Мета: виявити основні особливості першого драматургічного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; охарактеризувати образ возного, виборного, Терпилихи; опрацювати дію І драми; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно робити висновки, належним чином їх обґрунтовуючи; аналізувати художній твір; виховувати почуття поваги до І. Котляревського, історичного минулого рідного краю, любов до рідного слова, вітчизняної культури. 
Обладнання: портрет І. Котляревського, картина пам’ятника митцю в Полтаві, підручник, текст твору, аудіозапис пісень Наталки; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Літературний тест за поемою
І. Котляревського «Енеїда» «Пізнай героя»
Завдання: відповідно до цитатної характеристики з твору учням упродовж 12 хв необхідно визначити героя «Енеїди», виконавши тестові завдання.
1. Вмер від горілки, а потрапив до раю, бо був у родинних зв’язках із богами:
а) Паллант; б) Турн; в) Латин; г) Анхіз.
2. …Рутульської породи, / Троюрідний був Турну сват, / Хвастун і дурень од природи, / Що не робив, то все не в лад:
а) Еол; б) Зевс; в) Ремул; г) Геленор.
3. Кому належать слова: От я так чисто сиротина, / Росту, як при шляху горох: / Без нені, без отця дитина, / Еней — отець, а неня — бог?
а) Низу; б) Евріалу; в) Іулу; г) Ремулу.
4. Про кого йдеться: …був молоденький, / Так годів з дев’ятнадцять мав, / Де усу буть, пушок м’якенький / Біленьку шкуру пробивав, / Та був одвага і завзятий, / Силач, козак лицар- куватий?
а) Евандра; б) Низа; в) Евріала; г) Палланта.
5. Що матір’ю була богів, / Ізмолоду була не промах, / Коли ж як стала без зубів, / То тілько на печі сиділа, / З кулешиком лемішку їла / І не мішалася в діла:
а) Сівілла; б) Юнона; в) Амата; г) Цібелла.
6. Воно хоть паруб’я, неспорно, / Уміє і склади читать, / Та дурень, молоде, одважне, / В бою як буде необачне, / То може згинуть неборак:
а) Турн; б) Геленор; в) Паллант; г) Іул.
7. …Білолика, красна, / Курносенька, очима ясна. / І вся, як з кров’ю молоко, / Духи од себе випускала / І збрую чудную держала, / Явилась так перед синком:
а) Юнона; б) Венера; в) Сівілла; г) Дідона.
8. …Старий дідище, / Обмитий ввесь очеретом, / Він був собі ковтуноватий, / Сідий, в космах і пелехатий, / Зігнувсь, підпершися ціпком:
а) Тібр; б) Латин; в) Анхіз; г) Евандр.
9. Не звір я — людську кров пролити, / І не харциз, людей щоб бити, / Для мене гидкий всякий бой:
а) Латин; б) Турн; в) Еней; г) Зевс.
10. Без того ж завжди був тихенький / Як всякий дід старий, слабенький, / В чужеє діло не мішавсь:
а) Тібр; б) Нептун; в) Латин; г) Ретус.
11. Прибігла фурія із пекла, / Яхиднійша од всіх відьом, / Зла, хитра, злобная, запекла, / Робила з себе скрізь содом:
а) Тезіфона; б) Сівілла; в) Цібелла; г) Амата.
12. Люта чарівниця / І дуже злая до людей; / Які лиш не остережуться, / А їй на острів попадуться, / Тих переверне на звірей:
а) Цірцея; б) Дідона; в) Сівілла; г) Юнона.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Мозкова атака. Опрацювання питань
• Що вам відомо про драму — літературний жанр?
• Яким був театр у ХVIII ст.?
• Як розподілялася тематика шкільних драм відповідно до її піджанрів?
• Зазначте п’єси давньої літератури, які користувалися великою популярністю в глядачів. («Комическое действие» (1736) М. Довголевського, «Воскресеніе мертвих» (1747) І. Кониського, «Трагедія о смерті Уроша Пятого» (1744) М. Козачинського»)
• У чому полягає актуальність вертепу сьогодні?
ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.
Мотивація навчальної діяльності
ІV. Основний зміст уроку
«Наталка Полтавка» —
праматір українського народного театру.
І. Карпенко-Карий
Драматичний витвір І. Котляревського —
найкраща оздоба української сцени
Анджело де Губернатіс, італійський учений
1. Вступне слово вчителя
Лунає пісня в аудіозаписі Наталки «Ой я дівчина Полтавка». «Під розлогою вербою, що наполовину закриває селянську хату, стоїть струнка кароока чорнобрива дівчина з відрами через плече. Біля неї у шанобливій позі чоловік в одязі чиновника, а з-за дерева виглядає якийсь дідуган. Удалині — вишневі садки, луки, в’ється річка…»
Це опис одного з барельєфів на пам’ятнику Котляревському в Полтаві. Скульптор М. Позен цією картиною відобразив факт з історії українського театру (вчитель демонструє картину, звертаючи увагу учнів), бо саме такий живопис побачила в 1819 р. публіка на виставці «Наталка Полтавка».
Глядачі були вражені: замість давно обридлих палаців та альтанок вони побачили милі їхньому серцю краєвиди рідної Надворсклянщини, а замість фальшивої мелодрами чи пустого фарсу — глибоку драму серця простої дівчини-селянки.
Тож і ми сьогодні будемо насолоджуватися цим твором мистецтва слова.
2. Інсценізація учнями улюбленого уривку з твору І. Котляревського «Наталка Полтавка»
3. Робота над твором І. Котляревського «Наталка Полтавка».
3.1. Історія написання, джерела.
Написана п’єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.
• Що ж спонукало митця створити цей театральний шедевр?
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.
• Якими джерелами скористався письменник для написання твору?
