази їздили на риболовлю з дідусем. Риболовля проходила на ставку. Ми приїжджали туди дуже рано вранці на машині. Їхати було недалеко, хвилин п’ятнадцять від сили. Червоне сонце ще тільки починало відриватися від горизонту, а ми вже витягали вудки з машини. Вставати, правда, доводилося ще раніше, мало не затемна. Ми навіть не снідали, щоб не втрачати часу.

По приїзді на ставок ми відразу розкладалися на березі, встановлювали вудки і закидали їх. Дідусь вчив мене, що і як робити правильно. В останній приїзд на риболовлю я вже все робив сам: насаджував наживку, поправляв волосінь і так далі.

Коли всі приготування були закінчені, залишалося тільки чекати, коли клюне. Тоді можна було й поснідати бутербродами, що приготувала нам бабуся. Дідусь діставав термос з гарячим чаєм. Я спостерігав за природою на ставку. У цю пору вода була дуже тихою, відразу видно, де хлюпоче риба. І навколо теж стояла дивовижна тиша, тільки жаби «тріщали» в очеретах.

Починала клювати риба, ми її підсікали і витягали. Це були карасі, червонопірки, плотва, зрідка попадався окунь, коли ловили на дрібну рибку. Якось ми витягли навіть йоржа, і самі не очікували його зустріти. Дідусь сказав, що йорж любить піщане дно, а на нашому ставкку дно кам’янисте. Цю рибу ми віддали бабусі на юшку. Смажити її не годиться, тому що в йоржі занадто багато кісток.

Скоро починало припікати сонце, ми з дідусем знімали верхній одяг. Рибу ми ховали у відро і накривали сіткою, щоб до неї не дісталися мухи. Коли ставало жарко, ми вже встигали наловити риби як слід. Коли ми приїжджали додому, першим нас зустрічав кіт Васька! Адже кілька рибок відразу перепадало йому.