БУВР Тиси
Коли я згадую про дитинство, мені стає сумно і весело водночас. Тоді світ здавався зовсім іншим, турбували зовсім інші «проблеми». Деякі вчинки того часу зараз видаються дивними.
Пам’ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину «дарами корівки», як вона їх називала.
Почти каждый год я выбирала совершенно разные профессии на будущее. Еще в детском саду мне хотелось быть продавцом сладостей: печенье, конфеты, пирожные, пироги, торты – я бы их раскладывала на витрине, резала на кусочки, раздавала друзьям и родственникам и, конечно, ела. Никто бы мне не указывал, сколько можно съесть, когда и каким образом: у меня бы не было руководства. Я бы с гордостью выполняла мою очень «серьезную» и «ответственную» работу .
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.
«Странно: почему мы так же, как и перед родителями, всякий раз чувствуем свою вину перед учителями? И не за то вовсе, что было в школе, — нет, а за то, что сталось с нами после». Именно этими строками начинается рассказ Валентина Распутина о личностном становлении 11-ти летнего мальчишки, приехавшего получать образование в районную школу, да еще и в послевоенное время.
Валентина Распутина по праву можно назвать «деревенским» писателем, так как на страницах его произведений часто разворачиваются события именно с представителями деревни, в то же самое время, автор всегда вплетает добрую иронию, доброту и легкую грусть.
У всьому світі українці вважаються гостинною нацією. Гостю – чи проханому, чи ні – у нашій країні раді завжди, на відміну від тієї ж Німеччини, де прийти до когось у дім без попередження вважається неприпустимим. У такому випадку з вами поговорять з порогу, навіть не запросивши ввійти до дому. У нашій країні все навпаки – гостя не тільки вводять у дім, а ще й намагаються нагодувати та розважити.
Україна – відносно молода держава, проте має довгу та драматичну історію. До здобуття незалежності в тисяча дев’ятсот дев’яносто першому році Україна почергово входила до складу кількох великих держав. Наша культура нараховує близько півтора тисячоліття, у ній органічно поєднані автентичність та вплив християнської, європейської та інших видатних культур світу. Українці зробили свій внесок у розвиток світової науки, філософії та мистецтва.
Що зробити, щоб в нашому місті завжди панувала чистота? Щоб навколо не валялися недопалки, фантики, пластикові упаковки? І щоб мешканці нашого міста не дихали димом та пилом?
Я вважаю, що для чистоти в місті, звичайно, багато робиться.
Я маю багато друзів та приятелів. Але Сергій серед них є найкращим другом. Ми живемо з ним в одному дворі та навчаємося в одному класі. На жаль, за однією партою ми з Сергієм не сидимо. Вчителі не дозволяють нам цього, щоб ми не не відволікали один одного на уроках.
Серед багатьох моїх подруг найближчою я вважаю Віку. Вона моя однокласниця. Але ми зустрічаємося з нею не тільки в школі. Адже ми з Вікою дружимо вже вже три роки!