• Справжні життєві факти українського суспільства того часу. (Авторові, напевно, були відомі й інші подібни історії, коли дівчат силоміць видавали заміж, і він узагальнив їх)
• Українські лірично-побутові, обрядові, купальські та баладні пісні: «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна».
• Українські, вертепні, шкільні драми-інтермедії ХVІІІ ст.
• Досвід російських драматургів ХVІІІ ст. (Фонвізін, Капніст, Княжнін, Плавальщиков).
3.2. Тема: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу (ХІХ ст.).
3.3. Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.
3.4. Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.
3.5. Жанр: сам автор визначав свій твір як «малоросійську оперу». Насправді, «Наталка…» має ознаки одразу декількох жанрів драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Музику до цієї п’єси написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною (змішаність елементів) п’єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).
3.6. Особливості твору.
• Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважальний характер, то п’єса І. Котляревського — серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання.
• Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», критично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурювання, зверхність багатих над бідними та ін.).
• Автор змалював взаємини між простими людьми, використав невичерпні скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.
3.7. Композиція.
Весь текст п’єси поділяється на великі частини — дії (їх у творі дві), кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергуна яви, пов’язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі яви написані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами, зрідка трапляються монологи. Дія твору відбувається в одному полтавському селі.
Композиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним героєм твору (Наталка). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.
Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І).
Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність.
Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною озного (ява 9 дії ІІ).
Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».
Таким чином, композиція п’єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читачів у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кожної дійової особи і її поведінки, хвилює її.
Певну композиційну роль відіграють у цій п’єсі ремарки (весь авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, але влучні, виразні, ясні. Наприклад, автор хоче, щоб на сцені було так: «Село над річкою Ворсклою. Упродовж сцени вулиця, що веде до річки; тут між хатами і Терпилихина хата». Ось і все.
А вже режисер-постановник, художник і оформлювачі сцени мають додумати все інше, різні деталі, щоб сцена відповідала реальній картині українського села початку ХІХ ст.
3.8. Дійові особи твору.
У п’єсі діє всього шість осіб, і кожна з них займає певне місце в розвитку дії. Всі вони належать до двох протилежних таборів: перший — Наталка, Петро і Микола, другий — решта персонажів. Щоправда, мати в ході розвитку подій потрапляє то в один табір, то в другий, що обумовлюється її великою материнською любов’ю до дочки, бажанням їй щастя в житті, а ще — боязню сільського начальства, взагалі «сильних світу цього».
3.9. Вплив класицизму та сентименталізму на розвиток дії у п’єсі.
• Слід звернути увагу на те, що дія у творі починається вранці (Наталка йде по воду), а завершується, коли вже «сонце низенько, вечір близенько». У цьому виявляється вплив класицизму («єдність часу»). Однак існує інша думка: возний прагнув чимшвидше одержати Наталку у своє «вічноє і потомственноє владєніє», а тому сватання й заручини було об’єднано, для цього вистачило й одного дня.
• Деякі літературознавці стверджують, що п’єса — твір сентиментальний, що почуттєвість дійових осіб перебільшено. Почуттєвість, деяка сентиментальність в образах Наталки й Терпилихи, що проявляються у висловлюваннях, вчинках і поведінці, стосунках між героями, випливає з особливостей психології українців. Ця особливість є органічною частиною цільних, життєво правдивих образів-персонажів п’єси. Деякий надмір почуттєвості, навряд чи властивий наймитові-бурлаці, можна відмітити лиш в характері Петра.
3.10. Обряди у творі.
У п’єсі яскраво відтворено народні обряди, пов’язані зі сватанням, весіллям. Згідно з обрядом сватання в ньому повинні брати участь жених і два свати. Проте, щоб не вводити ще одного персонажа, І. Котляревський «залишив» другого свата (Бориса) в хаті Терпилихи. Той так набрався «окаянної варенухи», що й не тримався на ногах. Цим сюжетним ходом автор дотримав правдивого зображення народного обряду й уникнув ускладненості тексту п’єси, бо для Бориса (по суті зайвої дійової особи) потрібно було розробляти окрему роль.
3.11. Мова «Наталки Полтавки».
Мова дійових осіб п’єси виразно індивідуалізована відповідно до їх соціального становища і характерів. Говорять ці персонажі в основному побутовою мовою, але в Наталки, Петра і частково Терпилихи вона позначена ліризмом, а у виборного і Миколи — гумором. Крім того, Петро і Микола, що побували в світах, вживають слова, взяті з міської лексики. В мові дійових осіб нерідко зустрічаються народні приказки і прислів’я («Знайся кінь з конем, а віл з волом», «Живемо, як горох при дорозі: хто не схоче, той не скубне», «На похиле дерево і кози скачуть» тощо), а також народні вирази («Шануючи бога і вас», «Од твого розуму цього не ждав», «Взятись за розум», «Буцім і не знаєш» та ін.), а такожблизькі до пісенних («З кінця світа прилинув би», «Трудно, мамо, викинути Петра з голови, а ще трудніше з серця», «І для того тільки побачились, щоб навіки розлучитися» тощо).
Народна мова у п’єсі «Наталка Полтавка» використана значно ширше, ніж в «Енеїді». Мова виборного, то мова селянської верхівки, вона наказує, лає, повчає.
Тлумачний словник до п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» (фрагмент)
• Аз (церковнослов’янське) — я.
• Ангел — у релігійній міфології посланець бога, що зображується у вигляді юнака з крилами.
• Артикул — стаття, параграф у документі.
• Баталія — битва.
• Блаженний — який несе добро, щастя.
• Бурлака — наймит, бездомна людина.
• Вашице проше (застаріле) — прошу вашої милості (форма шанобливого звертання до поважної особи).
• Вашець — ваша милость.
• Ветхая деньми — дуже стара віком.
