На картині Ісаака Бродського ми бачимо Літній сад в Петербурзі. На вулиці стоїть сліпучо яскравий сонячний день. Вже осінь, але осінь золотава, тепла. Такі погожі дні часто випадають у вересні або на початку жовтня.

Літній сад пронизаний світлом від сонця. Листя на деревах уже встигли пожовтіти. Блідо-зелене, золотисте, мідне листя тепло світиться в сонячних променях. Частина листя вже встигли обсипатися з дерев і тепер золотяться на землі. Яка гармонія фарб!

На картині зображена широка алея Літнього саду, що йде вдалину. У просвіті її видно небо вдалині. Напевно, це вихідний день: віддалік у парку гуляє народ. Хтось сидить на лавочці, хтось проходжується по алеї. Видно, як мати або гувернантка прогулюється з дітьми. Люди оживляють картину природи.

Дерева на картині дуже високі і тонкі, вони тягнуться до неба. Тому пейзажу властива спрямованість вгору, легкість. На картині багато вільного місця, незаповнений передній план, тому створюється відчуття простору. Вгорі і на задньому плані картини добре видно осіннє небо. Воно ще не встигло збліднути, а ще таке ж блакитне, як буває влітку.

А чіткі тіні дерев утворюють на золотистій доріжці алеї неймовірні візерунки: смуги, круги, лабіринти, «павутини» … Праворуч з паркових насаджень визирає альтанка з драбинкою. Вона біла, але сонце і на неї відкидає золотисті промені. Хоча в альтанці нікого в цю пору немає, вона все одно нагадує про присутність людей в парку. Про те, що краса і гармонія Літнього саду продумана людьми і створена людськими руками.