Мета: розкрити особливості лірики Т. Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання на прикладі програмових поезій, проникнути уявою у настрої, у внутрішній світ героїв поета, звертаючи увагу на красу їх особистості; розвивати раціональність у використанні навчального часу, вміння послідовно і грамотно викладати власну думку, ті чи інші міркування; робити виважені висновки; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати поважне ставлення до людини, особистості, друзів, однодумців; прищеплювати риси чесності, доброти, чемності, уваги до ближнього.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: картини Т. Шевченка «Автопортрет» (1847), «Шевченко серед товаришів» (1851), «Байгуші» (1853), «Казашка Катя» (1856 — 1857); тексти програмових творів, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

Емоційна готовність учнів до уроку

ІІ. Перевірка домашнього завдання

1. Зачитування учнями власних листів, які вони написали тій або іншій героїні творів Т. Шевченка.

2. Підведення підсумків роботи школярів в епістолярному жанрі.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Пізнавальна гра-подорож

«Сторінками життя і творчості Кобзаря»

Завдання: учням пропонується впродовж 6 хв надати відповіді на запитання.

– Найулюбленіші розради для Тараса-юнака. (Книжки, пісні кобзарів, розповіді про гайдамаків).

– Діяльність батька Т. Шевченка. (Стельмахував, чумакував,  був добрим хліборобом)

– Країна, до якої мріяв поїхати Тарас Григорович, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури й архітектури. (Італія)

– Український письменник, у якого Т. Шевченко був за старшого боярина на весіллі й опинився там у центрі уваги, особливо після того, як чудово виконав «Ой зійди, зійди ти, зіронька та вечірняя» та інші улюблені пісні. (П. Куліш)

– Книга видатного митця, якою молодий поет кликав замислитись: «Чия правда, чия кривда і чиї ми діти?» («Кобзар»)

– Форма поезії «Заповіт». (Монолог)

– Твір Т. Шевченка, якому характерний жанр послання.  («І мертвим, і живим…»)

– Історичні особи, про яких зазначив поет у одному із своїх творів. Вони очолили повстанський рух 60-х рр. ХVIII ст. (М. Залізняк, І. Гонта)

– Назва періоду поетичної творчості Т. Шевченка. («Три літа»)

– Визначіть поему Тараса Григоровича, в якій відбувається співпадіння форми і назви твору. («Сон»)

– Жанр творів видатного митця «Причинна», «Тополя», «Русалка», «Ліліея». (Балада)

– Образ якої героїні Т. Шевченка в образотворчому мистецтві втілили художники І. Їжакевич, М. Дерегус, О. Сластьон, О. Новаківський, В. Василенко; скульптори М. Манізер, Г. Петрашевич та і сам Кобзар. (Катерина)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Рефлексія. Відгадати зашифроване слово.

Кожна цифра відповідає літері, яка розташована в алфавітному порядку. Якщо їх правильно вибрати, можна прочитати прізвище біографа Т. Шевченка, який відтворив його внутрішній портрет. «За складом характеру і розуму Тарас Григорович був щирий українець. Взнавши раз людину, він прив’язувався до неї, а якщо зустрічав прихильність до себе, то цілком і безроздільно віддавався їй на все життя. Відмінними рисами його вдачі були надзвичайна

доброта і лагідність, навіть ніжність, дивовижна правдивість і прямота, що доходила до різкості, безкорисливість і самовідданість. Доброта його не мала меж. Завжди поспішав на допомогу, ділився останнім, його надзвичайна безкорисливість і непрактичність спричинялися до того, що він майже завжди був у нестатках.»

Завдання

17  1  22  16  12  14

Ключ

м а с л і й

IV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Люди — господарі своєї долі.

В. Шекспір

Вищим моральним законом

для людини є любов до людства.