• Виборний — особа, обрана для керівництва громадою, помічник старости.
• Вишереченний — названий вище.
• Возний — дрібний судовий чиновник на Україні в старі часи.
• Гусарин — воїн кавалерійської частини, одягнений у форму особливого зразка.
• Засідатель — обраний від населення учасник судового процесу.
• Земство — тут: чиновництво.
• Ім’ярек (церковнослов’янське, канцеляризм) — назване ім’я, добродій.
• Кварта — трохи більша за літр міра рідини.
• Колода — дерев’яні кайдани, що надівали в старі часи арештанту на руки, ноги й шию.
• Комісар — поліцейський чиновник, пристав.
• Контроверсія — скарга, що опротестовує судове рішення.
• Копи — тут: судові засідання.
3.12. Характеристика образів твору.
3.12.1. Возний Тетерваковський.
3.12.1.1. Орієнтовний план щодо характеристики героя.
І. Тетерваковський — тип дрібного чиновника часів кріпосництва.
ІІ. Портрет, зовнішність персонажа.
ІІІ. Риси характеру возного.
1. Позитивні:
а) почуття гумору;
б) сила волі;
в) освіченість.
2. Негативні:
а) хижацтво і насильство;
б) хабарництво і жорстокість;
в) пихатість і самодурство;
г) зловживання службовим становищем;
д) зневага до простого люду;
е) пристрасть до пияцтва.
ІV. Життєва філософія героя.
V. Ставлення возного до Наталки.
VІ. Значення образу Тетерваковського — «юриста і хапуна».
3.12.1.2. Опрацювання характеристики образу возного Тетерваковського.
• Хто такий возний Тетерваковський у п’єсі? (Тетерваковський — дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він — возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався. Складав також різним людям позови, скарги й ін. Ця служба відкривала йому можливість обдирати клієнтів, багатіти за їхній рахунок)
• Що вплинуло на формування рис характеру героя, його поглядів? (Возний виховувався у середовищі чиновників, хабарників, сприйняв погляди та переконання цього середовища і керувався ними все життя)
• Яким у творі зображено Тетерваковського? Як його характеризує Микола? (У п’єсі він поставлений поза сферою своєї службової діяльності: ми його бачимо не в канцелярії, за розв’язанням різних службових справ, а в селі, заклопотаного уладнанням свого «сердечного діла». Найповнішу службову характеристику дає йому Микола: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!». У народі слово «юриста» (юрист) сприймалося як синонім слів «шахрай», «крючкодер». Звички крючкодера-хапуги проявилися у возного і в приватному житті)
• У чому, на думку возного, полягав основний закон співжиття людей? (Тетерваковський упевнений, що основний закон співжиття людей — панування сильного над слабим, багатого над бідним; що весь світ побудований на брехні і люди «один одного обманють так, як того і треба». В пісні-монолозі «Всякому городу нрав і права…», що є перекрученим віршем Г. Сковороди, возний прагне обґрунтувати «законність» здирства і хабарництва, бо, мовляв, немає людей «без гріха»)
• Як герой розповідає про складність своєї професійної діяльності виборному? («Юриста і хапун» завзятий, він не соромиться одверто говорити про свої нечисті діла, нечесні способи збагачення. Заходи уряду проти хабарництва і бюрократії приводять його в «униніє», і він гірко скаржиться виборному, що «трудно становиться жить на світі», бо «малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, починається за уголовноє преступленіє, а взяточок, сиріч — винужденний подарочок, весьма — очень іскусно у істця ілі ответчика треба виканючити»)
• З яким проханням возний звертається до виборного? Чим він намагається йому віддячити? (Натура крючкодера і шахрая проявилася і тоді, коли возний підмовляє виборного «хождєніє іметь» по його «сердечному ділу», тобто бути сватом. Тетерваковський обіцяє виборному своєрідний хабар: «Єжелі виграєш… любов ко мні Наталки», то «без дані, без пошлини (тобто без хабара) кому хочеш позов заложу і контроверсії (оскарження) починю». Його аніскільки не бентежило те, що ці «позови» і «контроверсії» можуть бути незаконними, більше того — він передбачає це і згодний заздалегідь)
• Який факт свідчить про те, що возний не оминав можливості збагатитися і за казенні гроші? (Не тільки хабарництво, а й казнокрадство сприймає возний як належне. Коли Петро, переказуючи зміст п’єси Шаховського «Козак-стихотворец», зауважує, що тисяцький Прудивус і його писар Грицько «царську казну затаїли», Тетерваковський поблажливо говорить: «О, се діло возможне і за се сердитися не треба. В сім’ї не без виродка — теє-то як його. Хіба єсть яка земля, праведними Іовами населена? Два плута в селі і селу безчестя не роблять, а тільки цілому краєві»)
• Що свідчить про надмірне вихваляння Тетерваковського своїм чином, коли він захищав таких, як він сам? (Зауваження Миколи про те, що возний: «…бундючиться, що паном помазався», теж виправдовується в поведінці і вчинках Тетерваковського. Він величається своїм “чином преважним”, “письменством”, самовдоволено заявляє, що в нього “копійка волочиться і про чорний день іміється”. Недаремно возний виправдовує всіх шахраїв, хабарників і казнокрадів — сам він теж розбагатів за рахунок “винужденних подарочків”, які, очевидно “весьма очень іскусно у істця ілі отвітчика виканючував”»)
