Найтепліший і благодатний час року – це, звичайно ж, літо. Влітку вся природа живе на повну силу. Зеленіють дерева, на них зріють соковиті плоди. Цвітуть квіти на клумбах, в полях і на луках. Тварини і птахи трудяться, добуваючи їжу. Вони якраз вигодовують своїх дитинчат. Ніхто не впадає в сплячку, всі живуть повним життям.

Для людини літні деньки теж благословенні. Їй не потрібно теплого одягу, не треба опалювати квартиру. Нема влітку морозів, немає ожеледі. Ніщо не заважає людині рухатися, ходити, бігати, подорожувати.

У погожий літній день світить ясне сонечко в блакитному небі. Навколо все одягнене в зелень, все здається ошатним. Птахи навперебій подають свої голоси, щебечуть, співають. Спробуй-но почути такий концерт взимку!

Особливо гарні літні вечори, коли денна спека спадає. У галасливих містах у цей час притихає і пил, який піднімає транспорт. По небу розливаються червоні промені заходу, але сонце ще висвітлює землю золотистим світлом. Навколо все стає тихе й спокійне.

Цього літа я з родичами їздив на озеро Лучисте. Ми провели там вихідні. Це озеро не дуже велике, кругле. Вода в ньому дуже чиста, прозора. Промені літнього сонця пронизують її наскрізь, і в багатьох місцях видно дно. А ще промені сонця відбиваються у воді, коли немає вітру. Може, тому озеро так і назвали.

Я щодня купався в озері по кілька разів. Вода була холодна, але не дуже, так що не доводилося від холоду вискакувати з води. Сильних течій там теж не виявилося. Я познайомився на озері з дорослими хлопцями, які це озеро перепливали вздовж і впоперек. Але сам я не наважився цього робити, бо ще не дуже добре плаваю. Думаю, якщо майбутнім літом ми знову приїдемо туди на відпочинок, я вже обов’язково озеро перепливу. За рік-то я зміцнюся і наберуся сил.

Ми рибалили в озері, а ще каталися на весловому човні. На моторних човнах по цьому озеру краще не «ганяти», аж надто воно тихе і чисте. Та й маленьке воно для «моторок».

Озеро Лучисте оточене зеленню. По його берегах висаджений ліс: берези, дуби, клени, ясени та інші дерева.

Літо – це пора року, яке радує своїми барвами, різноманітними квітами. Літо-строкатий сезон! Найбільше, звичайно, в літній порі зелених фарб. Трава зелена, листя на деревах і кущах теж зелені!

Але не однією зеленню яскраве літо. Небо в літню пору – яскраво-блакитне. Фарби світанку – ніжно-червоні. Захід переливається багатьма відтінками: червоним, рожевим, бузковим. Але вже в літню грозу небо показується зовсім в іншому вигляді! Наповзають сизі хмари, наливаються чорнотою, а блискучі блискавки прорізають простір.

Безліч фарб дарують літу квіти. Червоні троянди, білі ромашки з жовтою серединкою, помаранчеві садові лілії, фіолетові дзвіночки, пурпурні мальви. Сторінки не вистачить, щоб перерахувати всі чудові літні квіти! А із зелені визирають літні плоди, овочі та фрукти. Це яскраві абрикоси, смугасті кавуни, яскраво-червоні помідори, жовтуваті груші, червонощокі яблука! Ці дари природи теж по-своєму розфарбовують літо.

Літо – барвиста пора, і навіть не тому, що влітку можна бачити навколо безліч різноманітних квітів. Не в строкатості справа. Просто літо щедре та різне саме по собі. У нього багато різних сторін, дарів, секретів, а тому й багато фарб. Їх всі хочеться побачити, хочеться насолодитися ними, поки літо ще не закінчилося.

Закінчується серпень. Ось і добігають кінця шкільні канікули. Мені здавалося, що вони такі довгі, що ніколи не закінчаться. Що, напевно, ціла ера пройде. Але от їх час минув, і завтра знову почнуться заняття. Знову я з дня на день буду сидіти за партою. Але зате побачу однокласників і буду набиратися нових знань. Це вселяє бадьорість.

Дні вже не такі довгі, як були ще місяць тому. І вечора вже прохолодні. Мені якось навіть і подобається, що немає спеки. Але все одно літо втратило вже свою принадність. Якесь воно все більше стає схожим на осінь. І небо не таке синє, бліде якесь стало. На заході сонця, якщо я в цей час сиджу вдома і виглядаю у вікно, мені навіть стає сумно. Є така популярна пісня англійською: «Літній смуток». Мені ж здається, що пісня ця про смуток прощання з ласкавим літом.

Але нічого сумувати, бо попереду – школа, багато цікавого, нові успіхи. Кінець літа – це очікування чогось нового. Ця щедра пора: поспівають груші, сливи, яблука, різні ягоди та горіхи, кавуни і дині. Літо дарує свої останні подарунки людям і йде на відпочинок. Зустрінемося через рік!