Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості твору та «магічного реалізму» як літературного напряму; розвивати навички аналізу літературного твору великого обсягу, уміння виділяти істотні ознаки, визначати їхню роль у творі, висловлювати й аргументувати свою думку; розширювати кругозір учнів; виховувати інтерес до літератури, гуманізм, активну громадську позицію, почуття своєї причетності до історії та майбутнього.
Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього, таблиці.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
І. Мотивація навчальної діяльності учнів
У ч и т е л ь. Відомий чилійський поет Пабло Неруда назвав «Сто років самотності» найкращим романом, який був написаний іспанською мовою після «Дон Кіхота» Сервантеса. Чим же так привабив твір вибагливих літературознавців і простих читачів, спробуємо
розібратися на уроці.
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
ІІІ. Актуалізація опорних знань
Заповнення анкети твору «Сто років самотності»
| Назва | «Сто років самотності» |
| Автор | Ґабріель Ґарсія Маркес |
| Рік видання | 1967 |
| Жанр | Роман-міф, роман-притча, сімейна хроніка, інтелекту-
альний роман |
| Нагороди | Нобелівська премія |
| Тематика | Історія шести поколінь роду Буендіа (в алегоричному
сенсі — історія розвитку свідомості людства від жадіб- ного пізнання світу до перенасичення ним і відчуження від нього) |
| Час і місце дії | Час — від середини ХІХ до середини ХХ ст. Жодних
дат у творі немає, як і назви країни. Дія відбувається ніби поза часом і простором |
| Проблематика | Самотність, відповідальність за свій вибір,
роз’єднаність і солідарність, історична пам’ять, батьки й діти, кохання, сім’я |
| Герої | Хосе Аркадіо й Урсула Буендіа, їх нащадки Хосе
Аркадіо-молодший, Ауреліано (полковник Буендіа), Амаранта; Хосе Аркадіо (Аркадіо), Ауреліано Другий, Хосе Аркадіо Другий, Ремедіос Прекрасна; Меме, Хосе Аркадіо; Амаранта Урсула, Ауреліано Бабілонья та ін. |
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Робота над ідейно-художніми особливостями роману (у групах)
І група. Знайдіть в романі риси реального, буденного.
Підтвердьте свої думки цитатами з твору.
ІІ група. Знайдіть у романі риси фантастичного, «магічного».
Прокоментуйте й підтвердьте свої думки цитатами з твору.
Матеріали для роботи груп
| Реальне | Фантастичне |
| Мандри циган; бродячі циркові
трупи; родинне життя Буендіа; громадянські війни, швидке поширення прогресу, техніч- них новинок; природа Латинської Амери- ки; діяльність «бананових» та інших компаній, «бананові лихоманки» та ін.; боротьба за виживання серед дикої природи та ін. |
Старий циган, що зашифрував історію
роду Буендіа й повернувся в їхній дім навіть після смерті, бо йому, «мабуть, там самотньо»; вік героїв — до 150 років (Урсула, Пілар); привиди в будинку; вознесіння Ремедіос Прекрасної; струмок крові, що тече від убитого сина до матері; кількість їжі, гостей та інші перебіль- шені можливості людей, їхні пригоди |
2. Слово вчителя
— У романі «Сто років самотності» розповідається історія шести поколінь роду Буендіа, від початку до кінця, від кохання його засновників Урсули й Хосе Аркадіо Буендіа до виродження роду: народження дитини з поросячим хвостом. Це символ деградації людства через утрату ним спільності. Замкненість роду, відірваність від реального часу призводять до його самотності, а далі — до вимирання.
Отже, одна з головних проблем твору — це проблема самотності. Доведіть це на прикладі образів твору.
Хоча герої живуть у сім’ї, але кожен із них самотній. Наприклад, полковника Буендіа ще в дитинстві лікар визнав схильним до самотності, він нікому не довіряє, усіх підозрює, навіть відмежовується від людей. Закінчує своє життя засновник роду Хосе Аркадіо також самотньо: прив’язаним у дворі до каштана. Його вважають божевільним.
Самотньою пішла в інший світ і мудра Урсула, вона так і не довірила нікому таємницю місцезнаходження скарбу.
Хосе Аркадіо Буендіа говорить про Пруденсіо Агіляра: «Певно, йому дуже важко. Мабуть, він страшенно самотній». Про Мелькіадеса: «Він справді побував на тому світі, але не витримав самотності й повернувся назад». Про Амаранту: «Вона сподівалась мати його за сина, який розділив із нею самотність і пом’якшив страждання…»
Про Хосе Аркадіо Другого і Ауреліано Другого: «…єдине, що збереглось у близнюків спільне, був самотній вигляд, властивий усій сім’ї». Про Ребеку: «Надто багато років вона страждала і бідувала, завойовуючи собі привілеї самотності». Про Маурісіо: «Він
помер старим, у цілковитій самотності».