Р. Фергюссон

1. Вступне слово вчителя

З біографії Тараса Григоровича ви знаєте, що після звільнення з кріпацтва, життя митця складалося ніби на добре. Він успішно вчився в Академії мистецтв, був своєю людиною в колах передової інтелігенції, ні від кого не залежав. Щороку друкувалися його твори в журналах, альманахах, виходили окремими книжками й користувалися великою популярністю в читачів. Після довгих років блукань на чужині поет повернувся у палко любимий рідний край, міг працювати для розвитку його культури. Ніби вже була й знайдена стежка, яка могла привести поневолений народ до національного й соціального визволення,— збройне повстання. Здавалося вже цілком здійсненною і мрія про особисте щастя, сім’ю, родинний затишок, але … І раптом усе зруйнувалось… Переслідування, допит, ув’язнення, солдатчина…

2. Загальна характеристика лірики Т. Шевченка періоду арешту й заслання і після повернення із заслання (матеріал для вчителя й учнів)

2.1. «Невольнича поезія» (1847 — 1857). Так сам Шевченко назвав свої твори, писані під час перебування під слідством у казематі ІІІ відділу та на засланні.

Повідомлення 1. «В казематі»

У доробку Т. Шевченка з’являються твори політичної поезії, які, за тогочасними цензурними вимогами, не можна було друкувати в журналах та альманахах, тому поширювалися неле-

гально. Вони стали в Україні ХІХ ст. першими творам підпільної літератури. Ще й свободою не встиг натішитися, як попав у ще гіршу неволю. Гнітило й саме перебування в одиночній камері — не було з ким перекинутися словом, поділитися думками, полегшити душу. Свої думи–муки поет виливав у віршованих рядках… Шевченкові пощастило роздобути великий аркуш тонкого поштового паперу, склавши його увосьмеро, він написав на ньому

тринадцять віршів. Тужним настроєм, природним у становищі ув’язненого поета,

пройняті майже всі вірші, написані в казематі, хоч зміст їх різноманітний. Цикл «В казематі» складається з 13 віршів, згодом поет додав до нього ще дві поезії. Для цих творів характерні мотиви розлуки, поневіряння на чужині, тяжкої жіночої долі, нерозділеного кохання, самотності, безнадії, смерті. Всі герої цих поезій глибоко нещасливі: одинока дівчина–сирота, згорьована дружина п’яниці, розлучена з миллим наречена, покинута стара матір, каліка–солдат. Усі вони нарікають на лиху долю, гірке безталання. Особисті болісні пережи-

вання поета зливаються із стражданнями рідного народу. До цього циклу належать поезії «Не кидай матір!», «За байраком байрак», «Чого ти ходиш на могилу?», «Косар», «Н. Косто-

марову», «Мені однаково, чи буду…», «Ой три шляхи широкії»,  «Рано–вранці новобранці», «Ой одна я, одна», «Садок вишневий коло хати», «Не спалося,— а ніч, як море», «В неволі тяжко, хоч й волі…», «Чи ми ще зійдемося знову?». Перебуваючи в Орському укріпленні, Тарас Григорович переписав створені в казематі поезії в «Малу книжку», але першим,

як заспівний, помістив новонаписаний вірш (вже в засланні) — «Згадайте, братіє моя…». Після звільнення з солдатської служби ці твори автор переніс у «Більшу книжку», об’єднав їх у цикл і дав заголовок «В казематі», під яким зазначив присвяту: «Моїм союзникам посвящаю».

Повідомлення № 2. Творчість періоду заслання

Перші три роки перебування Шевченка в Орському укріпленні були дуже плідними. Він не дав себе знищити як митця, не дозволив царським сатрапам задушити свій талант, спустошити душу. Нехтуючи «височайшею» забороною, поет складав вірші, мережачи ними «захалявні книжечки». Творчість цього періоду становить новий, вищий етап у розвитку поетичного генія Шевченка, опанування методом практичного реалізму, досконалістю

художньої форми. Звичайно, зміцнілий талант, сформований світогляд, усвідомлені суспільні обов’язки митця перед народом, великий життєвий досвід були запорукою того, що поет міг би створити у кілька разів більше, ніж написав. Крім того, не всі твори збереглися. Деякі загубилися, інші Тарас Григорович змушений був знищити сам, бо, коли б їх знайшло начальство, поет зазнав би ще більших утисків та переслідувань. Можна здогадуватися,

що знищені вірші мали особливо гостре антисамодержавне спрямування. І все ж за перші три роки заслання ним було написано більше, ніж за весь інший час. До нас дійшло понад сто творів, серед них дев’ять поем. Т. Шевченко розумів, що порушуючи царську заборону, він

наражався на велику небезпеку, але почуття обов’язку перед народом викривати злочинність самодержавства і непоборна потреба виливати свої думи–муки у віршованих рядках, постійно творити були сильніші за страх перед карою. Вірші та поеми на історичну тематику («Заступила чорна хмара…», «У недільку святую», «Чернець», «Іржавець», «Швачка».

