Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, зацікавити ними; допомогти усвідомити ідейно-художні особливості «Передмови» до роману «Портрет Доріана Грея»; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виокремлення головного, уміння розкривати зміст афоризмів, пояснювати парадокси; виховувати високі моральні якості, естетичні смаки.

Оснащення: портрет письменника, видання його твору, ілюстрації до нього.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

                                                                    Пригадую, що в Оксфорді я сказав одному із моїх

                                                                          друзів… що хочу скуштувати плід з кожного

                                                                                   дерева у світовому саду і що саме з цим

                                                                          жаданням у душі я вирушаю у світ. Воістину

                                                                                     так я й вирушив, воістину так я й жив.

Оскар Уайльд

Хід уроку

I. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. «Пригадую, що в Оксфорді я сказав одному із моїх друзів… що хочу скуштувати плід з кожного дерева у світовому саду і що саме з цим жаданням у душі я вирушаю у світ. Воістину так я й вирушив, воістину так я й жив»,— говорив англійський письменник Оскар Уайльд (звернення до епіграфа уроку). Його назвали королем Життя, а ще — принцом Парадоксів. Ось із таким надзвичайним письменником ми розпочинаємо знайомство сьогодні на уроці.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

♦ Пригадайте поняття «декаданс», «модернізм», «символізм».

Назвіть їх ознаки.

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу

1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди

Оскар Уайльд — англійський письменник межі XIX і XX століть, автор віршів, п’єс, казок, а також роману «Портрет Доріана Грея», що став знаковим твором доби декадансу. Творчість цього письменника була новою віхою в розвитку європейського символізму.

Народився Оскар Уайльд (Вайльд) в інтелігентній ірландській родині (батько — відомий лікар, мати — письменниця) у Дубліні 1854 року (в інших джерелах — 1856 року). Навчався в Королівській школі Портора, потім у дублінському Трініті — коледжі, а згодом — на класичному відділенні Оксфордського університету.

У цей час почав писати свої перші вірші та поеми. Ще підлітком Оскар мав власний погляд на все, що його оточувало, мужньо демонстрував свою позицію, навіть якщо вона

суперечила загальновизнаній. Хлопчик зневажливо ставився до улюбленої гри ровесників — футболу. У святкові дні носив високий циліндр на довгих кучерях, що також викликало непорозуміння з однокласниками. Якось увечері, коли він урочистою ходою велично проходив повз них, вони накинулися на нього, зв’язали йому руки й ноги, поволокли на високий пагорб. Забруднений, подряпаний до крові Оскар набув пози захопленого глядача й промовив: «Який звідси, з горба, чудовий краєвид!»

♦ А чи ви змогли б так?

Після закінчення навчання повністю віддається літературній творчості. У 27 років видає збірку «Вірші». «Найбільша праця для творчої уяви митця — створити перше самого себе, а тоді вже свою публіку»,— стверджує Уайльд. Лондон наповнюється чутками про

естетизм письменника.

♦ Пригадаймо, що естетизм — це визнання краси найвищою цінністю буття.

«Апостол естетизму», «естет» — це стало начебто професією, громадським статусом Уайльда. Тому й одяг, і будинок з облаштуванням мав відповідно до своїх уявлень про красу.

І дружина у нього була дуже вродливою. Щомісяця він з’являвся перед гостями в новому образі та одязі: грецькому, середньовічному, старовенеціанському, голландському. Поклоніння красі не обмежувалося тільки прагненням оточити себе вишуканими речами, меблями, картинами, носити елегантний одяг, мати смачну й привабливу на вигляд їжу, спілкуватися із вродливими людьми.

Культ краси в Уайльда — це насамперед благоговійне ставлення до мистецтва. Ще у шкільні роки він добре вивчив класичні мови, захоплювався античністю; читав багато і швидко: Есхіл, Евріпід, Софокл, Чарлз Діккенс, Вільям Теккерей, англійські поети…

Письменник здійснює подорож Америкою, де виступає з лекціями, присвяченими естетизму. Кілька місяців проводить у Парижі, знайомиться з мистецтвом французького декадансу.

♦ Пригадайте, що таке декаданс.

Уайльд працює журналістом, публікує сотні критичних статей та рецензій, редагує журнал «Світ жінки». Продовжує плідно працювати в літературі — виходять його збірка «Щасливий принц», роман «Портрет Доріана Грея»(1890), збірка казок «Гранатовий

будиночок», оповідання, літературно-критичні діалоги, п’єси, які мали особливий успіх.

У 1895 році над Уайльдом відбувся суд. Його звинуватили в моральних збоченнях і засудили до дворічного ув’язнення. Короля життя було скинуто з трону. Мати Оскара померла з горя. Дружина з дітьми пішла з дому. Його п’єси було знято зі сцени. Сам письменник опинився в жахливих умовах і ледь не загинув. На його щастя, з’явився новий начальник в’язниці, який дозволив читати й писати.

Після звільнення Уайльд емігрує до Франції й живе в Парижі під чужим ім’ям. У 1900 році він там же й помирає.

Свою філософію мистецтва Уайльд виклав у книзі «Задуми»

(1891), яка відкривається діалогом «Занепад брехні», що є його естетичним маніфестом. Він утверджує самоцінність і самодостатність мистецтва. Воно, на думку Уайльда, не виражає нічого, крім самого себе, існує самостійно і розвивається за своїми законами. Мистецтво

не є породженням певної епохи чи її відтворенням, бо воно — вище за життя. Ця думка — наріжний камінь естетики Уайльда.

Сучасна література не подобалася письменникові саме тим, що була надто наближена до дійсності й перетворювалася на копію реального життя. Творчість же, на його думку,— це мистецтво брехні (тобто вигадки). Занепад брехні Уайльд вважав головною вадою творів своїх сучасників. Відкидаючи принципи натуралізму і реалізму в мистецтві, Уайльд протестує не скільки проти цих художніх напрямів, скільки проти монотонної, безбарвної, потворної, непоетичної, антиестетичної дійсності, яка не заслуговує на те, щоб бути відображеною митцем.

Уся естетика Оскара Уайльда є низкою парадоксальних суджень. Наприклад, він стверджує, що не мистецтво наслідує життя, а життя наслідує мистецтво: песимізм вигадав шекспірівський Гамлет, а нігілізм — І. Тургенєв. Саме життя митця, його поведінка були трагічно суперечливими: скільки разів Уайльд твердив, що не сприймає чужого нещастя, а десятки його сучасників згадують, як він і співчував людям, і допомагав з усмішкою, щоб не виказати, що йому це важко.

♦ Чи зустрічали ви таких людей?

2. Читання «Передмови» до роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» (із обговоренням)

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

1. Аналітичне коментування

У ч и т е л ь. Прокоментуйте твердження О. Уайльда (або проведіть міні-диспут за одним із висловлювань):

• «Митець — творець прекрасного»;

• «Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані»;

• «Митець не має етичних уподобань»;

• «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі».

2. Бесіда

♦ Визначте головну думку «Передмови». (Утвердження вічності й величі мистецтва)

VII. Домашнє завдання

Для всіх: знати біографію митця, розуміти його естетичну програму, знати зміст роману «Портрет Доріана Грея».

Індивідуальне: підготувати повідомлення про виникнення задуму роману «Портрет Доріана Грея», історію його написання.

VIII. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Мене зацікавило парадоксальне твердження О. Уайльда про те, що…