• Як освіченість, мова возного відповідають його соціальному становищу? («Письменство» возного, тобто освіченість, обмежене, примітивне, межує з неуцтвом. Співає він низькопробні романси, вимоги його до театру грубі і низькі: він вважає, що якби на сцені «справді вбивалися, то було б за що гроші платити». Про намагання возного відмежуватися від простого народу, підкреслити свою вищість, свідчить і склад його мови. Він говорить майже такою мовою, якою писалися акти й інші ділові папери у ХVІІ–ХVІІІ ст.: це суміш церковнослов’янізмів, канцеляризмів і слів розмовно-побутової мови народу. До того ж мова цього судейського крючкодера дуже спотворена недоречним вживанням позбавленого змісту виразу «теє-то як його», який виник, мабуть, внаслідок того, що возний частенько говорив неправду і йому доводилося під час розмови підбирати правдоподібні слова для прикриття брехні, а перерву у висловлюванні мусив прикрити якимсь словом, хоч би й безглуздим. Канцеляризми і церковнослов’янізми так міцно ввійшли в мову Тетерваковського, що він не може обійтися без них навіть під час освідчення Наталці в коханні. Щоб передати силу свого кохання, він вживає такі вирази: «безмірно, ах! Люблю тя, дівицю», Наталчин «вид ясний» його «утробу всю потряс», він відчув «возженіє в крові», від чого йому все на світі стало противне, навіть «синкліт весь бумажний», «статут і розділи, позви і копи»)
• Що намагається висміяти І. Котляревський, описуючи залицяння свого героя до Наталки? (Почуття Тетерваковського, як і його характер та погляди, низькі, грубі, вульгарні. Наталку він любить, «как жадний волк младую ягніцу», одруження з Наталкою для нього солодке, «как з медом мак». Любов Наталки він збирається «виграти», наче судову справу. Одруження для нього немов би складання якогось ділового паперу; він просить Наталку: «…до формального опреділенія о моєй участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію, могу лі теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе — движимоє і недвижимоє імініє для душі моєй — з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своєй волі — теї-то як його — розпоряжать?». Жаргон возного введений для індивідуалізації мови, а також з метою сатиричного окреслення цього образу) _ Як вік героя є невідповідним для його кохання? (На не першу молодість коханого іронічно натякає виборний, кажучи, що возному «здається, вже пора» женитися, і тут же співає пісню «Ой під вишнею». Про це свідчить і намагання Тетерваковського переконати Наталку, що кохання не зважає «ні на породу, ні на літа, ні на состояніє». Незграбне залицяння возного до Наталки, невідповідність віку його для закоханості, вживання канцеляризмів для вираження ніжних почуттів викликають у глядача і читача сміх. Кохання возного подано в зниженому плані)
• Яким чином письменник висміює пристрасть возного до горілки, критикує самодурство героя? (Як і більшість чиновників, Тетерваковський був п’яничкою. На заручинах він так «смикнув окаянної варенухи», що ледве вибрався з Терпилихиної хати. Влада над людьми обумовила розвиток в характерівозного такої риси, як самодурство. Коли Наталка рішуче відмовляє йому, хоч уже й подала рушники, розгніваний Тетерваковський загрожує їй і Терпелисі: «В таком припадку станеш пред суд, заплатиш пеню і посидиш на вежі». Петра він збирається «запроторити туди, де козам роги правлять»)
• Що позитивного притаманно возному, герою цілком нереалістичному? (Йому властивий гумор, він добре знає козацькі літописи, не дурний. У кінці п’єси Тетерваковський під впливом доброго вчинку Петра і сльозливо-розчуленого настрою оточуючих його людей знаходить у собі силу відмовитись від Наталки. Таке завершення образу в творі є штучним. Своєю рішучою відмовою від одруження будь з ким («…знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду») Наталка позбавила Тетерваковського всякої надії. Добре розуміючи це, хитрий «юриста» вирішив нажити «моральний капітал» — показною добрістю викликати повагу і вдячність в інших людей. Своє рішення відступитися від Наталки возний виголошує з комічним пафосом — це надає його «каяттю» гумористичного забарвлення і пом’якшує штучність переосмислення образу. З останніх висловлювань дійових осіб виходить, немовби всі полтавці — люди дуже добрі. І сам Тетерваковський заявляє, що ніби «от рожденія мого расположен к добрим ділам», но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене на нижеслідующеє…»)
• Чи змінилося ставлення читача до цього героя наприкінці твору? Відповідь вмотивуйте.
3.12.2. Виборний Макогоненко.
3.12.2.1. Орієнтовний план характеристики дійової особи п’єси.
І. Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця.
ІІ. Портрет, зовнішність героя.
ІІІ. Риси характеру.
1) Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
2) Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.
ІV. Моє ставлення до героя поеми.
3.12.2.2. Опрацювання характеристики образу виборного Макогоненка.
