– Здоров, Іване! – Та здоров, Петре! Ледве тебе впізнав, так ти щільно у плащ загорнувся!

– Привіт, Аліно! – Привіт, Ілоно! – Як ся маєш? Бачу, ти сьогодні гарно вбралася!

– Привіт, Денисе! – О, Настю, я тебе одразу не впізнав! Ти вдягла такие яскраве вбрання! – Це моя робоча форма, рожева, з червоними смугами! Я саме йду з роботи.

– Доброго дня! Ви прийшли щодо вакансії торгового представника? – Так, ось моє резюме. – Ваш досвід роботи становить рік, чи не так?

– Васю! – Що, брате? – Я думаю, як мені все набридло в місті! Гомін, гамір, самі дурні балачки скрізь! Хочу кудись на океанський острів, де самі аборигени. Щоб нікого не розуміти та ні з ким не розмовляти рік!

– Здрастуй! Мене звати Миколка. Привіт! Я Мишко. Ти з якого міста приїхав? – Я з Одеси. А ти?

– Привіт! – І тобі привіт! Як тебе звати? – Мене звати Тетянка. А тебе?

– Хто може позичити мені синонімічного словника української? – Тобі прямо зараз треба? В мене є, та він удома. Можемо зайти після школи.

– Привіт, Сашко! Який же я радий тебе бачити! – Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?

– Привіт! Що читаєш? – Привіт! Та ось «Кобзаря» придбав на вихідних. Не можу відірватися! – Мені теж Шевченкові вірші подобаються. У них є щось особливе, якась душевність та мелодійність.