Варіант 1

Мене звуть Юля. Так мене назвали мама з татом. А точніше, моя мама дуже хотіла назвати мене саме Юлею. Мама заздалегідь підібрала мені це ім’я, ще коли була мною вагітна. Папа не став їй заперечувати. Мою ж маму звати Людмилою, а тата – Олександром.

Моє ім’я старовинне, воно веде початок з Стародавнього Риму. Воно означає «з роду Юліїв». Це був дворянський рід, до якого належав знаменитий Юлій Цезар.

Мені подобається моє ім’я, воно звучить ніжно і мелодійно. «Юлія» – це ім’я, яке дуже підходить для дівчинки.

Варіант 2

Мене звати Діма. А повне ім’я – Дмитро. Моє ім’я має давньогрецьке походження. Була така антична богиня Деметра, богиня землі і родючості. Значення мого імені вказує на те, що я буду твердо стояти на ногах у житті.

Але батьки назвали мене не на честь богині, звичайно, а на честь мого дідуся. Мого дідуся звуть Дмитро Олександрович. Тато – Олександр Дмитрович, а я знову Дмитро Олександрович. Так прийнято у нас в сім’ї – називати своїх дітей на честь батьків. Коли я виросту, я теж назву сина Сашком, а дочку – Оленою, на знак подяки своїм улюбленим батькам. Звичайно, якщо моя майбутня дружина не буде проти. Я думаю, вона зрозуміє мене в цьому питанні.

Варіант 3

Доброго дня, мене звати Владислав. Скорочено – Влад або Владик. Моє ім’я означає «володіє славою». Його обрав для мене тато, коли я народився.

Коли я з’явився на світ, то розгорілася суперечка через те, як мене назвати. Мої батьки хотіли вибрати слов’янське ім’я, а не іноземне. Бабуся ж дуже хотіла назвати мене Віктором, що означає «переможець», але це латинське ім’я. Батьки вирішили вчинити по-своєму. Перебрали кілька імен: Святослав, Володимир, Ярослав.

Зрештою, мій тато припинив всі суперечки і вибрав для мене ім’я, яке добре звучить поряд з по-батькові. Так я став Владиславом Сергійовичем. Моє ім’я мені дуже подобається. Воно благородне, княже. Я б його не проміняв ні на яке інше.

Варіант 4

Мене звуть Маша, а повне ім’я – Марія. Раніше я не замислювалася про те, що означає моє ім’я. Я думала, що воно українське народне.

Нещодавно я прочитала в Інтернеті, що Марія – це давньоєврейське ім’я. І воно перекладається як «гірка » або «уперта». Щодо «гіркої» – це повна нісенітниця, я вважаю. Я добра людина і не люблю сумувати. Але я точно уперта! Так що моє ім’я підходить моєму характеру. Або воно вплинуло на нього.

Коли батьки вибирали мені ім’я, то вони місяць перебирали різні варіанти. І Катерину, і Аллу, і Олю, і Валерію. Родичі давали безліч порад. Валерією мене пропонували назвати на честь популярної співачки Валерії. А назвали в підсумку Марією. Мати Ісуса Христа, діву Марію, теж звали, як мене. Мені більше подобається носити ім’я на її честь, ніж на честь співачки.

Варіант 5

Мене звуть Вероніка. Це сучасне і популярне зараз ім’я. Так назвати мене вирішила моя мама. Це ім’я завжди їй подобалося.

Моє ім’я дуже гарне. Колись у дитинстві воно мені не дуже подобалося, тому що здавалося занадто модним. Мені хотілося, щоб мене звали Ліза або Надя. Але зараз я розумію, що все це були дитячі дурниці. Моє ім’я – найкраще.

Ім’я Вероніка означає «переможна». Воно має давньогрецьке походження. Це ім’я на честь крилатої богині перемоги Ніки, якій поклонялися всі воїни.

У сім’ї мене завжди називають повним ім’ям – Вероніка. В Інтернеті написано, що володарка цього імені завжди йде по життю з гордо піднятою головою.