Наука – двигун прогресу. Якби не люди, яким не давали спокою нез’ясовні явища і процеси, людство і досі жило б у печерах. Шкода, що не всі це розуміють і вважають дослідження марною тратою часу і сил.

В.Харченко у своїх творах розкриває проблему ролі науки в житті людей, її вплив на матеріальний і духовний світи.

Обговорювана автором проблема, без сумніву, актуальна зараз, коли практично кожен день відкриття, коли людство стоїть на порозі нового світу, повністю автоматизованого. Питання про роль науки обговорюється на телебаченні, по радіо, у засобах друку, це доводить його важливість.

Автор наводить безліч доказів позитивного впливу науки. Харченко стверджує: наукою займатися важко, але необхідно, і приємно. Дослідницька діяльність розвиває логіку і мислення, пам’ять і спостережливість. Подолання труднощів при проведенні досліджень викликає задоволення від роботи і бажання повторити успіх.

Я повністю згодна з думкою автора про роль наукової діяльності. Наука – це не тільки відмінний спосіб поліпшити, спростити наш побут, а й можливість спробувати пояснити влаштування світу, надати сенс повсякденності. Людина завжди прагне до пізнання (за деяким винятком). Згадайте Євгенія Базарова з «Батьків і дітей» Тургенєва. Герой роману знайшов своє покликання в науці. Він проводив досліди на жабах, читав наукові книги і журнали. Бажання дізнатися нове, пізнати навколишній світ – ось що рухало ним.

Герой оповідання В. Шукшина «Мікроскоп» захопився вивченням мікробів. Хоча він не багато розумів у науковій діяльності, але його тяга до пізнання була найсильнішою. Хто знає, можливо, якби дружина не продала б мікроскоп, герой всерйоз захопився б наукою і став ученим.

Дослідження завжди захоплююче саме по собі. Варто тільки почати, і ви вже не зможете уявити свого життя без наукової діяльності. Наука призводить розум до ладу, деяким хоча б для цього варто нею зайнятися.