осінь

Осінь – чудовий час року, різнобарвний і різноманітний. Деякі люблять осінь, а інші не розуміють, що в ній хорошого. По-моєму, не буває поганих і хороших періодів року, тому що всі вони потрібні і по-своєму красиві.  З одного боку, краса осінньої природи радує око і надихає поетів і художників. Жовте листя дерев, айстри та жоржини в

Опис осені (варіант 1) Осінь. Різнокольорова, різноманітна. Спочатку вона пишна, золота і сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя дерев постійно змінює колір, а потім і зовсім опадає на землю, устеляючи її шарудливим килимом. В середині осені трапляється чарівний острівець тепла і сонячної погоди, який називається бабиним літом. Його особлива прикраса – сріблясте

Листопад – останній місяць осені, попереду нас чекає зима, але не варто впадати у відчай. Так, у листопаді нас можуть промочити незліченні дощі. Автомобілі спробують облити з ніг до голови водою з калюж. Парасольки будуть ламатися, рватися і відлітати. Чекають нас і милий друг нежить, і повсякчасна подружка холодів застуда. Хтось обов’язково зустрінеться з грипом,

Варіант 1 Настала осінь. На деревах пожовкли листочки. Скоро вони почнуть падати на землю. Вчора ми гуляли з мамою по осінньому парку. Там сонячно і тихо. Птахи вже не співають. Вони готуються відлітати у теплі краї.

З самого ранку небо над містом затягувало темно-сизими хмарами. На вулицях потихеньку темніло, ніби вже вечоріло. Але дощу ще не було. Ми сиділи на уроці літератури, коли побачили у вікно, що піднявся вітер. Він дув рвучко, кидався пожухлим листям, навіть ламав сучки дерев. Вітер був холодним. Ми висунулися було на перерві на ганок, але відразу

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я спостерігаю, як у вікні поступово розгорається ранкове світло. Воно бліде і неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б’ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні. Похмуро осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не

Вчора ми з мамою ходили гуляти в парк. Це було одразу після того, як я прийшов зі школи. На вулиці був сонячний, але холодний і вітряний день. В осінньому парку доріжки під ногами були усипані золотим, червоним і бордовим листям. Вітер піднімав листя з землі і кидав їх нам під ноги. І іншим перехожим –

Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, на відміну від жовтня – провісника закінчення теплої пори і очікування першого снігу. Попереду ще багато часу не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний.

Останній осінній лист не впаде тридцятого листопада. Як правило, до цього часу «одягу» на деревах вже немає: стоять вони голі, самотні, злегка згорблені. Мені здається, що це несправедливо – залишати їх такими покинутими, з оголеними душами, виставленими напоказ.