• Чим образ Макогоненка близький до трактування героя Тетерваковського? (Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину. «Ти умієш увернутися — теє-то як його — хитро, мудро, недорогим коштом,— говорить він виборному, вмовляючи його згодитися висватати Наталку. На ці ж риси вдачі «старшого в селі» вказує і Микола: «…чоловік і добрий був би, так біда — хитрий, як лисиця… і на всі сторонни мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже»)
• У чому виявляється показна доброта виборного? (Герой п’єси і справді немов би гарна людина. Він добре відгукується про Наталку, вихваляє її розум і працьовитість, любов до матері і повагу до «старших себе», виправдовує відмови її «весьма пристойним» (за визначенням возного) женихам. Як селянин, він вважає, що «Наталці треба не письменного, а хазяїна, щоб умів «хліб робити, щоб жінку свою з матір’ю годував і зодягав». Добродушно посміюючись над залицянням возного до Наталки, він співчуває йому в його «сердечному ділі, береться висватати Наталку немовби з одної поваги до возного. Виборний наділений почуттям гумору і дотепністю, настрій у нього завжди рівний, благодушний, як у людини, задоволеної життям і собою. Коли возний, просячи його бути сватом, каже: «коли ж що, то можна й брехнути для обману приязні ради», Макогоненко обурюється і рішуче відмовляється брехати: «Для обману? Спасибі за се! Брехать і обманювать других — од бога гріх, а од людей сором». Коли возний добродушно сміється над простотою виборного («О простота, простота! Хто тепер — теє-то як його — не брешеть і хто не обманиваєть?») і починає доводити, підтверджуючи доказами, що брехня і обман є немовби норми життя людського суспільства, виборний впізнає в ньому однодумця і дає згоду)
• Як поводить себе виборний у хаті Терпилихи, виконуючи прохання возного? Що свідчить про його хитрість і підступність? (Цю справу він повів дуже обережно і хитро. Прийшовши в хату Терпилихи, возний не зразу оголошує причину свого приходу. Він заводить мову здалеку. Немовби не знав рініше про їх бідування, лицемірно співчуває їм, обвинувачує Терпилиху, що не хоче доньки віддавати, дивується, як це Наталка, така розумна дівчина, відмовляє заможним женихам. Макогоненко добре знає справжню причину відмов Наталки, але обвинувачує її в перебірливості, в надмірній вимогливості, у вередуванні. Вдавано бідкається, що «трудненько тепер бідній убогій дівці заміж вийти, без приданого, хоть будь вона мудріша од царя Соломона, а краща од прекрасного Йосифа, то може умерти сідою панною». Цим він ще більше підбурює Терпилиху проти непокірливості дочки. Виборний не зупиняється навіть перед тим, щоб очорнити Петра перед Наталкою, малюючи його справу безнадійною; називає його «ланцем», «розбишакою», хоч і не знає цієї людини. Тільки тоді, коли бачить, що Наталка приборкана, а Терпилиха настроєна дуже войовничо, возний оголошує їм мету свого приходу. Хитрий і підступний, Макогоненко добре зрозумів слабе місце Наталки і по ньому б’є: «І Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить рідну свою при старості, в убожестві, всякий час з заплаканими очима і туж-туж умираючу од голодної смерті — не зжалиться над матір’ю?». Отак «хитро-мудро», «недорогим коштом» виборний обплутує Наталку, і вона примушує себе згодитись на одруження з возним. Тільки значно пізніше Наталка усвідомила підлу роль виборного в її нещасті: «А, здається, Макогоненко до всей біди привідця», обурено говорить вона. Отже, зовнішня, показна добродушність і доброзичливість виборного була машкарою, під якою ховалася лицемірна лисиця)
• У чому виявляється крутійство Макогоненка у стосунках з іншими панами і чиновниками? (Виборний тягнеться за панами: із засідателем Щипавкою він у приятельських стосунках, випиває з ним; у возного береться бути сватом, немовби тільки «приязні ради». Але глядач і читач добре розуміють, що Макогоненко задарма нічого не робитиме, що його спокусила обіцянка возного виграти йому в суді будь-яку справу. Це свідчить про те, що виборний — сам неабиякий крутій)
• За яких обставин І. Котляревський зображує героя таким, яким він є насправді? (Без маски Макогоненко виступає тоді, коли бачить, що справа одруження возного з Наталкою безнадійно рухнула. Він кричить на Петра, виганяє його з села, в один голос з возним обіцяє «запроторити» його туди, «де козам роги правлять», а Наталці і Терпелисі на догоду ввозному загрожує: «Зараз до волосного правленія та і в колоду». В цій сцені, підлещуючись перед начальством, з погордою ставлячись до бурлак, гримаючи на Наталку і Терпилиху, виборний Макагоненко виступає як типовий представник тогочасної сільської влади)
• Чим добрий вчинок Петра до сліз розчулив підпилого Макогоненка? (Виборний дуже вражений безкорисливістю бідного парубка і визначає, що «такого чоловіка, як Петро, зроду не бачив». Людські почуття у виборного беруть верх над низьким, корисливим. Переосмислення образу виборного в п’єсі більше переконливе, ніж возного. На виборного і возного великий вплив зробив не стільки сам вчинок, скільки наявність у Петра грошей: значить цей бурлака не такий уже і бідний, а раз так, то його можна поважати)
• Як ви вважаєте, чи є виборний щирою, доброю людиною? Чому для нього першооснова — гроші, а не почуття?
• Що у його розумінні щастя? Свої міркування доведіть, посилаючись на факти з твору.
3.12.3. Горпина Терпилиха.
3.12.3.1. Орієнтовний план характеристики матері Наталки.
І. Терпилиха — типовий образ селянки-біднячки.
ІІ. Портрет, зовнішність героїні.
ІІІ. Риси характеру:
а) доброта і справедливість;
б) неосвіченість і пригніченість;
в) любляча мати;__ г) двоїстість натури;
д) немилосердність і жорстокість під час непокори дочки;
е) працьовитість і душевність.
ІV. Значення образу героїні.
3.12.3.2. Опрацювання характеристики образу Горпини Терпилихи.
• Яким вбачає щастя для своєї дочки Терпилиха? (Усі вчинки і поведінка героїні визначаються перш за все глибокою материнською любов’ю. Вона якнайгарячіше хоче своїй дочці-одиначці щастя, бореться за нього. Але її розуміння щастя зовсім протилежне Наталчиному: для неї воно — в достатках. У минулому багата, а тепер дуже бідна, вона добре знає перевагу багатства над бідністю. Терпилиха бачить, як її дочка б’ється над чужою роботою, щоб забезпечити матір, і цінує це. Але, добре знаючи сучасні їй умови життя, вона прекрасно розуміє, що чесною працею злиднів не позбутися)
• У чому вбачає свій материнський обов’язок Горпина для Наталки? (Терпилиха не зловживає своєю материнською владою над дочкою, співчуває настроям Наталки, її палкому коханню до Петра. Але стара селянка вважає, що прагнення Наталки одружитися з Петром — результат легковажності і життєвої недосвідченості молодої дівчини. Терпелисі не властива жадоба багатства, вона прагне тільки одного — щоб її єдина кохана дитина не зазнала горя від бідності. Свій материнський обов’язок Терпилиха бачить у тому, щоб видати свою дочку за заможного чоловіка. «Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати,— каже вона Наталці.— …Я тобі не ворог»)
• Як мати реагує на намір дочки вийти заміж за возного? (Прагнучи добитись для дочки щастя, Терпилиха гнівається на впертість Наталки, стає немилосердною, навіть жорстокою. Вона ладна видати її за возного силоміць: «…Наталку, про мене, зв’яжіть і до вінця ведіте»)
• Що свідчить про лякливість Терпилихи? (Прибита життям, замучена злиднями, темна і принижена, Горпина боїться всякого начальства і дуже лякається погроз возного і виборного віддати її під суд за непокірність. Усі звичаї для неї — закон, який вона ніколи не наважилася б преступити. Більш за все вона боїться «поговору людського», «поганої слави». Возного, який на заручинах, за словами виборного, «через край смикнув окаяної варенухи», вона не хоче випустити на подвір’я, бо в хаті «ніхто не бачить і ніхто не осудить»)
• Чим пояснити двоїсте ставлення Терпилихи до Петра? (Вона його поважає за добрість, працьовитість, сумирний характер. «Правда, Петро добрий парубок…— говорить вона Наталці,— …він не ледар, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна». Виборний свідчить, що «Терпилиха без сліз Петра не згадує». Але Петро, на її думку, є перешкодою до щастя її доньки, тобто до одруження із заможним. Любов і повага до Петра замінюються незадоволенням, яке переростає мало не в ненависть. По-своєму добра і справедлива, Терпилиха, бачачи безприкладну непокірність Петра, його безмежну добрість, відчуває, що була неправа, виступаючи проти нього,— її серце «проти волі за нього заступається»)
• Як ви вважаєте, Терпилиха — позитивна чи негативна героїня твору? Відповідь обґрунтуйте.
3.13. Ідейно-художній аналіз дії І п’єси. Бесіда за питаннями:
Ява 1
• Де відбуватимуться події у творі?
• Про що співала Наталка? Чим викликаний її сум? («Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися! / Як я бідна, тут чорнію, прийди подивися»)
• У чому звинувачує себе героїня, згадуючи Петра? («Ти був бідним, любив мене і за те потерпів і мусив мене оставити; я тебе любила і тепер люблю. Ми тепер рівня з тобою; і я стала така бідна, як і ти. Вернися до мого серця! Нехай глянуть очі мої на тебе іще раз і навіки закриються…»)
Ява 2
• Якою була думка возного, коли він зустрів самотню Наталку? («Удобная оказія предстала зділати о собі предложеніє на самоті»)
• Через що возний висловив незадоволення своєю професійною діяльністю? («Противні мні Статут і розділи, / Позви і копи страх надоїли, / Незносен мні синкліт весь бумажний, / Противен тож і чин мой преважний»)
• Як зреагувала Наталка на пропозицію Тетерваковського одружитися з нею? («Ви пан, а я сирота, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару»)
• Чим вмотивував закоханий правочинець на дорікання дівчини про їх соціальну нерівність? («Уязвленное частореченною любовію серце, по всім божеським і чоловічеським законам, не зираєть ні на його породу, ні на літа, ні на состояніє. Оная любов все — теє-то як його — ровняєть»)
• У чому виявилась мудрість Наталки відмовити возному в його щирих почуттях до неї? («У нас єсть пословиця: «Знайся кінь з конем, а віл з волом», шукайте собі, добродію, в городі панночки, чи там трохи єсть суддівен, писарівен і гарних попівен. Любую вибирайте… Ось підіть лиш в неділю або в празник по Полтаві, то побачите таких гарних, що і розказати не можна»)
• Яким чином краса Полтавки вразила Тетерваковського? («Ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорної даже години»)
• Що свідчить про намагання возного заволодіти дівчиною, наче річчю? («…Тепер же, читая — теє-то як його — благость в очах твоїх, до формального опреділенія о моєй участі, открой мні, хотя в терміні, партикулярно, резолюцію: могу лі — теєто як його — без отсрочок, волокити, проторов і убитків получити во вічноє і потомственноє владеніє тебе — движимоє і недвижимоє імініє для душі моєй — з правом владіти тобою спокійно, безпрекословно і по своєй волі — теє-то як його — розпоряжать? Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить — теє-то як його — мужем пристойним і угодним душі твоєй і тілу?»)
• Як Наталка характеризує сама себе? («Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду»)
• Чому залицяння возного героїня вважає за глум?
Ява 3
• Як Тетерваковський назвав те, що наслідував? Чим він це пояснив? («…Не пісня, а нісенітниця. Я співаю іногді, що в голову лізе»)
• У чому виявилася гостинність виборного, воли він приймав у себе вдома засідателя Щипавку? («…Уже, знаєте, не без того,— випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали, та й, як то кажуть і підкріпилися»)
• Про які труднощі у службі розповів засідатель виборному? («…Що всьому земству урвалася тепер нитка, та так, що не тілько засідателем, но самому комісарові уже не те, як давно було… Така, каже, халепа, що притьмом накладно служити. Бо, каже що перше дурницею достовалося, то тепер або випросити треба або купити»)
• Як возний охарактеризував останні зміни, які відбулися в повітовому суді? Про що це свідчить? («…Малійшая проволочка ілі прижимочка просителю, як водилось перше, почитається за уголовноє преступленіє, а взяточок, сиріч — винуждений подарочок, весьма — очень іскусно у істця ілі отвітчика треба виканючити… Трудно становиться жить на світі»)
• Яким чином І. Котляревський намагається висміяти судочинство?
• На що звернув увагу виборний, характеризуючи головну героїню п’єси? («Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху
• дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна,— яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе, яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить»)
• Про яких женихів Наталки розповів возний виборному? Для чого він це зробив? («…Весьма пристойнії, наприклад, тахтаулевський дячок, чоловік знаменитий басом своїм… другий волосний… писар Восьмачок, молодець не убогий і продолжающий службу свою безпорочно скоро год; третій — підканцелярист із суда по імені Скоробреха і многії другії»)
• Якого, на думку Тетерваковського, потрібно мати жениха Наталці? («…Треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити і щоб жінку свою з матір’ю годував і зодігав»)
• Як себе характеризує возний? Про що це свідчить? («…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»)
• Яку пісню і у зв’язку з чим заспівав виборний возному?
• Про що свідчить обряд, коли після закінчення сватання дівчина підносила печеного кабака?
• Як возний зізнався виборному про своє кохання до Наталки?
• Поясніть фрази: «кирпу гне», «надогад буряків»?
• Що розповів Макогоненко Тетерваковському про коханого Наталки Петра? («…Покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця. Хлопець виріс славний, гарний, добрий, проворний і роботящий; він од Наталки старший був годів три або чотири; з нею вигодувавсь і зріс вкупі. Терпило і Терпилиха любили годованця свого, як рідного сина, та було й за що! Наталка любилась з Петром, як брат з сестрою»)
• За яких обставин Терпилиха з дочкою залишилися бідними? («Но Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повитчиками, з канцеляристами, купцями і цехмістрами — пив, гуляві шахрував гроші; покинув свій промисел і помалу розточив своє добро, розпився, зачав гримати за Наталку на доброго Петра і вигнав його із свого дому; послі, як не стало і послід нього сього робітника, Терпило зовсім ізвівся, в бідності умер і без куска хліба оставив жінку і дочку»)
• Чому Наталка з матір’ю після смерті старого Терпила вимушені були переїхати жити з Полтави в село? («У Терпила в городі на Мазурівці був двір — гарний, з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Терпилиха по смерті свого старого все те продала, перейшла в наше село, купила собі хатку і тепер живе»)
• Як виборний умотивував необхідність вийти заміж Наталці? («…Коли б чоловік добрий найшовся, то б Наталка вийшла замуж, бо убожество їх таке велике, що невмоготу становиться»)
• З яким проханням Тетерваковський звернувся до Макогоненка? («Візьмися у Наталки і матері хожденіє іміти по моєму сердечному ділу. Єжелі виграєш — теє-то як його — любов ко мні Наталки і убідиш її доводами сильними довести її до брачного мого ложа на законном основанії»)
• Чим намагався віддячити возний виборному за умови успіху у доведенні цієї справи? («Вір — без дані, без пошлини, кому хочеш, позов заложу і контроверсії починю,— божусь в том — єже-єй! єй!»)
• До чого пропонує вдатися Тетерваковський Макогоненку («Увернутись теє-то як його — хитро, мудро, недорогим коштом; коли ж що, то можна і брехнути для обману, приязні ради»)
• Якої думки дотримувався возний щодо брехні? («Блаженна лож, когда биваєть в пользу ближніх, а то біда — теє-то як його — що часто лжем її ради своєй вигоди, ілі на упад других»)
• Як, на ваш погляд, Макогоненко вирішує допомогти Тетерваковському у справі його одруження на Наталці виключно із благородства? Відповідь умотивуйте.
Ява 4
• Якої характеристики надала Терпилиха тим, хто залицявся до Наталки? («Скілько хороших людей сватались за тебе — розумних, зажиточних і чесних»)
• Чим мотивує мати вибір дочки вигідно вийти заміж? («Дяк тахтауловський чом не чоловік? Він і письменний, розумний і не без копійки. А волосний писар і підканцелярист Скоробрешенко — чому не люди?.. Якби вийшла за дяка,— мала б вічний хліб, була б перше дячихою, а послі і попадею»)
• Що ж для Наталки є цінним у шлюбі? («Нехай вони будуть розумні, багаті і письменніші од нашого возного, та коли серце моє не лежить до їх і коли мені вони осоружні!..»)
• Чому Терпилиха намагається якнайшвидше віддати заміж свою дочку? («Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати»)
• Що допомагає Наталці в очікуванні на повернення Петра? («…Серце моє за його ручається, і воно мені віщує, що він до нас вернеться»)
• У чому виявилася покірність героїні своїй матері проти своїх прагнень? («Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати»)
• Через що Терпилиха з недовірою ставиться до Петра, на прихід якого очікує Наталка? («Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Придивися, як тепер робиться у світі, та і о Петрі так думай. А лучче, якби ти була мені покорна і мене слухала»)
Ява 6
• Як Горпина охарактеризувала своє бідне життя? («На нас, бідних і безпомощних, як на те похиле дерево, і кози скачуть»)
• Яку, на думку виборного, «примху принесла з собою» Наталка з міста? («О! там панночки дуже чваняться собою і вередують женихами: той не гарний, той не багатий, той не меткий; другий дуже смирний, інший дуже бистрий, той кирпатий, той носатий, та чом не воєнний, та коли і воєнний, то щоб гусари. А од такого перебору досидяться до того, що послі і на їх ніхто не гляне»)
• Як Наталка ставиться до праці і чесного життя? («Хто живее чесно і годується трудами своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої»)
• У зв’язку з чим Терпилиха хоче якомога швидше видати свою дочку заміж?
• Для чого, на думку Наталки, одружуються люди? («…Щоб завести хазяйство і сімейство, жити люб’язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому»)
• Чому героїня висловлює сумнів щодо щирості у коханні до неї возного? («А пан, котрий жениться на простій дівці, чи буде її вірно любити? Чи буде їй щирим другом до смерті? Йому в голові і буде все роїтися, що він її виручив із бідності, вивів в люди і що вона йому не рівня; буде на неї дивитися з пре- зирством і обходитися з неповагою, і у пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою»)
• Через що Терпилиха звинувачує дочку у примхливості? («…Якби не годованець наш Петро, то й Наталка була б як шовкова»)
• Від чого застерігав виборний Наталку, коли до неї приїдуть старости? («…Не зґедзайся, як старости прийдуть! Пам’ятай, що ти обіщала матері»)
• З яким проханням Полтавка звертається до добрих людей, Бога? Чим це пояснити? («Добрі люди, помогіте мені, пожалійте мене! А я од всього серця жалію об дівках, які в такій біді, як я тепер. …Боже! коли уже воля твоя єсть, щоб я була за возним, то вижени любов до Петра із мого серця і наверни душу мою до возного, а без сього чуда я пропаду навіки…»)
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
1. Дія у творі починається:
а) у Полтаві; б) на Сорочинському ярмарку; в) біля млина на узбережжі Дніпра;
г) на селі, що розташоване неподалік від Ворскли.
2. Пісня, яку виконує Наталка, йдучи до річки по воду:
а) «Віють вітри, віють буйні»; б) «Вітер віє горою»;
в) «Ой я дівчина Полтавка»; г) «Видно шляхи полтавськії».
3. У чому звинувачувала себе героїня, закінчивши спів? Бо:
а) образила Петра;
б) через неї коханий вимушений був вирушити на заробітки;
в) посварилася з Миколою;
г) не вийшла ввечері на прогулянку до дівчат.
4. На селі возного поважали за його:
а) чуйність і доброту; б) розум і освіченість;
в) щирість і відвертість;
г) працелюбність і обдарованість у мистецтві.
5. Залицяючись до Наталки, Тетерваковський її вважає для себе:
а) раєм; б) цілющою джерельною водою;
в) чарівною квіткою; г) сонячним променем.
6. На що звертала увагу Полтавка, відмовляючи возному на його пропозицію одружитися з нею?
а) Свою неосвіченість;
б) невміння вести домашнє господарство;
в) соціальну нерівність; г) заборону матері.
7. Прислів’я, яке використала героїня твору, надаючи відповідь на залицяння до неї Тетерваковського:
а «Коли хочеш бути в честі, то не дуже до людей части»;
б) «Знайся кінь з конем, а віл з волом»;
в) «На похиле дерево і кози скачуть»;
г) «Живемо, як горох при дорозі, хто не схоче, той не скубне».
8. Багатством для Наталки є її:
а) зовнішня і внутрішня краса; б) добре ім’я;
в) мати; г) вміння виконувати будь-яку роботу.
9. Якої роботи не цурається героїня п’єси:
а) прибирання в хаті; б) прядіння і шиття;
в) обробки городини; г) догляду за худобою.
10. Про що співав виборний, з’явившись уперше на сцені?
а) красу природи рідного краю;
б) велич Полтави;
в) мужність козаків у боротьбі з ворогом;
г) дружбу, яка перевіряється життєвими випробуваннями.
11. Пан Щипавка — це:
а) волосний суддя; б) засідатель; в) підканцелярист із суда; г) уїзний писар.
12. Макогоненко, характеризуючи Наталку, порівнює її з:
а) трояндою; б) неабияким смарагдом;
в) важливою цінністю в житті; г) золотом.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.
2. Робота на картках
Картка № 1
1. Дослідіть, у чому виявилися, на думку возного, труднощі життя на світі. Чи можливо їх подолати? Відповідь вмотивуйте.
2. Як ви вважаєте, чи мала б щастя Наталка у шлюбі з Тетерваковським? Через що герої не можуть порозумітися між собою?
3. Життя і здоров’я Терпилихи залежать від:
а) повернення Петра; б) покірності дочки;
в) звільнення її від щорічного податку на землю;
г) якісного харчування.
Картка № 2
1. Чому, на ваш погляд, виборний погоджується допомагати возному в його прагненні одружитися на Наталці і вдатися, якщо потрібно, навіть до брехні? Свої міркування аргументуйте.
2. Прокоментуйте рядки з пісні Полтавки, де вона висловлює власну думку щодо пропозиції матері вийти заміж за нелюба: Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, щодень сльози лити.
3. Кого у творі Терпилиха називає годованцем?
а) Миколу; б) Петра; в) виборного; г) возного.
Картка № 3
1. Порівняйте ставлення до Петра Терпилихи і Наталки. Чим воно зумовлено? Особисту думку обґрунтуйте.
2. Як, на ваш погляд, чому Наталку «всі матері приміром ставлять своїм дочкам? Відповідь узагальніть.
3. На думку виборного, «найважливіше для дівчини, яка собралася заміж виходити», її:
а) мудрість; б) краса і привабливість; в) придане; г) вміння господарювати.
VІ. Підсумок уроку
Складання сенкану до образів виборного, возного, матері Наталки.
1. Тетерваковський.
Хитрий, підступний.
Вимагав, хапав, «крючкотворив».
«Юриста завзятий».
Чиновник.
2. Макогоненко.
Скритий, улесливий.
Оббріхував, догоджав начальству, підлабузничав.
Сільський начальник.
«Хитрий, як лисиця».
3. Терпилиха.
Ляклива, неосвічена.
Співчуває, уболіває за долю дочки, страждає.
Селянка-біднячка.
Любляча мати.
VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VІІІ. Домашнє завдання
Виписати цитати, скласти план, питання до характеристики образів Наталки, Петра, Миколи, підготувати міні-доповідь: «Роль і функція пісень у п’єсі І. Котляревського «Наталка Полтавка».