Розробляв Т. Шевченко і жанр філософської лірики («Один у одного питаєм…», «Буває, іноді старий…», «Дурні та гордії ми люди…», «О думи мої, о славо злая!», «Не для людей тієї слави…», «Ну що б, здавалося, слова…»). Багато віршів мають автобіографічний характер («Мені тринадцятий минало..», «І виріс я на чужині…», «І золотої й дорогої…», «Якби ви знали, паничі…», «Сонце заходить, гори чорніють…», «Самому чудно….», «А.О. Козачковському», ««То так і я тепер пишу…», «Готово! Парус розпустили», «Лічу в неволі

дні і ночі…» тощо). З творів, написаних за сім років перебування поета в Новопетрівському укріпленні, збереглися лише вірш «Мій Боже милий, знову лихо!» і поема «Москалева криниця», це пояснюється тим, що, очевидно, Т. Шевченко після другого арешту й важкого покарання остерігався писати вірші. Ретельно виконуючи царські заборони, начальство приставило до поета спеціального наглядача, в обов’язки якого входило пильно стежити за тим, щоб він не мав ні олівців, ні паперу. Коли умови були сприятливіші, Тарас Григорович, можливо, й складав поезії, але не записував їх, і з часом вони забувалися.

Повідомлення № 3. Повісті російською мовою

У 1853 — 1857 роках Т. Шевченко написав близько двох десятків повістей російською мовою, з яких до нас дійшло тільки дев’ять. Дві повісті («Варнак» і «Княгиня») за два роки до звільнення письменник надіслав у Петербург своїм друзям з тим, щоб надрукувати під псевдонімом К. Дармограй у якомусь з російських журналів, але цей захід закінчився невдачею. Після смерті Тараса Григоровича повісті зберігалися спочатку в М. Лазаревського, а потім — у М. Костомарова, в архіві якого пролежали двадцять років. Окремою книжкою ці твори вийшли тільки в 1883 році («Т. Г. Шевченко. Поемы, повести и рассказы, писанные на русском языке»). Повісті містять чимало відомостей про дитячі роки самого поета, перебування його в Петербурзі, в Україні (в 40-х роках) та на засланні («Художник»).

Доля обдарованих людей з народу, трагізм їхнього становища в умовах самодержавно–кріпосницької дійсності відтворені й у повісті «Музыкант». Тему виховання молодої людини, прищеплення їй високоморальних якостей розроблено в повістях «Несчастный» і «Близнецы». Повніше й глибше розроблено і сюжет поеми «Княжна» в повісті під назвою «Княгиня». Одній з провідних тем творчості Т. Шевченка — доля матері–покритки в тогочасному суспільстві — присвячена повість «Капитанша». «Варнак» — повість, в якій письменник прагнув піднести, возвеличити народних месників. Повість «Наймичка» має той же сюжет, що й однойменна поема, але в ній багато інших епізодів і змінено імена основних дійових осіб. Остання повість — «Прогулка с удовольствием и не без морали» — має форму подорожніх записок, що дало можливість автору вивести цілу галерею різноманітних типів тогочасного помісного дворянства. Повісті Т. Шевченка, як і його віршовані твори, мають виразну антикріпосницьку спрямованість, цікаві змістом, однак своїми художніми якостями дещо слабші за вірші та поеми.

Повідомлення № 4. Творчість після заслання (1857–1861)

Останні роки життя поета були періодом найвищого розквіту його таланту, хоч після семи років вимушеного мовчання поетова муза не відразу заговорила на повний голос. У 1857 році було написано лише дві поеми — «Неофіти» і «Юродивий» (остання залишилася незакінченою) ; у 1858 — п’ять невеликих віршів: «Доля», «Муза», «Слава», «Сон» («На панщині пшеницю жала»), «Я не нездужаю, нівроку», у 1859 — одинадцять віршів й одну

поему, у 1860 — тридцять п’ять поезій. Значне місце в поезії останніх років життя Т. Шевченка посідають сатиричні твори. Огненне слово повинне виконувати важливе

суспільне завдання — служити трудящим. Вони здобудуть волю і широкі можливості для політичного й культурного розвитку. У шевченкових віршах останнього періоду помічається деяке послаблення впливу фольклору. На прикладах розглянутих творів ясно видно, що поет тепер більше став використовувати образи й художні засоби книжного походження («Неофіти», «Юродивий», вірші, написані у формі наслідування біблійних творів).

У поезії митця ще з більшою пристрастю зазвучали й пафос боротьби, і обурення проти гнобителів.

3. Відомості з теорії літератури

3.1. Ліричний герой (Л. г.) — образ поета (його ліричне «я»), чиї переживання, думки та почуття відображено в ліричному творі. Уявлення про Л.г. складають на основі знайомства з його внутрішнім світом, який розкривається не через вчинки, а через переживання, душевні стани. Умовне поняття; на його основі створюється цілісне уявлення про творчість поета, його переживання, які відображаються у творі, але не в його особі. Л.г. не тотожний авторові.

3.2. Медитація (від лат. medetatio — роздум) — форма філософської лірики: вірш, в якому поет висловлює свої думки над проблемами життя і смерті, над баченим і пережитим.

3.3. Психологізм у літературі — глибоке, детальне відтворення подій у художньому творі, зокрема світу його персонажа (почуття, думки, переживання, спонукання).

4. Опрацювання програмових поезій Т. Шевченка

4.1. «Садок вишневий коло хати».

4.1.1. Виразне читання твору або прослуховування його в аудіозаписі.

4.1.2. Історія написання.

Ув’язнений за ґратами каземату Т. Шевченко не схилив покірно голови перед жандармами і катом–царем. Поет не каявся на допитах. Не виявляв ні краплі каяття і в віршах, написаних

у ІІІ відділі тюрми. Крім допитів були ще довгі дні й ночі в одиночній камері майже півтора місяця. Що пережив, передумав поет у тій похмурій самотині, ми б так ніколи й не довідалися, якби не поезія. Контрастом до реальності каземату і майбутньому вироку для

поета стає цей дивовижно світлий і радісний вірш «Садок вишневий…», у якому втілено спогади і мрії автора про Україну. Це 8-ий вірш з циклу «В казематі», написаний у 1847 році.

4.1.3. Тема: показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян.

4.1.4. Ідея: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю.

4.1.5. Основна думка: мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.

4.1.6. Жанр: пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику Я. Степовим.

4.2.7. Сюжет.

Вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на Україні. Тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини.

Певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. І все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.

4.1.8. Ідейно-художній аналіз твору. Бесіда за питаннями.

– Як на вашу думку, з якою виразністю слід читати дану поезію?

– Яким чином цей твір впливає на настрій читача?

– Що змальовує Т. Шевченко на лоні вишневого садка?

– Завдяки чому ми чуємо і бачимо чудову картину природи, праці й побуту селянської родини?

– Який час зображений у вірші? Свої міркування доведіть, посилаючись на зміст твору.

– Чому пісня підбадьорює втомлених селян?

– Як ви вважаєте, саме чому «мати хоче научати» дочку?

– Опишіть уявний образ матері з твору?

– Що бентежить нічну тишу?

– З яким піднесенням ставиться Т. Шевченко до співу солов’я?

– Що свідчить про належність вірша до пейзажної лірики?

– Які зорові, слухові, дотикові образи містить дана поезія?

– Як на вашу думку, чи буде щасливою життєва доля малих діточок, яких мати поклала спати? Свої міркування обґрунтуйте.

– Чим зумовлена така назва твору Т. Шевченком?

Мікрофон: «Висловіть побажання дітям, героям поезії Тараса Григоровича, щодо їх подальшого життя».

4.1.9. Рубрика «Поміркуй. Обґрунтуй. Доведи».

– Чи милуються люди в поезії красою садка? Чому? Власну думку обґрунтуйте.

– Дослідіть за допомогою яких слів письменник змальовує красу української природи? Чим вона вражає читача?

– Яким було життя селян за часів кріпацтва? Чи впливає це соціальне явище на родину з твору?

– Чим пов’язана життєва доля Т. Шевченка з однією з таких родин, про яку він зазначає у своєму програмовому творі? Відповідаючи, посилайтеся на біографічні дані письменника про його дитинство.

– Застосовуючи власні спостереження, доповніть опис краси весняної природи, який зображує Т. Шевченко в поезії або відтворіть свою картину до даного вірша.

4.1.11. Міні-конкурс «Інтелектуал».

Установіть відповідність між образами вірша і їх особливостями.

1. «Садок вишневий коло хати» а) Зоровий і дотиковий.

2. «А матері вечерять ждуть» б) Слуховий і зоровий.

3. «Плугатарі з плугами йдуть» в) Зоровий

4. «Співають ідучи дівчата» г) Слуховий і дотиковий.

Ключ: 1 — г; 2 — а; 3 — д; 4 — б.

4.2. «Доля» (9 лютого 1858, Нижній Новгород)

4.2.1. Виразне читання поезії.

4.2.2. Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

4.2.3. Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.

4.2.4. Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

4.2.5. Жанр: філософська лірика.

4.2.6. Віршовий розмір: ямб.

4.2.7. Художні особливості твору.

Повтори: «дальше, дальше», «слава …слава».

Звертання: «учися, серденько…», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»

Риторичне запитання: «Які з нас люде?»

Риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!»,

«Мій друже вбогий, нелукавий!»

4.2.8. Опрацювання змісту вірша. Бесіда за питаннями.

– Що ви розумієте під словом «доля»? Від яких чинників вона залежить?

– Як склалася доля самого поета, коли він осиротів?

– Чому, на думку поета, доля не лукавила з ним?

– Яких труднощів зазнав Тарас Григорович, залишившись сиротою?

– Чому навчання для хлопця було нестерпною мукою?

– Про яку славу мріяв поет? Що він заповідав нащадкам?

4.2.9. Створити словниковий портрет долі (Робота у малих групах).

супутник життя;

брат і сестра;

та, хто зобов’язувала його вчитися;

нелукавий друг.

4.3. «Росли укупочці, зросли» (25 іюня 1860, С.-Петербург).

4.3.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем щодо її змісту.

4.3.2. Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися.

4.3.3. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався.

4.3.4. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.

4.3.5. Жанр: інтимна лірика.

4.3.6. Віршований розмір: ямб.

4.3.7. Художні особливості поезії.

Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий».

Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!»

Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна».

Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»

4.3.8. Ідейно-художній аналіз вірша. Фронтальне опитування.

– Про які періоди в житті людини розповідає поет?

– Яким чином дружні стосунки між молодятами стають серйозними?

– Від чого залежить щасливе подружнє життя?

– Чому не кожна пара «доживала укупі до самої домовини»? Що є перешкодою для цього?

– З яким проханням звертається поет до Бога?

– Як повинні поводити себе члени родини, коли сім’я опиняється у скрутному становищі.

– Про які життєві страждання зазначає поет у творі? («Плач, вопль, скрежет зуба»)

– Чим пояснити те, що поет прагне зберегти любов між людьми і у потойбічному світі?

– Чому вважають: благополуччя в родині — міцність держави.

Мікрофон: «Які стосунки склалися у вашій родині?»

4.3.9. Виявити передумови для щасливого подружнього життя (Робота у малих групах). Відповідь оформіть за допомогою прийому «Доміно».

Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки — …

4.3.10. Опрацювання прислів’їв про сім’ю, стислий їх коментар.

– Чоловік у домі голова, а жінка — душа.

– Сім’я міцна — горе плаче.

– Не потрібен і клад, коли в сім’ї лад.

– Найкраща спілка — чоловік та жінка.

– Не з багатством жить, а з людиною.

VI. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Садок вишневий коло хати»

1. Художній засіб, який використав Т. Шевченко у рядку поезії «Вечірня зіронька встає»:

а) гіперболу; б) синекдоху; в) метафору; г) порівняння.

2. Дівчата протягом твору:

а) намагаються втекти від матері на вечорниці;

б) жнуть пшеницю;

в) бадьорі і веселі;

г) як радісні, так і засмучені.

3. Після виснажливої праці ввечорі додому поверталися:

а) засмаглі хлопці та дівчата; б) батько й мати;

в) плугатарі з плугами; г) чоловіки й жінки з косами.

4. Мати намагалася дочку:

а) покликати, щоб та готувала смачні страви на вечерю;

б) залучити до прасування білизни;

в) примусити саджати картоплю;

г) научати.

«Доля»

1. Доля для поета, як він про це зазначив у творі, була для нього:

а) вбогим другом; б) правдою життя;

в) прозрінням свідомості; г) довгоочікуваним щастям.

2. Т. Шевченко розпочав навчання:

а) у Сошенка; б) під час служби у пана Енгельгардта;

в) у дяка–п’янички; г) в духовній семінарії.

3. Митець дорікає своїй долі за те, що вона йому:

а) не допомагала впродовж життя;

б) збрехала;

в) завдала всіляких перешкод;

г) чинила опір у здобутті освіти.

4. Заповіддю для Т. Шевченка була:

а) чемність і гордість; б) путь до волі;

в) невимовна біль за долю своїх братів і сестер;

г) слава.

«Росли укупочці, зросли»

1. Поет, звертаючись у творі до Бога, називає його:

а) променем щастя; б) душею нації; в) всещедрим; г) всемогутнім велетнем.

2. Дитинство ліричного героя асоціюється із:

а) грою і сміхом; б) дивовижними речами;

в) світом казок і пригод; г) солодощами.

3. Життя у подружжя було:

а) сумбурним і нестерпним; б) вкрай важким матеріально; в) наче у раю; г) тихим і веселим.

4. У потойбічний світ герой поезії прагне перенести із дійсності:

а) садок вишневий коло хати; б) безвічну любов;

в) всі життєві радощі; г) срібло–золото.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на ваш погляд, «Садок вишневий коло хати» — одна з найсонячніших струн Шевченкової кобзи. Власну думку вмотивуйте.

2. Як ви вважаєте, через що дуже часто цінність людини визначають після її смерті?

(Т. Шевченко «Росли укупочці, зросли»)? Наведіть переконливі аргументи.

3. Риса, яка притаманна долі Кобзаря (Т. Шевченко «Доля»):

а) підступність; б) відверта прихованість;

в) непослідовність у діях; г) нелукавість.

Картка № 2

1. Доведіть, що здобуття Т. Шевченком науки було нелегкимі водночас життєво необхідним. Яку роль при цьому відіграла доля (Т. Шевченко «Доля»)?

2. Як на ваш погляд, чи можна поезію Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати» визнати шедевром світової пейзажної лірики? Висловіть власні припущення з відповідною аргумен-

тацією.

3. Художній засіб, який використано письменником у рядках поезії «Росли укупочці, зросли»: Не сварячись в тяжкій дорозі, / На той світ тихий перейти

а) метафору; б) гіперболу; в) епітет; г) літоту.

Картка № 3

1. Через що, на ваш погляд, Т. Шевченко у творі «Росли укупочці, зросли» вболіває за міцність взаємостосунків в українській родині? Відповідь аргументуйте.

2. Яким чином, на думку Т. Шевченка, відбувається залежність життя від долі («Доля»)? Чи пророчими були слова долі щодо його подальшого життя?

3. У поезії «Садок вишневий коло хати» Т. Шевченко:

а) викриває зло й гніт, зокрема панщину;

б) співчуває горю знедолених;

в) поєднує громадянське й особисте в житті людини;

г) оспівує ласкаву природу України і працю селян.

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення про результати роботи учнів на уроці

ІХ. Домашнє завдання

Підготувати інформацію про ставлення Т. Шевченка до Бога, вміти аналізувати його поетичні твори циклу «Давидові псалми», «Ісаію. Главу 35», вивчити вірш «Доля».