Самотність у Маркеса — це психологічний стан людини, її внутрішнє захворювання. Воно із середини підточує її фізичні та моральні сили і, урешті-решт, зводить у могилу. Це добре проявляється у другому поколінні сім’ї Буендіа. Вони всі замкнені в собі, відірвані від реального часу і саме це призводить їх спочатку до самотності, а потім — до вимирання. Автор неначе хоче сказати, що людина, сім’я, рід, якщо вони самотні, бездуховні, то приречені на самознищення.
3. Виконання завдання пошуково-дослідницького характеру
У ч и т е л ь. Якось Ґарсія Маркес сказав: «Я мав прожити двадцять років і написати чотири учнівських книжки, аби збагнути, що вихід у самому корені проблеми: слід розповідати так, як розповідали мої дідусь і бабуся, тоном, який природно припускає все надзвичайне, ніби вони знали, що в літературі немає нічого переконливішого, ніж твоє власне переконання».
Звідси й витоки «магічного реалізму» письменника.
Знайдіть у тексті підтвердження наявності у творі Маркеса таких ознак «магічного реалізму»:
· звернення до народного міфологізму;
· широке змалювання національних традицій;
· переплетення чарівного та побутового, реального;
· поєднання історії та сучасності.
Матеріали до теми
Першоджерелом міфологічного й фантастичного начал у Ґарсія Маркеса є народна культура прикарибської зони Колумбії, де змішалися європейські, індійські й африканські традиції у своєму варіанті побутового народного католицизму. У романі «Сто років самотності» вільно обертається безліч міфообразів і міфосюжетів, що становлять найглибинніший шар образно-символічної структури роману.
Передусім, це ідея й образ земля обітованої — земного раю, у якому живуть спочатку безгріховні, як Адам і Єва, першопредки, — раю до пізнання і падіння, саме через це тут ніхто ще ніколи не вмирав. Далі відбувається перше вбивство (сюжет Каїн — Авель) — це гріхопадіння. Типові для міфології шлюб засновників роду — двоюрідних брата і сестри Хосе Аркадіо й Урсули, першопредків, що жили як брат і сестра, потім — переселення й пошуки нового місця, щоб закласти родовий будинок (мотив вигнання Адама і Єви, які пізнали заборонений плід, і покарання Каїна).
Типовим є міфомотив віщого сну із вказівкою місця закладання будинку, як і мотив «нерозчутих слів»,— Хосе Аркадіо чує якусь назву, що неясно звучить: йому вчувається «Макондо», так він і називає селище.
Ґарсія Маркес не використовує легенди чи перекази. Але кінцівка роману нагадує уявлення ацтеків про історію всесвіту. «Відповідно до космогонічних міфів ацтеків, в історії всесвіту, створеного богом-творцем Тлока-Науаке, змінюють один одного світові періоди, або цикли; їх було вже чотири; кожен із циклів закінчується катастрофою — світова пожежа, буря, голод (послідовність їх за різними джерелами різна). Сучасний період теж повинен закінчитися загибеллю світу».
Використовуючи різні джерела й поєднуючи їх у своєрідному річищі колумбійської дійсності, трансформованої в народній уяві, Ґарсія Маркес зумів торкнутися окремих архетипів народної свідомості. «Письменник використовує міфологічні й казкові мотиви як своєрідний підтекст, що дозволяє надати епічної масштабності образам героїв, вивести їх за межі вузьконаціональних рамок»,— відзначав літературознавець В. Столбов.
Справді, фантастичний дощ, що безперервно йшов у Макондо протягом чотирьох років, дощ із жовтих квітів, чарівні речі цигана-ворожбита Мелькіадеса, який знає все на світі і, певною мірою, є одним із основних героїв роману, бо від нього ширяться події в Макондо; з розшифруванням книги — історії Макондо, написаної ним, закінчується саме селище Макондо,— ці й подібні образи справді надають роману Ґарсія Маркеса широкої масштабності, епічного характеру.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
Розв’язання проблемного питання
· Ґ. Маркес говорив: «Я вважаю себе професіональним оптимістом, я завжди дуже сподівався і сподіваюсь на молодь… і вірю, що світ майбутнього буде кращим, ніж наш світ». Виходячи зі змісту роману, його закінчення, які ми, читачі, маємо підстави думати, що це саме так? (Це твір-пересторога, твір-притча. У людства є шанс на порятунок. Розум, здоровий глузд укажуть йому шлях спасіння; зрозуміти це допоможе твір Ґарсія Маркеса).
VI. Домашнє завдання
Розповідати про тематику, проблематику твору. Характеризувати стиль та образи.
VII. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжте речення:
· Цінність роману Ґарсія Маркеса “Сто років самотності” особисто для мене в тому…
Категорія: 
Мітки: